Сімейне коріння

Майбутній актор Ніколас Кейдж народився 7 січня 1964 року в Лонг-Біч, Каліфорнія, в родині з італійськими, німецькими та польськими коренями. Його батько, Огаст Коппола, був професором літератури, а мати, Джой Фогельзанг, – хореографкою та танцівницею. У Ніколаса є два старших брати: Марк, актор і діджей, та Крістофер, режисер і продюсер. 

Сім’я Коппола тісно пов’язана зі світом шоу-бізнесу: дядько Ніколаса – легендарний режисер Френсіс Форд Коппола, а двоюрідна сестра – режисерка Софія Коппола. Дідусь Кармайн Коппола був відомим композитором, автором музики до «Хрещеного батька» та «Апокаліпсису сьогодні». Католицьке виховання та творча атмосфера в родині сформували Ніколаса як людину, яка з дитинства мріяла про велику сцену. Однак, щоб уникнути асоціацій із відомим дядьком, він узяв псевдонім Кейдж на честь улюбленого персонажа коміксів Люка Кейджа та композитора Джона Кейджа.

Дитинство і юність

Вирісши в Лонг-Біч, Ніколас із раннього віку захоплювався мистецтвом. У 15 років він відвідував літні курси акторської майстерності в Американській консерваторії в Сан-Франциско, де закохався в професію. Школа в Беверлі-Гіллз, відома своїми випускниками в шоу-бізнесі, стала для нього першим кроком до мрії. Проте Ніколас кинув навчання, щоб зосередитися на акторстві, дебютувавши в телесеріалі «Кращі часи» у 1981 році. Його кумиром був Джеймс Дін, а прагнення вийти з тіні знаменитої родини змусило його працювати вдвічі більше. У 17 років він отримав першу роль у кіно, з’явившись у комедії «Веселі часи в школі Ріджмонт» (1982), ще під ім’ям Ніколас Коппола.

Початок кар’єри

Кар’єра Кейджа почалася з невеликих ролей, але його амбіції швидко привели до співпраці з відомими режисерами. У 1983 році дядько Френсіс Форд Коппола дав йому роль у «Бійцівській рибці», а згодом у «Клубі „Коттон“» (1984) і «Пеггі Сью вийшла заміж» (1986). Під час зйомок «Клубу „Коттон“» Кейдж проявив свою ексцентричність, розтрощивши гримерну, щоб увійти в образ гангстера. 

Його перша головна роль у романтичній комедії «Дівчина з долини» (1983) показала його харизму, а співпраця з братами Коен у «Виховуючи Аризону» (1987) і Девідом Лінчем у «Диких серцем» (1990) закріпила його репутацію актора, який обирає нестандартні ролі. У «Поцілунку вампіра» (1989) він шокував усіх, з’ївши живого таргана перед камерою, щоб зробити сцену максимально реалістичною.

Кінематографічний прорив

Справжнім переломним моментом стала роль у драмі «Покидаючи Лас-Вегас» (1995), де Кейдж зіграв сценариста-алкоголіка, який втрачає все. Його глибока, емоційна гра принесла йому «Оскар», «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів. Фільм, знятий за скромний бюджет, став сенсацією, а Кейдж довів, що може бути не лише «шаленим» актором, а й майстром драматичних ролей. Після цього його гонорари зросли до 20 мільйонів доларів за фільм, і він став зіркою блокбастерів, таких як «Скеля» (1996), «Повітряна в’язниця» (1997) і «Без обличчя» (1997) із Джоном Траволтою. У «Місті ангелів» (1998) він показав романтичну сторону, зігравши янгола, закоханого в героїню Мег Раян.

Злети і падіння

Кейдж ніколи не боявся ризикувати, обираючи різноманітні ролі – від бойовиків до драм. У 1999 році він зіграв у трилері «8 міліметрів» і драмі Скорсезе «Воскрешаючи мерців», які отримали змішані відгуки, але показали його здатність до складних образів. У 2000 році «Викрасти за 60 секунд» став хітом, а в 2002 році роль близнюків у «Адаптації» принесла йому другу номінацію на «Оскар». Проте не всі проєкти були успішними: «Плетена людина» (2006) провалилася в прокаті, а «Сезон відьом» (2011) отримав нищівну критику. Незважаючи на це, Кейдж продовжував експериментувати, знімаючись у «Поганому лейтенанті» (2009) Вернера Герцога та «Менді» (2018), які повернули йому увагу критиків. У 2022 році він зіграв самого себе в комедії «Нестерпний тягар величезного таланту», що стало новим витком у його кар’єрі.

Режисура і продюсування

Кейдж також спробував себе в режисурі, дебютувавши з драмой «Сонні» (2002) про чоловіка-жиголо. Хоча фільм не став комерційно успішним, він отримав схвальні відгуки за режисерський стиль. Як продюсер, Кейдж працював над такими проєктами, як «Збройовий барон» (2005), де зіграв українського торговця зброєю Юрія Орлова, і «Поганий лейтенант». Його продюсерська діяльність дозволила підтримувати незалежне кіно, що відповідає його бунтівному духу.

Особисте життя

Особисте життя Кейджа – це справжній голлівудський серіал. Він був одружений п’ять разів. У 1988 році в нього були стосунки з актрисою Крістіною Фултон, яка народила йому сина Вестона (1990), лідера рок-гурту Eyes of Noctum. У 1995-2001 роках він був одружений із Патрисією Аркетт. У 2002 році його шлюб із Лізою Марі Преслі, дочкою Елвіса Преслі, тривав лише 108 днів. Третій шлюб із офіціанткою Еліс Кім (2004-2016) подарував йому сина Кал-Ела, названого на честь Супермена. У 2019 році Кейдж одружився з візажисткою Ерікою Койке, але анулював шлюб через чотири дні. З 2021 року він одружений із Ріко Шибатою, і в 2022 році в них народилася дочка Августа. Кейдж також є дідусем чотирьох онуків від сина Вестона.

Громадянська позиція

Кейдж відомий своєю підтримкою Демократичної партії США, хоча рідко коментує політичні питання публічно. Він брав участь у благодійних проєктах, зокрема підтримував організацію Amnesty International. Його роль у «Збройовому бароні» підняла питання про торгівлю зброєю, що викликало дискусії про його громадянську позицію. У 2022 році він висловлювався на підтримку України, засуджуючи російську агресію, що резонувало з його роллю одесита Юрія Орлова.

Спадщина і вплив

Ніколас Кейдж – це актор, який не боїться ризикувати. Його здатність поєднувати блокбастери, як «Скарб нації», з артхаусними проєктами, як «Менді», зробила його культовою постаттю. Він знявся в понад 100 фільмах, отримав численні нагороди, включаючи «Оскар», «Золотий глобус» і «Сатурн» за роль у «Ренфілді» (2023). Водночас його шість номінацій на «Золоту малину» лише додають шарму його кар’єрі, адже Кейдж ніколи не прагнув подобатися всім. Його унікальний стиль гри, який він сам називає «джазовою імпровізацією», вплинув на покоління акторів, а меми з його участю стали частиною інтернет-культури. Кейдж залишається символом свободи самовираження, доводячи, що справжній талант не потребує рамок.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”