Родина та ранні роки

Актор Ніколас Кейдж народився 7 січня 1964 року в каліфорнійському місті Лонг-Біч, що у передмісті Лос-Анджелеса. Його батьки – викладач літератури Август Флойд Коппола (1934 – 2009) і танцівниця та хореограф Джой Фогельзанг (нар. 1935). Ніколас був наймолодшим із трьох синів.

Відомий режисер Френсіс Форд Коппола є Ніколасу рідним дядьком по батькові, і цей факт частково визначив подальший життєвий шлях Кейджа та його майбутню прив’язаність до кіномистецтва.

Коли хлопчикові виповнилося 12 років, батьки розлучилися, але сини зберегли теплі стосунки і з татом, і з мамою. «Це два невід’ємні аспекти – батько подарував мені інтелектуальне життя, а мама подарувала життя емоційне, і одне з іншим чудово поєднується та дуже допомагає мені в акторській майстерності», – казав він.

Ніколас відвідував середню школу Беверлі-Хіллз, яка славиться тим, що дуже багато її вихованців згодом знаходять свій шлях у шоу-бізнесі. Вже в школі він відрізнявся багатою уявою та творчим ставленням до уроків.

Один із однокласників Кейджа згадував: «Ми разом ходили на історію. Пам’ятаю, ми вивчали тему кроманьйонців, і нам дали завдання написати про їхнє життя. Ми всі здавали короткі односторінкові роботи з простим викладом фактів, а Нік написав цілий твір на вісім сторінок від імені конкретного кроманьйонця, який прокинувся вранці у своїй печері. „Цікава особистість“, – подумав я».

Одного разу підлітки почали глузувати з Ніколаса через його відоме прізвище, але він не побіг до вчителів чи батьків скаржитися.

Замість цього він одягнув шкіряну куртку, надів темні окуляри та з’явився перед кривдниками під виглядом власного «вуйка», погрожуючи їх покарати. Хитрий план спрацював чудово, і відтоді до Ніколаса ніхто більше не чіплявся.

Перший досвід у мистецтві Ніколас здобув у шкільному спектаклі «Золотий хлопець» за мотивами бродвейського шоу. Улюбленим актором юнака був відомий кінозірка 50-х років Джеймс Дін: «Я захопився акторською майстерністю, щоб стати схожим на нього», – пізніше згадував Кейдж. Обидва його старші брати, Марк і Крістофер, протягом усього життя працюють на нью-йоркському радіо.

Коли юнаку виповнилося п’ятнадцять, він почав наполегливо просити відомого дядька дати йому роль у кіно. «Я продемонструю тобі, як потрібно грати», – постійно повторював він. Після численних відмов дядька, Ніколас почав звертатися з такою ж просьбою до інших режисерів.

Щоб йти власним шляхом і відмежуватися від прізвища Коппола, він взяв собі сценічне ім’я Ніколас Кейдж на честь персонажа коміксів Marvel Люка Кейджа. Не закінчивши навчання у звичайній школі, молодий чоловік залишив її та вступив на курси у вищій школі театру, кіно та телебачення університету Лос-Анджелеса, яку свого часу закінчили Френсіс Форд Коппола та Джеймс Дін, а також Стів Мартін, Тім Роббінс, Бен Стіллер та багато інших зірок кінематографа.

Початок кінокар’єри

Ніколас Кейдж дебютував у 18 років, знявшись в епізоді молодіжної комедії «Безтурботні часи в „Ріджмонт-Хай“» (1982) – стрічці, яка стала зразком популярного жанру молодіжної комедії та увійшла до списку «100 найсмішніших американських фільмів за 100 років» за версією Американського інституту кіномистецтва. Крім того, саме цей фільм вважається «стартовим майданчиком» до успіху двох майбутніх суперзірок – Шона Пенна та Фореста Вітакера.

На хвилі загального визнання своєї першої кінострічки, вже у другому фільмі Кейдж вперше виконав головну роль, знявшись у романтичній комедії Марти Кулідж «Дівчина з долини» (1983).

Лише після цього Френсіс Коппола остаточно повірив у потенціал юнака стати актором, і запросив його до своєї знакової стрічки «Риба-боєць» (1983). Дев’ятнадцятирічний Кейдж не засмучувався через другорядний характер своєї ролі, і чудово попрацював у тандемі з основними виконавцями, Метом Діллоном та Міккі Рурком.

Наступною роботою молодого митця стала мелодрама «Перегони з Місяцем» (1984), де він зіграв у чудовій акторській компанії з вже знайомим йому Шоном Пенном та чарівною Елізабет Макговерн, а невдовзі Кейдж знявся в ще одній картині свого видатного родича – кримінальній драмі «Клуб «Бавовна»» (1984). Тут його персонаж знову не був провідним; головного героя втілив Річард Гір, а в акторському складі також брав участь відомий музикант і композитор Том Вейтс.

У 1985 році вийшла стрічка режисера Алана Паркера «Птах», а в 1986 – канадський фільм Чарльза Джерротта «Людина в синьому», і в обох творах Ніколас виконав головну роль.

У 1986 році відбувся певний прорив, і слідом за іншими кінорежисерами Френсіс Форд Коппола нарешті наважився довірити своєму племіннику ключову роль. Визнання рідного дядька було важливим для Кейджа навіть більше, ніж схвалення глядачів і кінокритиків, хоча той іноді бурчав, ніби Ніколас «зовсім не вміє грати».

Проте, у трагікомедії дядька «Пеггі Сью вийшла заміж» Кейдж блискуче впорався з головною чоловічою роллю, зігравши у дуеті з акторкою Кетлін Тернер, яка отримала за цю роботу премію Національної ради кінокритиків США. Втім, під час роботи над стрічкою режисер розлютився на племінника і ледь не звільнив його за те, що той наполегливо змушував свого героя говорити дивним фальцетом. Але згодом Коппола змирився і погодився з тим, що незвичайний тембр голосу вдало підкреслив характер персонажа.

У 1987 році Кейдж зустрівся зі знаменитою співачкою Шер і знявся разом з нею в романтичній комедії «Сила Місяця».

У той самий рік він виконав і провідну роль у кримінальній комедії братів Коенів «Виховуючи Арізону» – це була перша стрічка знаменитих режисерів, знята в їхньому «фірмовому» стилі комедії на межі гротеску, і вона була сприйнята глядачами неоднозначно. У 1988 році вийшла картина «Поцілунок вампіра», яка зазнала невдачі в прокаті та спочатку отримала негативні відгуки критиків: «Кейдж явно переграє, і тому його персонаж не викликає співчуття».

«Поцілунок вампіра» – звідси найвідоміший мем з Ніколасом Кейджем.

Проте, згодом глядачі полюбили цей фільм, і через декілька років він став вважатися культовим. Згодом Кейдж знявся в італійській військовій драмі «Час вбивати» (1989), а потім у бойовику «Вогняні птахи» (1990), де його партнерами стали Томмі Лі Джонс та Шон Янг. Ця стрічка також отримала посередню оцінку – її розцінили як похідну роботу за мотивами успішного фільму «Найкращий стрілець» з Томом Крузом.

Після цього Кейджу пощастило більше, і він разом з акторкою Лорою Дерн зіграв головну роль у мелодрамі Девіда Лінча «Дикі серцем» (1990). Цей фільм був удостоєний головного призу «Золота пальмова гілка» на Каннському кінофестивалі, і робота самого Кейджа була високо оцінена, хоча він і не отримав за неї нагород. Наступні декілька років були для актора продуктивними, якщо судити за кількістю ролей та фільмів, але в цілому не дуже успішними в прокаті та визнанні публіки.

Так, без помітного ажіотажу екранами пройшли стрічки «Зандалі» (1991), «Медовий місяць у Лас-Вегасі» (1992, за участю Сари Джесіки Паркер), «На захід від червоної скелі» (1992), «Емос і Ендрю» (1993, у дуеті з Семюелем Л.).

Доленосним етапом у професійному житті Кейджа можна вважати його участь у мелодрамі «Подорож до Лас-Вегасу» (1995), де він утілив головну роль нещасного алкоголіка, що закохався в куртизанку.

«Герої – п’яниця та розпусниця, але їхні серця сповнені щирого золота. Кейдж та Шу перетворюють ці соціальні стереотипи на живих і незабутніх особистостей», – зазначали рецензенти.

За цю роботу актора відзначили преміями «Оскар» та «Золотий глобус», а його партнерку по знімальному майданчику Елізабет Шу також номінували на обидві ці нагороди, крім того, фільм здобув декілька інших призів та номінацій.

Надалі він працював над успішним бойовиком «Скеля» (1996), за участь у якому Ніколас Кейдж та його колега Шон Коннері отримали приз MTV Movie Awards як найкращий дует, а в 1997 році на екрани вийшов відомий трилер Саймона Веста «Повітряна в’язниця», зйомках якого Кейдж брав участь разом із Джоном К’юзаком та Джоном Малковичем.

Ці два фільми дозволили актору утвердитися в ролі, яка в наступні роки стала однією з його улюблених – образ «звичайного» чоловіка, який потрапив у екстремальні умови та змушений проявити неабияку винахідливість, кмітливість і часто фізичну витривалість.

Незабаром він зіграв у дуеті з Джоном Траволтою у фантастичному трилері Джона Ву «Без обличчя» (1997) – за сюжетом цієї стрічки поліцейському, якого грав Кейдж, зробили тимчасову трансплантацію обличчя від спійманого злочинця, щоб внедрити його в мафіозний клан та отримати цінні дані, а тим часом сам злочинець зумів отримати обличчя героя-поліцейського та вирватися на волю.

Попередні роботи

Варто згадати такі стрічки, як «Фатальна помилка» (1993), «Охоронець Тесс» (1994), «Удалий випадок» (1994, за участю Бріджит Фонди»), «Загнаний у рай» (1994) і «Поцілунок смерті» (1993, за участю Семюеля Л. Джексона).

Отже, і Кейдж, і Траволта втілили у цьому фільмі одразу дві ролі, героя та антагоніста, демонструючи акторською грою почергово два абсолютно протилежних характери та два глибоко відмінних діапазони почуттів. Оглядачі зазначали: «Траволта і Кейдж грають у гру переслідування (тобто буквально ризикують життями один одного) на стильно оформленому тлі насильства, вишуканому у своїй неймовірній жорстокості – відмінній рисі Джона Ву».

«Вечірній Ургант». Ніколас Кейдж

Після цього послідували успішні, проте менш помітні кінороботи Кейджа у стрічках «Місто янголів» (1998, у тандемі з Мег Раян»), «Погляд змії» (1998), «8 міліметрів» (1999), «Повернення до життя» (1999, у дуеті з Патрісією Аркетт, режисер Мартін Скорсезе). Новий підйом його кар’єри приніс трилер «Викрасти за 60 секунд» (2000), на зйомках якого Кейдж зблизився з Анджеліною Джолі. Екранний союз виявився настільки яскравим, що жовта преса згодом довго приписувала акторам романтичні стосунки.

Ще одна пам’ятна робота  мелодрама з фантастичним сюжетом «Родинний чоловік» (2000), де Кейдж зіграв роль суворого трудоголіка у процесі поступового усвідомлення цінності сім’ї та кохання. І хоча з позиції критиків це була «типова та передбачувана різдвяна історія», глядачі полюбили цей кінофільм.

Серед інших фільмів за участю Кейджа, випущених на початку 2000-х років  «Вибір капітана Кореллі» (2001, у дуеті з Пенелопою Крус), «Розмова з вітром» (2002, режисер Джон Ву), «Адаптація» (2002, за участю Меріл Стріп, фільм приніс Кейджу номінацію на «Оскар» та «Золотий глобус»), «Чудове шахрайство» (2003). У 2002 році також вийшов маловідомий у Росії фільм «Соні» (інша назва – «Жиголо»), у якому Кейдж вперше спробував себе як режисер та продюсер.

У 2001 році Кейдж уперше взяв участь в озвученні анімаційного фільму – це був мультфільм «Різдвяна оповідь» за книгою Чарльза Діккенса.

Пізніше голосом артиста також промовляли героїв мультфільмів «Фортеця мурах» (2006), «Експедиція Дарвіна» (2009), «Астробій» (2009) і «Родина Крудсів» (2013, голос Груга).

У 2004 році відбувся вихід знакового для Кейджа фільму – пригодницького бойовика «Скарб нації». Захоплива розповідь про пошуки багатств, приховані символи, масонів та тамплієрів, а також цілком сучасних шукачів пригод, науковців та злочинців настільки надихнула як творців стрічки, так і її глядачів, що через три роки з’явилося продовження «Скарб нації: Книга таємниць». В обох картинах роль батька головного героя виконав Джон Войт, батько Анжеліни Джолі.

Серед інших кінострічок цього періоду – «Торговець зброєю» (2005, за участю Джареда Лето), в якому Кейдж зіграв основну роль і виступив як продюсер, «Прогнозист» (2005), «Плетений чоловік» (2006, Кейдж – головний актор і продюсер) і фільм-катастрофа Олівера Стоуна «Вежі-близнюки» (2006) про теракт 11 вересня 2001 року.

Найкращі епізоди з фільмів з Ніколасом Кейджем

Окремо серед фільмів Кейджа виділяється містичний трилер «Примарний гонщик» (2007), в якому партнеркою актора виступила Єва Мендес – стрічка була негативно сприйнята кінокритиками, але доволі успішно пройшла в прокаті. Фахівці невпинно критикували кінокартину за «атрибутику сатанізму», «невправну, безжиттєву оповідь» і «безглузді діалоги», а також за «самовпевнений характер» головного персонажа – мотоцикліста-каскадера, який був змушений продати душу Мефістофелю заради порятунку батька, але все ж спробував стати на бік добра.

Натхненні касовим успіхом картини, її творці випустили у 2012 році продовження – фільм «Примарний гонщик 2». Друга частина зустріла ще більш запеклий опір з боку критиків, але за касовими зборами все ж виявилася доволі успішною.

У 2007 році Кейдж знявся разом з Джуліанною Мур у науково-фантастичному трилері «Віщун», а у 2008 році  у кримінальному екшені «Небезпечний Бангкок», де він також виступив продюсером.

У 2009 році на великі екрани вийшов фантастичний трилер з похмурою фабулою «Передчуття», який заслужено вважається найкращою роботою Кейджа в жанрі наукової фантастики. «Це один з найбільш дивовижних фільмів, які я бачив, – зазначав один з рецензентів,  лякаючий, сповнений напруги, проникливий і, де потрібно, жахливо прекрасний».

У стрічці «Поганий лейтенант» (2009) Кейдж знову співпрацював з Євою Мендес. Фільм зазнав фіаско в прокаті, хоча критики й відзначали гру Кейджа як «найкращу акторську роботу року». Згодом актор брав участь у зйомках таких картин, як «Підступ» (2010, за участю Хлої Морец), «Учень чарівника» (2010, з Монікою Беллуччі), «Пора відьом» (2010), «Шалений драйв» (2011), «Що приховує брехня» (2011, у дуеті з Ніколь Кідман), «Злий кролик атакує» (2011)  кожна з цих робіт була цікавою та успішною.

Не дуже вдалим виявився драматичний трилер «Медальйон», створений у 2014 році. Попри певний інтерес глядачів, він отримав чимало негативних відгуків та не відшкодував свій бюджет. Також не принесли значних касових зборів та не принесли Кейджу нових визнань картини, зняті у 2010-х роках: «Змерзла земля» (2013, за участю Джона Кьюсака), «Джо» (2013), «Гнів» (2014), «У вигнанні» (2014), «Залишені» (2014).

За словами самого актора, йому подобається працювати з молодими та маловідомими режисерами, поки вони ще сповнені запалу та ставляться до роботи без упереджень, а також з досвідченими кінорежисерами, які зберегли свіжий погляд і не «продалися великій індустрії за великі гроші».

Цю закономірність продовжили його кінострічки «Занепадаюче сяйво» (2014), «Втікач» (2015), «Брама пітьми» (2015), «Довіра» (2016, за участю Елайджі Вуда), «Людина – вовковість людини» (2016), «Крейсер» (2016), «Завдання: Неадекватне» (2016), «Арсенал» (2017, за участю Джона К’юзака), «Помста: Історія кохання» (2017), «Незбагненне» (2017).

У деяких випадках рецензенти дорікали Кейджу в тому, що його акторська гра недосконала і він «переграє вище прийнятної межі», на що він спокійно відповідав: «Покажіть мені, де точно розташована ця межа, і я повідомлю вам, чи граю я вище неї чи ні».

У 2017 році були також зняті фільми жахів «Мати та батько» (за участю Сельми Блер) та фантастичний екшн «Бюро людства». У цей самий час він працював над трилером «Дзеркало» («Looking Glass») та бойовиком «211». Виконуючи один із трюків під час зйомок у Болгарії, актор зламав ногу і був відправлений на лікування додому в США, тому робота над стрічкою сповільнилася, і її вихід на екрани довелося трохи відкласти.

У 2018 році випущено трилер «Менді», в якому герой Кейджа веде криваву війну проти секти, члени якої вбили його кохану жінку. Крім того, у 2018  2019 роках Кейдж працював над фільмами «Між світами» («Between Worlds»), «Червоний загін», «Судак» («Zander») та «Сибір» («Siberia»).

Особисте життя Ніколаса Кейджа

Особисте життя Ніколаса Кейджа, особливо в молоді роки, протікало не менш бурхливо і дивно, ніж професійне. У 1987 році він познайомився з 18-річною Патрісією Аркетт і в той же день попросив її вийти за нього заміж. Не сприйнявши таку спонтанну пропозицію серйозно, дівчина висунула претенденту на її руку жартівливу вимогу, яка здавалася їй нездійсненною:

«Я, мабуть, вийшла б за тебе заміж. Але за умови, що ти дістанеш мені чорну орхідею, справжній автограф Селінджера, весільну сукню жінки племені лісу з Південно-Східної Азії та статуетку з ресторану. І заспіваєш серенаду».

Наперекір її сподіванням, Ніколас прийняв цей виклик і задовольнив усі її бажання (орхідею пофарбували у чорний колір за допомогою аерозольної фарби). Патриції довелося дотриматися обіцянки та погодитися на шлюб. Вінчання планували провести на Кубі, проте через технічну несправність в аеропорту виникли труднощі з авіаквитками. Непевна у своїх почуттях наречена сприйняла це як небесний знак і, скориставшись нагодою, втекла.

Родинні зв’язки

У 1988 році Кейдж зав’язав стосунки з акторкою Крістиною Фолтон, яка згодом народила йому сина Вестона Копполу Кейджа (нар. 26 грудня 1990 року). Хоча батько й син не мешкали разом, між ними завжди були теплі та близькі взаємини.

Слова сина

«Він надзвичайно приземлений, дуже люблячий батько та надзвичайно розумна людина, – розповідав Вестон в одному з інтерв’ю, – Ми багато з ним спілкувалися, і це було чудово. Я пам’ятаю та ціную кожну нашу розмову».

Творчість Вестона

Вестон – музикант: його вокал звучить у блек-метал гуртах «Eyes of Noctum» (до 2012 року) та «Arsh Anubis» (з 2011 року). Крім того, він зіграв невелику роль у фільмі «Зброяр».

1 липня 2014 року у Вестона та його дружини Даніель народився син Люціан Огастус Коппола Кейдж – онук відомого актора, якого той обожнює. «Я насолоджуюся роллю дідуся кожну мить», – зізнавався Кейдж.

Другий шанс

У 1995 році актор знову зустрів Патрицію Аркетт, у якої до цього часу також народився син, і колишнє кохання відновилося. Цього разу пропозицію руки та серця зробила сама Патриція, і 8 квітня 1995 року вони одружилися. Пара прожила в любові та злагоді лише дев’ять місяців, після чого подружжя розійшлося, але на публіці продовжувало вдавати, ніби все гаразд.

На знімальному майданчику стрічки «Воскрешаючи мертвих», де Кейдж та Аркетт разом виконували головні ролі, ніхто й не здогадувався, що перед ними вже не закохані чоловік і дружина, а практично чужі один одному люди.

У лютому 2000 року Кейдж подав клопотання про розірвання шлюбу, згодом передумав та спробував відновити стосунки з дружиною, проте вже у листопаді вони остаточно розійшлися, а у травні 2001 року розлучення було офіційно оформлено.

Другою дружиною Кейджа стала співачка Ліза Марі Преслі, дочка знаменитого «короля рок-н-ролу» Елвіса Преслі. До моменту їхнього знайомства дівчина встигла двічі вийти заміж (зокрема за ще одного «короля» – «короля поп-музики» Майкла Джексона) та мала двох дітей.

Знову почуття захопило актора з першого погляду: «Коли я увійшов до зали, я побачив чарівну жінку посеред вітальні. Вона була у шкіряній міні спідниці та жакеті, і в її сумних очах відчувалася пристрасть. Я завмер на місці».

Пара узаконила свій союз 10 серпня 2002 року, у 25-ту річницю смерті Елвіса, і спочатку Ліза була в захваті від свого нового чоловіка: «У нас було багато спільного, наприклад, прізвище відомої родини, і я захоплююся його зухвалістю, адже він дистанціювався від свого роду та розпочав кар’єру самостійно. Він і я відкрили в один одному певний бунтівний дух».

Сімейне життя проходило бурхливо  подружжя постійно переживало сварки. Паливо у вогонь додавали чутки про те, що нібито Ліза була для Кейджа лише «цінною річчю», пов’язаною з її покійним батьком.

Одного разу чоловіки сильно посварилися, стоячи на мосту, і Ліза вигукнула, що між ними все закінчено. Тоді Кейдж зняв з неї обручку вартістю 65 тисяч доларів і кинув її у воду. В той же день вони помирилися і найняли водолаза, але глибина виявилася надто великою, і знайти обручку вже не вдалося. Через два дні Ніколас подарував дружині нову обручку, ще більшу та дорожчу за попередню.

Але незабаром, під час чергової суперечки, Ліза знову пригрозила чоловіку розлученням, і цього разу Кейдж не став її переконувати, а сам подав документи на розірвання шлюбу. Таким чином, ця сім’я проіснувала лише 109 днів.

Кейдж зізнавався: «Раніше я був прихильником панк-року та непокори, і мені зовсім не хотілося жодного затишку чи комфорту. Проте шлюб з Лізою Преслі мене зцілив від цього».

Третьою дружиною Ніколаса Кейджа стала колишня служниця корейського походження Еліс Кім (нар. 27 листопада 1983 року). Митець познайомився з нею у 2004 році в одному з ресторанів Лос-Анджелеса, де вона працювала. Кім тоді було лише 19 років. Як і раніше траплялося у Кейджа, це виявилося кохання з першого погляду: вже через кілька місяців після знайомства пара оголосила про заручини, а ще через два місяці, 30 липня 2004 року, відбулося весілля.

3 жовтня 2005 року у пари народився син Кал-Ел, названий так на честь Супермена (це криптонське ім’я супергероя).

Третій офіційний союз митця виявився набагато міцнішим, ніж попередні  сімейне життя тривало 11 років. Кейдж дуже цінував свою супутницю життя та молодшого сина, і вони часто супроводжували його у подорожах під час зйомок.

Я надзвичайно тішуся, коли вдається брати з собою моїх найрідніших, куди б я не вирушив. Мені хочеться завжди бути поруч зі своїми дітьми та якнайбільше допомагати їм у їхніх дивовижних справах.

Проте, його запальний характер і в цьому шлюбі давав про себе знати: митець іноді напивався і так голосно кричав на дружину, що сусідам доводилося викликати поліцію, а у 2011 році його було заарештовано за домашнє насильство. У січні 2016 року пара заявила про розірвання.

У лютому 2021 року Кейдж одружився з Ріко Шібата. У вересні 2022 року у пари народилася донька, Август Франческа Коппола Кейдж.

Кейдж має ще двох дітей: сина Вестона (народився в 1990 році) від стосунків з Крістіною Фултон та сина Кал-Ела (народився в 2005 році) від шлюбу з Еліс Кім.

Він зазначає, що батьківство стало для нього важливою частиною життя, і він прагне приділяти увагу кожній дитині.

Кейдж  великий шанувальник коміксів. Він зібрав колекцію з 400 вінтажних видань, яку у 2002 році продав на аукціоні за 1,6 мільйона доларів. У 2007 році разом з сином Вестоном він намалював власну книгу коміксів, яка була опублікована видавництвом «Virgin Comics».

Фінансове становище

До початку 2000-х років Ніколас Кейдж був одним з найзабезпеченіших митців Америки. Будучи володарем премії “Оскар” та провідною фігурою кінематографу, він отримував значні винагороди за свою працю, які, враховуючи його високу продуктивність, формували чималі статки.

Проте Кейдж ніколи не накопичував гроші – він має славу одного з найщедріших меценатів у Голлівуді. Зокрема, він виділив 2 мільйони доларів організації «Amnesty International» для підтримки дітей, які постраждали від збройних сутичок у різних куточках світу, 1 мільйон доларів на допомогу тим, хто постраждав від урагану Катріна, а також підтримував безліч інших благодійних та освітніх ініціатив, за що був відзначений почесною нагородою ООН.

Тим не менш, значні суми актор витрачав не лише на суспільно корисні цілі, але й на гучні розваги та підтримання розкішного способу життя. Він із задоволенням придбав приватний літак класу “люкс” та декілька яхт, а колекціонування дорогих автомобілів та купівля елітної нерухомості стали для Кейджа своєрідним заняттям. Так, у середині 2000-х років він купив одразу три старовинні замки – один у Баварії та два у Великій Британії, а згодом вклав величезні кошти в їх відновлення.

Справжньою перлиною серед його численних маєтків стала садиба у місті Мідлтаун (Род-Айленд) площею 2200 квадратних метрів, розташована безпосередньо на березі Атлантичного океану. Окрім іншої нерухомості Кейджа, були розкішні будинки в Малібу та на Багамах, три великі особняки на території США (у Луїзіані, Неваді та Каліфорнії), декілька інших чудових садиб – загалом 15 ексклюзивних об’єктів нерухомості, кожен з яких він міг назвати своїм домом. Особистий фінансовий радник неодноразово попереджав Кейджа, що він надмірно витрачає кошти та живе не за своїм достатком, але актор до певного часу залишався нечутливим до його аргументів.

Економічна криза 2008 – 2009 років суттєво позначилася на фінансовому стані Кейджа.

До цього часу виконавець вже був виснажений фінансово судовими баталіями з двома колишніми дружинами та матір’ю його старшого сина, але остаточно його достаток занепав, коли податкова інспекція США передала до суду справу проти Кейджа щодо несплати податків.

Він був винен державі 6,2 мільйони доларів, які за декілька років через пені та штрафи перетворилися на 14 мільйонів. Щоб погасити борги, актору довелося розлучитися з особистим літаком і продати всі свої маєтки, але через кризу ринок нерухомості саме в цей час обвалився, і за кожен з будинків Кейдж зміг отримати лише частину спочатку вкладених коштів.

З нерухомості у виконавця залишився, за його словами, «маленький  тобто насправді крихітний  будиночок» в Англії та скромна квартира в Лас-Вегасі. Про своє життя Кейдж говорить так: «Я належу до тих американців, які вірять у працю. Якщо в минулому ти робив якісь помилки, то не переступаєш через людей і не ховаєшся від них у печері  ні, ти шукаєш шлях, щоб розібратися з усім цим».

Ніколас Кейдж сьогодні

Кейдж як і раніше залишається надзвичайно затребуваним актором. Так, у 2019 році його можна було побачити відразу в декількох стрічках, серед яких «Старі рахунки», «Колір з інших світів» і «Кокаїновий барон». Однак, попри участь у цих фільмах актора зі світовим ім’ям, високих рейтингів вони не отримали – критики оцінили кожну з цих картин не вище, ніж на «5» з «10».

У 2020 році Ніколас Кейдж озвучив персонажа в черговій частині «Сімейки Крудс», а також знявся в низькорейтинговому бойовику «Джіу-джитсу: Битва за Землю». В цей же час він працював над «Нестерпною тяжкістю величезного таланту» (фільмі про Кейджа з ним же в головній ролі) і «Країною чудес Віллі».

Станом на 2025 рік Ніколас Кейдж продовжує активно зніматися в кіно та телебаченні, водночас приділяючи увагу особистому життю та батьківству. У період з 2018 по 2025 рік Кейдж знявся в низці фільмів, які отримали позитивні відгуки критиків:

• Mandy (2018)
• Color Out of Space (2019)
• Pig (2021)
• The Unbearable Weight of Massive Talent (2022)
• Dream Scenario (2023)
• Longlegs (2024)

У 2025 році вийшов фільм The Surfer, де Кейдж зіграв головну роль. Фільм був представлений на Каннському кінофестивалі в 2024 році та отримав позитивні відгуки.

Також очікується вихід фільму The Carpenter’s Son у серпні 2025 року, де Кейдж виконує головну роль.

Кейдж також знімається в телесеріалі Spider-Noir, де грає роль Спайдер-Мена Нуара. Серіал планується до виходу в 2026 році.

Кейдж веде дисциплінований спосіб життя: прокидається рано, займається фізичними вправами, медитує та дотримується здорового харчування. Він уникає спокус Лас-Вегаса, де проживає, та фокусується на творчості та родині.

Майбутні проєкти

Крім згаданих фільмів, Кейдж працює над сиквелом Lord of War, а також над іншими проєктами, які знаходяться на різних стадіях виробництва.

Таким чином, Ніколас Кейдж продовжує залишатися активним у кіноіндустрії, поєднуючи професійну діяльність з особистим життям.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”