Життєвий шлях.

Михайло Лебіга народився у Шепетівському районі, на півночі Хмельницької області, 21 листопада 1997 року. Коли йому виповнилося два роки, родина переїхала до Кам’янця-Подільського. В родині ніколи не було достатньо грошей.

Мати працювала технічним працівником у школі, батько – будівельником. Батько витрачав заробіток на алкоголь, тому умови життя були вкрай складними. Можливість жити в будинку з душем та ванною з’явилася у нього лише у 14 років.

Блоґінгом почав цікавитися з 18 років. У 2017 році відкрив для себе YouTube-канал «Крутий Хлопець». Це були гумористичні ролики та музичні пародії, які могли запам’ятатися деяким глядачам. Для Левицького це стало справжнім відкриттям.

Він був надзвичайно щасливий, що може займатися улюбленою справою, і люди будуть це переглядати. Вирішив спробувати себе як блогер, але виникли труднощі з обладнанням для зйомки, якого в нього не було. Миколі вдалося познайомитися з Василем Котом, який брав участь у цьому YouTube-шоу.

Відео демонстрували на каналі, але згодом вони розійшлися в поглядах і потрібно було шукати інші можливості для зйомки.

Власний мобільний телефон не підходив для зйомки. На щастя, у друга був iPhone 6. За тиждень вдавалося створювати два відео. Щодня треба було писати сценарій, зранку знімати матеріал і переносити його на флеш-накопичувач.

Потім вдома, вже монтувати на застарілому комп’ютері. Люди, які намагалися грати або редагувати відео на старих та слабких машинах, можуть зрозуміти ці відчуття.

На монтаж двоххвилинного відео витрачалося дванадцять годин, все постійно зависало і доводилося починати знову. Спочатку відео завантажував на YouTube.

Створював посилання у спільнотах у ВК, де його постійно забороняли. Згодом відкрив для себе Інстаграм, де можливо було одразу монтувати на телефоні. Протягом 6 років у нього нічого не виходило, записував відео, проводив трансляції Доти на 70 осіб. Слухачі поступово збільшувались, зараз навіть не усвідомлює, як тоді люди приєднувались і могли переглядати.

Михайло Лебіга – блогер, переважно на Твічі. Твіч – це платформа для прямих ефірів, була розроблена для ігор. Ведення блогу тут непросте, оскільки необхідно протягом декількох годин тримати зацікавлення глядача. Щодня Михайло спостерігав там чужі трансляції.

У 19 років на своєму старому комп’ютері почав проводити власні трансляції по 4 години на 3 людини. Займатися цим зміг 3 місяці, потім розчарувався.

Іноді грав там у Доту, але змінив стиль, став переглядати та обговорювати українські телепередачі.

Це принесло успіх і з 70 осіб на трансляціях аудиторія зросла до 1 000. На даний момент на своєму каналі може збирати близько 30 000 людей, а це значна кількість для Твіча.