Дитинство, юність, родина

Наомі Елейн Кемпбелл народилася навесні 1970 року від молодої Валері Морріс, дівчини з Ямайки. Вона зростала в Стретемі, південному районі Лондона. Її батько, наполовину китаєць, не був зазначений у жодних записах дитини. Наомі ніколи не спілкувалася з ним – так вирішила мати, яку чоловік покинув під час вагітності.

В одному з багатьох інтерв’ю Чорна Пантера, як її називають за грацію та темний колір шкіри, заявила:

Я ніколи не бачила свого батька. Моя мама не хотіла цього, а в моєму свідоцтві про народження стоїть: «x x x». Вона цього не бажає, а я завжди поважала її прагнення.

Наомі провела перші роки життя в Римі, оскільки її мати була танцівницею та отримала пропозицію роботи від італійського танцювального колективу. У три роки Наомі віддали до театральної школи Барбари Спік, а навчатися вона почала в школі Данрейвен.

Повернувшись до Лондона, Валері залишила Наомі на піклування родичів, а сама почала виступати за кордоном з трупою Fantastica, надсилаючи додому кошти. Ці гроші йшли, зокрема, на танцювальні заняття Наомі, яка вступила в 1980 році до відомої лондонської Академії театрального мистецтва Italia Conti, щоб навчитися балету. «Там мене навчили поставі, тому, як себе подати та бути чемною», – пізніше зауважила супермодель.

У вісім років Наомі з’явилася у музичному відео Боба Марлі на пісню «Is This Love?» та також взяла участь у рекламному ролику Боя Джорджа «Ill Tumble 4 Ya». Крім цього, вона була присутня у масових сценах під час зйомок музичного кліпу «The Wall» гурту Pink Floyd.

У чотирнадцять років Наомі, приховуючи свій справжній вік, заявивши, що їй вже шістнадцять, працювала продавцем в магазині одягу Topshop.

Коли мати вийшла заміж вдруге, Кемпбелл намагалася проводити якомога менше часу вдома через постійні суперечки з вітчимом, прізвище якого вона тепер носила. У 1985 році народився її зведений брат П’єр, а Наомі вирушила до Парижа на зйомки.

Під час прогулянки районом Ковент-Гарден майбутню Чорну Пантеру подіумів помітила розвідниця паризького модельного агентства Бет Болдт.

Професійна діяльність та меценатство

Восьмидесяті

З’явившись на обкладинці британського Elle у 1986 році, Наомі також взяла участь у рекламі парфумів Jazz від Yves Saint Laurent. Модний дизайнер взуття з Парижа Аззедін Алайя, який ставився до неї як до дочки, надав їй кімнату у своєму будинку.

Американська топ-модель Крісті Тарлінгтон привернула увагу до Наомі Джанні Версаче, який і вивів шістнадцятирічну дівчину на подіум. Він запрошував її на свої покази протягом наступних двадцяти років. «Джанні ніколи не проводив показ без Наомі», – зазначала Донателла Версаче.

У 1986 році Наомі позувала для свого першого портфоліо для американського Vogue. Проживала разом з Крісті Тарлінгтон у її лофті в Сохо. Незабаром вона приєдналася до Тарлінгтон та Лінди Євангелісти на подіумі для першого показу колекції Айзека Мірзахі.

Вже через рік Кемпбелл, Євангеліста та Тарлінгтон – відомі як «Триєдиність» – разом брали участь у паризьких показах. Їх тісний колектив протягом наступних кількох років став головною трійцею супермоделей, отримуючи рекордні гонорари та потрапляючи на перші сторінки газет, де б вони не з’явилися.

Пізніше Кемпбелл згадувала своїх відданих колег та приятельок, які заявляли: «Якщо ви не оберете Наомі, то ви не отримаєте нас». Наомі увійшла в історію як перша темношкіра манекенниця, що з’явилася на форзаці французького Vogue. У вісімдесятих модель розпочала кар’єру акторки у «Шоу Косбі», виконавши роль Джулії.

На фотосесіях Кемпбелл співпрацювала виключно з провідними фотографами: Пітером Ліндбергом, Гербом Риттсом та Брюсом Вебером. Останній зафіксував юну модель з боксером Майком Тайсоном, який стверджував: «У неї чудова фігура. І вона нічого не лякається».

У грудні 1987 року вона вперше прикрасила обкладинку британського Vogue. У 1989 році, одягнена в червоний брючний костюм з блискітками, золоті сережки-кільця та багатошаровий перлинний намисто, вона позувала для своєї першої обкладинки американського Vogue – вперше форзац вересневого випуску прикрасила афроамериканська модель.

Дев’яності

Початок 1990 року відзначився культовим знімком: Кемпбелл, Тарлінгтон, Євангеліста, Тетяна Патіц та Сінді Кроуфорд з’явилися разом на обкладинці британського Vogue, знятій Пітером Ліндбергом. Зачарований естрадний кумир Джордж Майкл невдовзі зняв їх у своєму хітовому відео Freedom! 90.

Трохи пізніше Кемпбелл позувала для Vogue з далматинцями, у плямистому одязі – зокрема з зухвалими лосинами Вівьєн Вествуд, тренчем від Айзека Мізрахі та топом-бандо від Білла Бласса.

Згодом, знову ж таки для Vogue, Патрік Демаршельє закарбував її сміючоюся у світлій перуці довжиною до ліктя та надмірно оздобленому комбінезоні від Versace Atelier.

На початку 90-х модель також знялася у документальному фільмі Пітера Ліндберга. На показі осінь-зима 1991 Versace випустив на подіум квартет супермоделей – Лінду, Сінді, Наомі та Крісті, – які йшли рука об руку та підспівували під фонограму пісні-хіта Джорджа Майкла Freedom! 90. Це була вершина епохи супермоделей. Прекрасною була Кемпбелл і в ролі пристрасної коханої Майкла Джексона в його музичному кліпі In the Closet. На обкладинці журналу Time з’явилося зображення, де було зазначено: «Супермоделі: Врода та гроші».

Ліндберг відобразив її для розвороту Vogue, сидячою на мотоциклі в шапочці Harley-Davidson, боді з пір’ям на рукавах, черевиках та намисті Chanel. «Наомі вдає, що постійно використовує те, що демонструє», – прокоментувала фото Грейс Коддінгтон, стиліст розвороту.

У кінці 1991 року Наомі зіграла вокалістку у фільмі «Крижаний як лід». Вона також виступила бек-вокалісткою в композиції репера Vanilia Ice «Cool as Ice» та з’явилася в музичному кліпі до неї.

Деякий час Кемпбелл співпрацювала з фотографами Ірвінгом Пенном та Артуром Елгортом для Vogue. Вона також брала участь у відомій фотосесії з драбиною, заповненою топовими моделями, одягненими у білі сорочки та джинси Gap. Зйомки були приурочені до сторіччя журналу Vogue.

У 1992 році Наомі з’явилася в музичному кліпі Мадонни на пісню Erotica, а також позувала для відвертої книги співачки «Sex». Тоді ж Кемпбелл передала прибутки від зйомок у Танзанії Африканському національному конгресу, очолюваному Нельсоном Манделою.

У 1992 році у Наомі трапився незручний момент під час показу Вівьєн Вествуд: вона впала у блакитних туфлях зі зміїної шкіри на тридцятисантиметровій платформі. Отямившись, модель почала сміятися, швидко опанувала себе, піднялася та завершила показ.

Саме те взуття пізніше було виставлено в Музеї Вікторії та Альберта, а Кемпбелл, як повідомлялося, використовувала іншу пару як дверний упор.

Незабаром Кемпбелл, Тарлінгтон, Хелена Крістенсен, Клаудія Шиффер та Стефані Сеймур позували в однакових смугастих сорочках та коротких шортах для обкладинки Vogue, знятої Хербом Риттсом.

У вересні 1994 року Наомі випустила свій перший сингл Love and Tears та дебютний альбом Babywoman («дитя-жінка» – так її називав дизайнер Рифат Озбек). На обкладинці альбому, знятій Еллен фон Унверт, зображена Наомі у ванній кімнаті, яка голить ноги. На звороті – знімок її провокативних образів від Вівьєн Вествуд з виставленим мобільним телефоном.

Того ж року побачила світ книга Кемпбелл «Лебідь». Для святкування виходу у світ Вівьєн Вествуд одягла її у білу сукню з пір’ям на трусиках. Ірвінг Пенн створив чорно-білий портрет оголеної манекенниці для Vogue.

Модель прийняла пропозицію Африканського національного конгресу вирушити до Південної Африки, щоб зустрітися з Нельсоном Манделою. Він зблизився з Наомі, а у 1997 році назвав її своєю «почесною онукою». Вона почала підтримувати численні ініціативи та проекти Мандели в наступні роки.

У 1995 році Кемпбелл зіграла роль Каї у комедії «Рапсодія Маямі» з Сарою Джесікою Паркер та Антоніо Бандерасом у головних ролях. Також з’явилася у стрічці Спайка Лі «Дівчина №6».

Подією для моделі стала співпраця над хітом La La La Love Song з японським поп-виконавцем Тошинобу Куботою. Сингл, який очолив музичні рейтинги, продавався мільйонними накладами в Японії.

У 1998 році Кемпбелл започаткувала лінію з 50 предметів з деніму, суконь та футболок Naomi Campbell Jeans, а невдовзі взяла участь у документальному фільмі Дугласа Ківа «Наомі підкорює Африку», де йшлося про її подорож до Південної Африки для проведення благодійного показу мод Versace на підтримку Дитячого фонду Нельсона Мандели. Донателла Версаче заявила журналістам:

Її дуже неправильно трактують. Кажуть, що вона розпещена та нав’язлива. Але це не так. Вона надзвичайно рішуча та дуже великодушна, і це дві риси, про які ніхто ніколи не згадує. У неї велике, щедре серце.

У 1999 році Наомі з’явилася разом з Клаудією Шиффер, Стефані Сеймур, Шалом Харлоу та Ембер Валетта у гумористичній рекламній кампанії Versace Jeans, знятій Стівеном Мейзелом.

Автор Vogue Джонатан Ван Метер представив Кемпбелл у статті «Остання супермодель» з фотографіями Гельмута Ньютона.
У статті йшлося про її заручини з керівником перегонів Формули-1 Флавіо Бріаторе та її перший світовий косметичний контракт з Cosmopolitan Cosmetics, підрозділом Wella (для якого вона випустить декілька фірмових парфумів).

Подальша діяльність моделі включала позування в одязі Richard Tyler Couture разом з дванадцятьма іншими супермоделями для обкладинки Vogue Millennium Issue, знятої Енні Лейбовіц.

Наприкінці 1999 року відбулася фотосесія Наомі в білому бікіні-стрингах та хутрі для обкладинки Playboy. Окрім цього, на екрани вийшов трилер «Полонянка кохання». У ньому Кемпбелл зіграла головну роль Трейсі – свідка вбивства, в яку закохався найнятий її вбити вбивця Джонні.

Двотисячні

Перші п’ять років нового тисячоліття були для Наомі складними. Пітер Ліндберг співпрацював з нею над книгою портретів, зроблених на Ібіці, у Парижі та Камарзі, яка була опублікована як додаток до італійського Vogue.

Далі Кемпбелл взяла участь у благодійному заході Спеціальної Олімпіади в Білому домі за часів президентства Білла Клінтона. Незабаром видання Daily Mirror повідомило про її відвідування зібрань «Анонімних наркоманів» та навела подробиці зловживання Кемпбелл наркотичними речовинами. Вона подала на видання до суду. Суд Великої Британії задовольнив позов проти Daily Mirror щодо порушення приватності.

У 2001 році була видана її фотокнига NAOMI, вона з’явилася з репером P. Diddy на обкладинці жовтневого британського Vogue з заголовком «Наомі та Пафф: найсильніший дует». Модний дизайнер Філіп Трейсі обрав Наомі в якості моделі капелюха Campbells Soup.

Разом з Кейт Мосс, Ембер Валеттою, Анджелою Ліндвалл, Лією Кебеде та Карен Елсон у пустелі неподалік Дубаю модель взяла участь у весняній рекламній кампанії Louis Vuitton від Мерта Аласа та Маркуса Пігготта, а згодом потрапила до списку найбільш стильних жінок за версією Vogue.

У серпні 2005 року Наомі тримала Олімпійське полум’я в Афінах на завершальній ділянці його «мандрівки» тридцятьма чотирма містами.

Найважливішою подією для самої манекенниці стало заснування її особистої доброчинної організації Fashion for Relief. Перший показ за участю зірок відбувався під час Тижня моди в Нью-Йорку та зібрав понад мільйон доларів на підтримку постраждалих від урагану Катріна. Кемпбелл також передала свої гонорари за Тиждень моди на гуманітарну допомогу.

У 2006 році рецензент Vogue Андре Леон Теллі детально описав перший візит Кемпбелл та дизайнера Марка Джейкобса до Москви.

У 2007 році стало відомо про черговий переполох, пов’язаний з ім’ям моделі: її покоївка Ана Сколавіно стверджувала, що манекенниця вдарила її мобільним телефоном, прикрашеним коштовним камінням, і подала позов до роботодавчині. Кемпбелл визнала свою провину, її засудили до громадських робіт у санітарному департаменті Нью-Йорка. Відбувала призначені судом громадські роботи в дизайнерському робочому одязі (у капелюсі-федорі, хутрах і – після закінчення терміну – сріблястій сукні-демікутюр з блискітками від Dolce & Gabbana).

Про свій досвід громадських робіт модель написала книгу «Щоденники Наомі» з ілюстраціями Стівена Кляйна. Згодом Кемпбелл приєдналася до Лінди Євангелісти, Ембер Валетт, Шалом Харлоу, Анджели Ліндвалл та Жизель Бюндхен на подіумі для показу кутюрної колекції Dior у Версалі, присвяченого шістдесятиріччю.

У рекламі Dunkin Donuts, знятій актором Заком Браффом, одягнена у вечірню сукню модель зламала каблук під час роботи в саду та влаштувала істерику, кидаючи туфлю у скляне вікно.

Вона була учасницею осіннього показу Louis Vuitton – у костюмі медсестри в прозорому пластиковому халаті, дизайн якого був вигаданий художником Річардом Прінсом.

Серед шістьох визначних манекенниць Наомі демонструвала автомобіль Dodge Challenger 1970 року, що належав митцю Річарду Прінсу, а також брала участь у весняній рекламній кампанії Louis Vuitton, за яку відповідали фотографи Мерт Алас та Маркус Пігготт.

У 2008 році Кемпбелл отримала довічне усунення від авіаперельотів British Airways після того, як влаштувала спалах гніву через загублену поклажу та, нібито, напала на працівника охорони в аеропорту Хітроу. Згодом вона визнала свою провину за чотирма з шести звинувачень і знову була засуджена до громадських робіт.

Пізніше вона стала обличчям осінньої рекламної кампанії Yves Saint Laurent, оформленої Стефано Пілаті та знятої в головному офісі бренду на проспекті Жоржа V. Одночасно в Art Basel Miami відбулася ретроспектива портретів Наомі Кемпбелл, створених провідними світовими фотографами.

Кемпбелл організувала показ мод Mai Mumbai, який проходив під час тижня моди Lakmé, на підтримку постраждалих від терактів, скоєних у листопаді 2008 року в Індії. В одному з випусків вона також приєдналася до колишніх і теперішніх топ-моделей для обговорення модельного бізнесу та позувала з улюбленими моделями Стівена Мейзела, зокрема з подругами з «Триніті» Євангелістою та Тарлінгтон.

Окрім цього, Наомі демонструвала рекламу сумки Louis Vuitton весна-літо 2010 року, на користь White Ribbon Alliance for Safe Motherhood, послом доброї волі якої її було обрано. Незабаром Кемпбелл очолила показ Fashion for Relief на підтримку програми CARE з відновлення Гаїті після землетрусу. На подіумі до неї приєдналися її подруги – моделі Кейт Мосс, Крісті Тарлінгтон і Лінда Євангеліста.

Навесні 2010 року Наомі стала запрошеним редактором випуску російського Vogue, присвяченого їй самій з нагоди 40-річного ювілею моделі. Їй також було довірено закриття грандіозного показу Vogue Fashions Night Out у Лінкольн-центрі в Нью-Йорку.

Будинок моди Dolce & Gabbana влаштував святкування на честь 25-річчя Кемпбелл у світі моди, представивши ексклюзивну колекцію футболок обмеженим тиражем вартістю 200 доларів кожна. На футболках були зображення моделі, зроблені провідними фотографами світу. Вона та дизайнери вирушили у світове турне для популяризації футболок, а всі отримані кошти було спрямовано на допомогу постраждалим від повені в Пакистані.

На початку 2018 року Кемпбелл повернулася на подіум, щоб завершити останній показ чоловічого одягу Кіма Джонса для Louis Vuitton. Тоді ж вона отримала відзнаку Fashion Icon від Ради дизайнерів Америки.

Навесні 2020 року, під час масового карантину, Наомі започаткувала власне шоу на YouTube. Першою її гостею стала Сінді Кроуфорд.

У 2023 році відбулася прем’єра фільму «Прихована краса», виконавчим продюсером якого виступила Кемпбелл.

Особисте життя Наомі Кемпбелл

Модель вирізнялася значним переліком шанувальників та наречених, заводила численні романтичні зв’язки. Серед її бойфрендів були Майк Тайсон, Сильвестр Сталлоне.

З 1992 року Наомі почала стосунки з актором Робертом де Ніро: вони то розходилися, то знову сходилися. Також зустрічалася з рокером Еріком Клептоном.

У 1993 році Наомі була заручена з басистом U2 Адамом Клейтоном, який подарував їй розкішний смарагдово-діамантовий перстень. Через рік вони розійшлися.

Недовго вона зустрічалася з Леонардо Ді Капріо, потім – зі всесвітньо відомим танцюристом фламенко Хоакіном Кортесом. Коли іспанець покинув її, модель занурилася у смуток.

У 1999 році стало відомо про її заручини з керівником перегонів Формули-1 Флавіо Бріаторе, але весілля так і не відбулося – у 2003 році вони розлучилися.

Зустрічалася Наомі і з російським магнатом нерухомості Владиславом Дороніним. Їхні стосунки тривали до 2013 року, за цей час супермодель встигла деякий час прожити в Росії.

Доронін збудував для коханої оселю в Барвисі, не шкодуючи коштів – споруда, схожа на яхту, зводилася за проєктом британського архітектора Захи Хадід, яка раніше ніколи не займалася житловою нерухомістю. Після розриву з супермоделлю олігарх виставив дім на продаж, проте покупців на такий об’єкт не знайшлося.

Кемпбелл спілкувалася з американським фінансистом Джефрі Епштейном, якого засудили за торгівлю людьми та сексуальні злочини:

Те, що він вчинив, не пробачується, коли я дізналася про його дії, мене це приголомшило, як і всіх інших, адже я вже достатньо зустрічала сексуальних хижаків, і дякую Богу, що поруч зі мною були добрі люди, які захистили мене від цього. Я підтримую постраждалих. Вони мають душевні рани на все життя. Назавжди.

Навесні 2021 року Кемпбелл оголосила про народження доньки, а згодом позувала з малюком для фотосесії Vogue. Через два роки супермодель повідомила про народження сина та зізналася, що обидві дитини були народжені сурогатною матір’ю.

Наомі Кемпбелл сьогодні

Останнім часом супермодель приділяє все більше уваги дітям, але не полишає й громадську та благодійну діяльність. У червні 2024 року в лондонському музеї Вікторії та Альберта супермодель Наомі Кемпбелл стала об’єктом виставки, присвяченої її активній позиції та благодійним проєктам. Також експозиція представила сто ретельно відібраних вбрань, які протягом усієї модельної кар’єри носила Наомі.

Окрім того, Кемпбелл працювала над книгою, в якій пообіцяла розповісти шанувальникам подробиці про народження малюків та про теперішнє життя.

Цікаві факти

• У 2022 році Наомі започаткувала свою глобальну ініціативу EMERGE, платформу розвитку бізнесу, яка зосереджується на пошуку, представленні та підтримці творчих талантів із країн, що розвиваються.

У 2010 році Наомі свідчила у судовому засіданні щодо воєнних злочинів у Гаазі у справі про «закривавлені діаманти». Їх їй вручив колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор, які Кемпбелл, за повідомленнями, отримала на вечері, влаштованій Нельсоном Манделою. Згодом вона передала їх директору Дитячого фонду Джеремі Реткліффу, але той ніколи не пожертвував ними, оскільки підозрював про їх незаконність. Під час розслідування діаманти були в нього конфісковані. Супермодель не було звинувачено виключно через відсутність злочинного наміру в цій справі.

Станом на травень 2025 року Наомі Кемпбелл залишається однією з найвпливовіших фігур у світі моди, поєднуючи активну кар’єру, особисте життя та участь у суспільних ініціативах.

Особисте життя та материнство

Наомі Кемпбелл, 54-річна супермодель, є матір’ю двох дітей: доньки (3 роки) та сина (1 рік). У лютому 2025 року вона поділилася рідкісними сімейними фотографіями з гірськолижного відпочинку, де зображена з дітьми в однакових піжамах у шотландську клітинку. Кемпбелл зберігає конфіденційність щодо імен та облич своїх дітей, але відкрито говорить про радість материнства, яке вона описує як “найбільше щастя”.

Кар’єра та модні проєкти

У лютому 2025 року Наомі з’явилася на показі Dsquared2 у Мілані, присвяченому 30-річчю бренду. Вона закрила шоу в шкіряній боді-сукні з шнурівкою та ботфортах, втілюючи рокерський стиль 80-х.

У 2024 році Вікторія та Альберт Музей у Лондоні відкрив виставку “Naomi: In Fashion”, яка представила понад 100 її знакових образів, а також особисті архівні матеріали, підкреслюючи її внесок у моду та благодійність.

Відмова від участі в Met Gala 2025

У травні 2025 року Кемпбелл оголосила, що не відвідає Met Gala, попри отримане запрошення. Це рішення викликало чутки про конфлікт з головною редакторкою Vogue Анною Вінтур. У вересні 2024 року під час вручення Кемпбелл нагороди Fashion Icon Вінтур публічно згадала про її звичку запізнюватися, що призвело до напруженості між ними.

У своєму зверненні Кемпбелл висловила повагу до теми цьогорічного балу — “Superfine: Tailoring Black Style“, яка вшановує вплив чорної моди на світовий стиль. Вона також віддала шану своєму покійному другу, модному іконі Андре Леону Теллі, підкресливши його внесок у розвиток Met Gala.

Благодійність та суперечки

У вересні 2024 року британська Charity Commission заборонила Кемпбелл обіймати посади в благодійних організаціях протягом п’яти років через виявлені порушення у фонді Fashion for Relief. Розслідування виявило, що лише 8,5% доходів фонду було спрямовано на благодійні цілі, а частина коштів використовувалася на особисті витрати, включаючи проживання в розкішних готелях та інші привілеї. Кемпбелл заперечує свою провину, стверджуючи, що стала жертвою шахрайства з боку колишнього юриста та іншого члена правління.

Наомі Кемпбелл продовжує залишатися знаковою фігурою в індустрії моди, поєднуючи професійну діяльність з особистим життям та участю в суспільних ініціативах.

Значущі події у житті

У 1978 році знялася у музичному кліпі Боба Марлі Is This Love?
У 1980 році вступила до лондонської Академії театрального мистецтва Italia Conti.
У 1984 році працювала в Topshop.
У 1986 році з’явилася на обкладинці британського Elle.
У 1987 році була зображена на обкладинці британського Vogue.
У 1988 році знялася в «Шоу Косбі». Увійшла до трійки супермоделей «Триніті».
У 1989 році стала першою темношкірою моделлю, яка вперше знялася для обкладинки американського Vogue.
У 1990 році знялася у фільмі «Принц із Беверлі-Хіллз».
У 1991 році знялася в документальному фільмі Пітера Ліндберга та у фільмі «Холодний, як лід».
У 1992 році познайомилася з Нельсоном Манделою.
У 1995 році знялася у фільмі «Рапсодія Маямі».
У 1996 році записала хіт La La La Love Song з японською поп-зіркою Тосінобу Куботою.
У 1998 році знялася в документальному фільмі «Наомі підкорює Африку».
У 2001 році випустила фотоальбом «НАОМІ». Daily Mirror повідомила про її відвідування зібрання «Анонімних наркоманів», виграла судову справу.
У 2003 році знялася у фільмі «Кримінальні перегони».
У 2004 році потрапила до списку найстильніших жінок за версією Vogue.
У 2006 році відвідала з візитом Москву.
У 2007 році взяла участь у ювілейному показі Dior у Версалі.

Виконувала громадські роботи за рішенням суду.

У 2008 році назавжди усунена від авіаперельотів компанією British Airways.
У 2009 році влаштувала показ моди Mai Mumbai для підтримки постраждалих від терактів в Індії.
У 2015 році завершила показ Зака Позена на Тижні високої моди в Нью-Йорку. Знялася у мелодрамі «Імперія».
У 2021 році сповістила про народження доньки.
У 2023 році повідомила про народження сина. Стала творцем фільму «Прихована велич».
У 2024 році в лондонському музеї Вікторії та Альберта відбулася експозиція, присвячена виключно супермоделі.