Ранні роки та сім’я

Майбутня акторка Ніколь Кідман народилася 20 червня 1967 року в Гонолулу, Гаваї, США, у сім’ї австралійців Ентоні Кідмана, біохіміка та клінічного психолога, і Жанель Енн Кідман, викладачки медсестринства та активістки. Її батьки перебували в США за студентськими візами, тому Ніколь має подвійне громадянство – Австралії та США. У неї є молодша сестра Антонія Кідман, журналістка і телеведуча. Коли Ніколь було чотири роки, сім’я повернулася до Сіднея, Австралія, де вона й виросла.

У дитинстві Ніколь захоплювалася балетом, але згодом її інтерес перемістився до акторської майстерності. Через бліду шкіру та руде кучеряве волосся вона часто відчувала себе ізольованою серед однолітків, що спонукало її шукати притулок у театрі. Вона навчалася в Австралійському театрі для молоді, а також у Театрі Філіпа Стріт у Сіднеї, де отримала перші акторські навички. Її дебют на сцені відбувся в шкільній різдвяній виставі, де вона зіграла вівцю. У 17 років Ніколь залишила школу, щоб зосередитися на акторській кар’єрі та підтримці матері, яка боролася з раком грудей.

Початок кар’єри

Ніколь дебютувала в кіно у 1983 році у 16 років, знявшись в австралійському фільмі «Різдво в буші» та комедії «Бандити на BMX». Ці ролі принесли їй перше визнання в Австралії. У 1987 році вона знялася в мінісеріалі «В’єтнам», за який отримала премію Австралійського інституту кіно. Справжнім проривом став трилер «Мертвий штиль» (1989), де вона зіграла жінку, яка бореться за виживання на яхті. Фільм привернув увагу голлівудських продюсерів, і незабаром Ніколь отримала роль у спортивній драмі «Громові дні» (1990) разом із Томом Крузом, що стало її дебютом у Голлівуді.

У 1990-х Ніколь Кідман утвердилася як одна з провідних актрис. Її ролі у фільмах «Далеко-далеко» (1992), «За всяку ціну» (1995), де вона зіграла амбітну телеведучу, і «Бетмен назавжди» (1995) показали її універсальність. У 1998 році вона дебютувала на театральній сцені в Лондоні у виставі «Блакитна кімната», яка мала успіх і була перенесена на Бродвей. У 1999 році Ніколь знялася разом із Томом Крузом у психологічному трилері Стенлі Кубрика «З очима широко заплющеними», який, попри змішані відгуки, став культовим.

Зірковий шлях у Голлівуді

Справжній тріумф настав у 2001 році, коли Ніколь зіграла куртизанку Сатін у мюзиклі «Мулен Руж» режисера База Лурмана. Її виконання принесло першу номінацію на «Оскар» і «Золотий глобус». У 2002 році вона отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль за перевтілення у Вірджинію Вулф у драмі «Годинник». Ця роль, для якої вона носила протез носа та опанувала британський акцент, стала вершиною її кар’єри того часу.

У 2000-х Ніколь продовжувала брати різнопланові ролі: від драми «Догвіль» (2003) Ларса фон Трієра до фантастичного «Золотого компаса» (2007). Вона також знялася у фільмах «Холодна гора» (2003), «Інтерпретатор» (2005) і «Марго на весіллі» (2007), за які отримала численні номінації.

Телебачення та продюсування

У 2010-х Ніколь Кідман розширила свою кар’єру, звернувшись до телебачення та продюсування. У 2010 році вона заснувала продюсерську компанію Blossom Films, яка створила серіал «Велика маленька брехня» (2017-2019) для HBO. За роль Селести, жертви домашнього насильства, Ніколь отримала дві премії «Еммі» – за акторську гру та продюсування. Вона також знялася в серіалах «Вершина озера: Китайська дівчина» (2017), «Скасування» (2020), «Дев’ять ідеальних незнайомців» (2021-дотепер), «Спецоперація: Левиця» (2023) і «Ідеальна пара» (2024).

Її кінокар’єра в цей період включала ролі в біографічних драмах, таких як «Лев» (2016), за яку вона отримала четверту номінацію на «Оскар», «Бомба» (2019) і «Бути Рікардо» (2021), де вона зіграла Люсіль Болл, отримавши «Золотий глобус» і п’яту номінацію на «Оскар». У 2024 році її роль у трилері «Малятко» принесла їй Пuchar Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі.

Філантропія та громадська діяльність

Ніколь Кідман активно займається благодійністю. З 1994 року вона є послом доброї волі UNICEF, а з 2006 року – UN Women, виступаючи за права жінок і дітей. Вона підтримує програми боротьби з раком, зокрема через жіночу онкологічну програму Стенфордського університету та онкологічний центр Вандербільта. У 2006 році Ніколь отримала найвищу цивільну нагороду Австралії – Орден Австралії (Companion of the Order of Australia) за внесок у мистецтво та гуманітарну діяльність.

Особисте життя

Особисте життя Ніколь Кідман часто привертало увагу ЗМІ. У 1990 році вона одружилася з Томом Крузом після знайомства на зйомках «Громових днів». Вони удочерили двох дітей – Ізабеллу Джейн (1992) і Коннора Ентоні (1995). Їхній шлюб завершився розлученням у 2001 році через «непримиренні розбіжності». У 2003 році Ніколь мала нетривалі стосунки з музикантом Ленні Кравіцем і співаком Роббі Вільямсом.

У 2005 році на заході G’Day LA Ніколь познайомилася з австралійським кантрі-співаком Кітом Урбаном, за якого вийшла заміж 25 червня 2006 року в Сіднеї. У них є дві доньки: Сандей Роуз (2008) і Фейт Маргарет (2010, народжена сурогатною матір’ю). Ніколь неодноразово заявляла, що сім’я є її пріоритетом, і вона намагається балансувати між кар’єрою та материнством.

Майбутнє Ніколь Кідман

У 2025 році Ніколь Кідман продовжує активно працювати, знімаючись у нових проєктах і продюсуючи через Blossom Films. Її роль у трилері «Малятко» (2024) отримала високі оцінки, а її участь у серіалах, таких як «Ідеальна пара», зміцнює її статус телевізійної зірки. 

Ніколь залишається однією з найвпливовіших фігур у Голлівуді, поєднуючи акторську майстерність із філантропією та продюсерською діяльністю. Її історія – це приклад того, як талант, наполегливість і відданість можуть зробити людину іконою світового кінематографа.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”