Ранні роки та сім’я

Майбутня модель Наомі Елейн Кемпбелл народилася 22 травня 1970 року в районі Стрітем, Південний Лондон, Велика Британія. Її мати, Валері Морріс, була танцівницею ямайського походження, яка виступала з сучасними танцювальними трупами. Батька Наомі вона ніколи не знала, адже він залишив сім’ю ще до її народження. Валері виховувала Наомі самотужки, іноді залишаючи її з нянею, щоб гастролювати з танцювальною групою Pan’s People. У Наомі є молодший єдинокровний брат П’єр, народжений у другому шлюбі матері в 1985 році.

Дитинство Наомі було скромним, але сповненим творчості. Вона зростала в багатонаціональному районі Лондона, де її ямайські корені поєднувалися з британською культурою. У п’ять років Наомі дебютувала в кліпі Боба Марлі Is This Love (1978), зігравши маленьку дівчинку. У сім років вона почала займатися балетом у престижній школі Italia Conti Academy of Theatre Arts, а згодом навчалася в Dunraven School. Її мати мріяла, щоб донька стала танцівницею, але Наомі приваблювала сцена і мода.

У 15 років, прогулюючись у парку Ковент-Гарден, Наомі помітила скаут модельного агентства Synchro. Її екзотична зовнішність і природна грація вразили агента Бет Болдт, яка запросила її на пробні зйомки. Валері спочатку була проти, але погодилася за умови, що Наомі завершить школу. Так почався шлях “Чорної Пантери” до світової слави.

Початок модельної кар’єри (1986–1989)

У 1986 році, у віці 15 років, Наомі підписала контракт із Synchro і з’явилася на обкладинці британського Elle. Її дебют став сенсацією, адже темношкірі моделі рідко отримували такі можливості в 80-х. У 1987 році вона знялася для Vogue Paris і стала першою темношкірою моделлю на обкладинці британського Vogue (серпень 1987). У 1988 році Наомі побила ще один бар’єр, ставши першою темношкірою моделлю на обкладинці Vogue Paris, завдяки підтримці дизайнера Іва Сен-Лорана, який погрожував припинити співпрацю з журналом, якщо вони не виберуть Наомі.

Вона швидко стала улюбленицею дизайнерів, таких як Джанні Версаче, Аззедін Алайя та Марк Джейкобс. Її унікальна хода – впевнена, майже театральна – зробила її зіркою подіумів. У 1989 році Наомі з’явилася на обкладинці американського Vogue і стала частиною “Великої шістки” супермоделей 90-х разом із Сінді Кроуфорд, Крісті Тарлінгтон, Ліндою Євангелістою, Кейт Мосс і Клаудією Шиффер.

Золотий період: Супермодель і попкультурна ікона (1990–1999)

1990-ті роки стали піком кар’єри Наомі. Вона брала участь у показах для Chanel, Versace, Christian Dior, Yves Saint Laurent і Dolce & Gabbana. Її називали “Чорною Пантерою” за грацію та силу, які вона приносила на подіум. У 1991 році журнал People включив її до списку 50 найгарніших людей світу, а в 1993 році вона знялася оголеною для Playboy і з’явилася в кліпі Майкла Джексона In the Closet. Її дружба з Джексоном і Мадонною посилила її статус попкультурної ікони.

У 1994 році Наомі випустила роман Swan у співавторстві з Каролін Аппінг, який став бестселером, хоча й отримав змішані відгуки. Вона також записала музичний альбом Babywoman (1994), який мав успіх у Японії, але не в інших країнах. У 1995 році вона дебютувала в кіно, зігравши невеликі ролі у фільмах Miami Rhapsody і To Wong Foo, Thanks for Everything! Julie Newmar. Її акторська кар’єра продовжилася в серіалах New York Undercover і The Fresh Prince of Bel-Air.

У 1998 році Наомі стала першою моделлю, яка відкрила показ Victoria’s Secret, і знялася для їхнього каталогу. Вона також з’явилася в кліпах Джорджа Майкла (Freedom! ’90) і Мадонни (Erotica). Її вплив на моду був настільки значним, що в 1999 році вона отримала нагороду Vogue Fashion Award за внесок у індустрію.

Акторство, бізнес і скандали (2000–2010)

У 2000-х Наомі розширила свою кар’єру, зосередившись на акторстві та бізнесі. Вона з’явилася в серіалах Fastlane (2002), Ugly Betty (2008) і Empire (2015–2016), де зіграла Каміллу Маркс. Її кінематографічні ролі включали Fat Slags (2004) і The Call (2006). У 2003 році вона запустила парфум Naomi Campbell, за яким послідували ще кілька ароматів, включаючи Cat Deluxe і Sunset.

Наомі також стала телеведучою, запустивши реаліті-шоу The Face (2013–2014) у США, Великій Британії та Австралії, де наставляла молодих моделей. Однак цей період був затьмарений скандалами. Її імпульсивний характер призвів до кількох судових позовів: у 2000 році вона визнала провину за напад на асистентку, у 2006 році її звинуватили в нападі на домробітницю, а в 2008 році – у конфлікті в аеропорту Хітроу. Наомі пройшла курси управління гнівом і виконувала громадські роботи, що допомогло їй відновити репутацію.

У 2005 році вона заснувала благодійну організацію Fashion for Relief, яка зібрала мільйони доларів для жертв стихійних лих, зокрема урагану Катріна та землетрусу на Гаїті. У 2007 році вона отримала нагороду British Fashion Council за внесок у моду, а в 2009 році була визнана Icon of the Year журналом Glamour.

Пізня кар’єра та материнство (2011–2025)

У 2010-х Наомі залишалася затребуваною моделлю, знімаючись для Vogue, Harper’s Bazaar і W Magazine. Вона співпрацювала з Balmain, Givenchy і Prada, а в 2014 році з’явилася на обкладинці Vogue Japan. У 2016 році вона отримала нагороду Global Icon від British GQ. Її внесок у різноманітність моди був визнаний: у 2018 році вона отримала Fashion Icon Award від Council of Fashion Designers of America (CFDA).

У 2017 році Наомі зіграла в серіалі Star і з’явилася в документальному фільмі I Am Naomi Campbell. Вона продовжувала просувати Fashion for Relief, організувавши покази в Каннах і Лондоні. У 2019 році вона стала першою темношкірою моделлю, яка отримала Icon Award від British Fashion Awards.

У травні 2021 року Наомі шокувала світ, оголосивши про народження доньки через сурогатне материнство. У червні 2023 року вона стала матір’ю вдруге, народивши сина, також через сурогатне материнство. Наомі тримає імена дітей у таємниці, але ділиться радістю материнства в Instagram, де має 17,2 мільйона підписників. Вона зазначила, що діти стали її “найбільшим благословенням”.

У 2024 році Наомі організувала виставку NAOMI: In Fashion у Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні, присвячену її 40-річній кар’єрі. Вона також знялася в документальному серіалі In Vogue: The 90s і продовжила співпрацю з Hugo Boss і Dolce & Gabbana. Станом на серпень 2025 року її статки оцінюються в 80–90 мільйонів доларів, а вона залишається активною в моді, благодійності та медіа.

Особисте життя

Особисте життя Наомі завжди було під пильною увагою ЗМІ. Вона мала стосунки з відомими особами, включаючи Майка Тайсона (1989–1990), Роберта Де Ніро (1990-ті), Адама Клейтона з U2 (1993–1994), Флавіо Бріаторе (1998–2003), Влада Дороніна (2008–2013) і репера Скепту (2016–2018). У 2019 році її пов’язували з Ліамом Пейном, але вона спростувала чутки. Наомі ніколи не була одружена, пояснюючи, що “незалежність – її сила”. Вона також пережила боротьбу із залежністю від алкоголю та наркотиків у 90-х, але з 2000-х веде тверезий спосіб життя.

Наомі активно підтримує боротьбу за расову рівність у моді. Вона розповідала, як у 80-х стикалася з дискримінацією, коли дизайнери відмовлялися працювати з темношкірими моделями. Її дружба з Нельсоном Манделою, якого вона називала “дідусем”, надихнула її на благодійність. Вона також близька з Кейт Мосс і Ліндою Євангелістою, які підтримували її під час кар’єрних і особистих викликів.

Досягнення та нагороди

• 1987: Перша темношкіра модель на обкладинці британського Vogue.
• 1988: Перша темношкіра модель на обкладинці Vogue Paris.
• 1999: Vogue Fashion Award за внесок у моду.
• 2007: British Fashion Council Award за внесок у моду.
• 2018: CFDA Fashion Icon Award.
• 2019: British Fashion Awards Icon Award.

Підсумок

Наомі Кемпбелл – це більше, ніж супермодель. Вона зламала расові бар’єри в моді, стала іконою стилю та надихнула покоління своєю харизмою і наполегливістю. Від подіумів до благодійності, від скандалів до материнства, її життя – це історія про силу, боротьбу та тріумф. Наомі продовжує впливати на моду, виступаючи за різноманітність і підтримуючи нові таланти. У 2025 році вона залишається такою ж яскравою, як і на початку кар’єри, доводячи, що “Чорна Пантера” ніколи не втрачає своєї грації.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”