Ранні роки

Майбутня акторка Наталі Портман (справжнє ім’я Наталі Гершлаг) народилася 9 червня 1981 року в Єрусалимі, Ізраїль, у родині Шеллі Стівенс, американської домогосподарки, яка згодом стала агенткою доньки, та Авнера Гершлага, ізраїльського гінеколога. Її предки – єврейські емігранти з Польщі, Росії та Румунії, які пережили Голокост. У три роки Наталі з сім’єю переїхала до США, спочатку до Вашингтона, потім до Коннектикуту, а в 1988 році оселилася на Лонг-Айленді, штат Нью-Йорк.

У дитинстві Наталі захоплювалася танцями, зокрема балетом, і брала уроки в місцевій танцювальній школі. Її талант помітили в 10 років, коли скаут модельного агентства запропонував їй кар’єру моделі. Наталі відмовилася, заявивши, що хоче бути актрисою. Вона відвідувала театральні табори та виступала в місцевих постановках, що розвинуло її сценічні навички. У школі Наталі була відмінницею, брала участь у наукових конкурсах і навіть стала півфіналісткою Intel Science Talent Search із проєктом про екологічно чисту енергію.

Початок кар’єри

Акторський дебют Наталі відбувся в 1994 році у фільмі Люка Бессона «Леон» («Léon: The Professional»), де 12-річна актриса зіграла Матильду, дівчинку, яка подружилася з найманим убивцею (Жан Рено). Щоб захистити сім’ю від уваги ЗМІ, вона взяла псевдонім Портман – дівоче прізвище бабусі. Фільм став хітом, а гра Наталі отримала схвальні відгуки, хоча сцени з її участю викликали дискусії через зображення стосунків між Матильдою та Леоном.

Після «Леона» Наталі знімалася у фільмах «Сутичка» («Heat», 1995) з Аль Пачіно та Робертом Де Ніро, «Красуня» («Beautiful Girls», 1996) і «Марс атакує!» («Mars Attacks!», 1996). Вона також дебютувала на Бродвеї в 1998 році, зігравши Анну Франк у постановці «Щоденник Анни Франк». Проте справжній прорив стався в 1999 році, коли Наталі зіграла Падме Амідалу в «Зоряних війнах. Епізод I: Прихована загроза» («Star Wars: Episode I – The Phantom Menace»). Її роль у трилогії приквелів (1999, 2002, 2005) зробила її світовою зіркою, хоча критики неоднозначно оцінили ці фільми.

Розквіт кар’єри

Паралельно зі зйомками Наталі вступила до Гарвардського університету, де в 2003 році здобула ступінь бакалавра з психології. Вона також навчалася в Єврейському університеті в Єрусалимі та опанувала іврит, французьку й арабську мови. Її освіта не завадила кар’єрі: у 2004 році вона зіграла в драмі «Близькість» («Closer»), отримавши «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану, а в 2005 році – у «V означає Вендетта» («V for Vendetta»), для якого поголила голову, демонструючи відданість ролі.

У 2010 році Наталі досягла вершини своєї кар’єри, зігравши балерину Ніну Сейєрс у психологічному трилері Даррена Аронофскі «Чорний лебідь» («Black Swan»). Її підготовка включала рік інтенсивних тренувань із балету, і вона виконала більшість танцювальних сцен самостійно. Фільм приніс їй «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA за найкращу жіночу роль, а також світове визнання. У тому ж році вона знялася в комедії «Більше, ніж секс» («No Strings Attached»), показавши свою універсальність.

У 2010-х Наталі продовжила експериментувати, знімаючись у «Торі: Світ темряви» («Thor: The Dark World», 2013), «Джекі» («Jackie», 2016), де зіграла Жаклін Кеннеді, отримавши номінацію на «Оскар», і «Анігіляції» («Annihilation», 2018). Вона також дебютувала як режисерка з фільмом «Повість про любов і темряву» («A Tale of Love and Darkness», 2015), заснованим на книзі Амоса Оза. У 2023 році Наталі знялася в драмі «Травневий грудень» («May December»), яка отримала схвалення критиків за її тонку гру.

Режисура та продюсування

Окрім акторства, Наталі активно займається продюсуванням через свою компанію MountainA. Вона спродюсувала фільми «Гордість і упередження та зомбі» («Pride and Prejudice and Zombies», 2016), «Джекі» та «Травневий грудень». Її режисерський дебют, «Повість про любов і темряву», був представлений на Каннському кінофестивалі, хоча отримав змішані відгуки. Наталі також зняла кілька короткометражних фільмів і рекламних кампаній, зокрема для Dior, з якою співпрацює з 2011 року.

Активізм і громадська діяльність

Наталі відома своєю активною громадянською позицією. Вона є веганкою з 2009 року, підтримує права тварин і екологічні ініціативи через організацію PETA. У 2018 році вона стала однією з засновниць руху Time’s Up, спрямованого на боротьбу з сексуальними домаганнями в індустрії розваг. Наталі також виступає за гендерну рівність, критикуючи Голлівуд за нерівну оплату праці та брак жінок-режисерок. Вона підтримує Ізраїль, але критикувала політику Беньяміна Нетаньягу, зокрема в 2018 році, відмовившись від премії Genesis через політичні розбіжності.

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Наталі висловила підтримку українському народу, опублікувавши допис в Instagram із закликом до миру та гуманітарної допомоги. Вона також брала участь у благодійних ініціативах для підтримки біженців.

Особисте життя

У 2010 році на зйомках «Чорного лебедя» Наталі познайомилася з французьким хореографом Бенжаменом Мільп’є. Вони одружилися 4 серпня 2012 року, а в подружжя народилося двоє дітей: син Алеф (2011) і донька Амалія (2017). У 2024 році стало відомо, що пара розлучилася після 11 років шлюбу, але вони підтримують дружні стосунки заради дітей. Наталі проживає в Лос-Анджелесі, але часто відвідує Францію та Ізраїль. Вона має подвійне громадянство США та Ізраїлю.

Сучасність і спадщина

У 2025 році Наталі Портман продовжує працювати над новими проєктами, зокрема над серіалом «Фонтан юності» («Fountain of Youth») для Apple TV+ разом із Джоном Красінскі. Вона також планує повернення до режисури та продовжує продюсерську діяльність. У соціальних мережах Наталі активно просуває свої фільми, благодійні ініціативи та феміністичні проєкти, залишаючись впливовою постаттю в Голлівуді.

Наталі Портман – це не лише актриса, а й символ інтелекту та соціальної свідомості. Її ролі в «Чорному лебеді», «Джекі» та «Зоряних війнах» увійшли в історію кінематографа, а її активізм надихає мільйони. Від юної Матильди до оскароносної зірки, її шлях доводить, що талант і принципи можуть змінити світ.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”