Ранні роки та освіта

Майбутній підприємець Мохаммад Захур народився 1 серпня 1955 року в Карачі, Пакистан, у сім’ї державного службовця. З дитинства він вирізнявся активністю та різнобічними інтересами. У школі Захур захоплювався спортом – від крикету й хокею на траві до баскетболу, гімнастики, тенісу та легкої атлетики. Окрім спортивних досягнень, хлопець любив співати, брав участь у шкільних і університетських концертах, а також колекціонував марки – хобі, яке відображає його увагу до деталей і любов до культури.

У 1974 році, у віці 19 років, Захур отримав державну стипендію від Пакистану та вирушив до України (тоді ще Української РСР) для навчання в Донецькому національному технічному університеті за спеціальністю металургія. Цей крок став доленосним – Україна стала для нього не лише місцем навчання, але й другою батьківщиною. У 2007 році він повернувся до alma mater, щоб захистити кандидатську дисертацію з технічних наук за темою «Вдосконалення та реалізація методів розробки калібровок валків і технології виробництва трубних заготівель великих діаметрів на обжимно-заготівельному стані». Цей науковий ступінь лише підкреслив його глибокі знання в металургії, які стали основою майбутнього успіху.

Кар’єра: Від металургії до медіа

Після завершення навчання Захур повернувся до Пакистану, де кілька років працював на підприємстві Pakistan Steel – найбільшому виробнику сталі в країні. Проте війна в Афганістані змусила його шукати нові можливості. У 1980-х роках він переїхав до Москви, де очолив Пакистанський Торговий дім. Цей досвід став для нього школою міжнародного бізнесу.

У 1991 році, в епоху змін після розпаду СРСР, Захур заснував компанію MetalsRussia, яка згодом стала ISTIL (International Steel and Tube Industries Limited). Компанія спеціалізувалася на торгівлі сталлю, виробленою в країнах СНД, а згодом розширила діяльність до Азії (Гонконг, Сінгапур, Таїланд, ОАЕ, Пакистан, Іран), Великої Британії та Північної Америки. На піку своєї діяльності ISTIL увійшла до двадцятки найбільших металотрейдерів світу.

Особливим досягненням стало створення в Донецьку міні-металургійного заводу ISTIL (Україна), який вважався одним із найсучасніших у СНД. Захур інвестував у нього понад 150 мільйонів доларів, перетворивши підприємство на високотехнологічне виробництво. У 2008 році, скориставшись піком цін на метал, він продав Донецький електросталеплавний завод російському бізнесмену Вадиму Варшавському за 1 мільярд доларів – рішення, яке виявилося геніальним, адже незабаром ринок сталі зазнав падіння.

Після цього Захур спрямував свої інвестиції в нові сфери: нерухомість, готельний бізнес, медіа, енергетику, видобуток нафти й газу, виробництво пластику та навіть кіноіндустрію. У 2009 році він придбав англомовний тижневик Kyiv Post, який став важливим голосом незалежної журналістики в Україні. У 2011 році запустив платформу супутникового телебачення Xtra TV, хоча в 2015 році вона була продана Медіа Групі Україна. Також Захур інвестував у київський готель «Лейпциг» за 35 мільйонів доларів, плануючи його реконструкцію, хоча проєкт зіткнувся з труднощами через війну та економічні виклики.

Серед інших проєктів – завод «Алеана» в Обухові, який виробляє пластикові вироби, та аграрний бізнес із вирощування лохини в Київській області. Проте війна, що почалася в 2014 році, а особливо повномасштабне вторгнення Росії в 2022 році, завдали значних збитків його бізнесу, зокрема через втрату активів у Донецьку.

Сім’я: Любов, яка надихає

Особисте життя Мохаммада Захура не менш захоплююче, ніж його кар’єра. У 2003 році він одружився з українською співачкою Наталією Шмаренковою, відомою як Камалія. Їхній шлюб став прикладом партнерства, де любов і підтримка йдуть пліч-о-пліч із творчістю та бізнесом. Камалія, завдяки фінансовій і моральній підтримці Захура, здобула титул «Міс Світу» в 2008 році та стала відомою виконавицею не лише в Україні, але й за кордоном.

У 2013 році подружжя радісно зустріло народження двійні – дочок Арабелли (що означає «вимолена у Бога») та Мірабелли («чудесна»). Ці імена відображають радість і вдячність подружжя за довгоочікуване батьківство. Від першого шлюбу Захур має сина Армана та доньку Таню, які також є важливою частиною його життя.

Сім’я Захура відома своїм розкішним стилем життя. Їхній будинок в Україні нагадує палац, де працює близько 20 осіб обслуговуючого персоналу. Окрім нерухомості в Україні, подружжя володіє будинками в ОАЕ, Іспанії, Великій Британії, Росії та планувало придбати маєток у Беверлі-Хіллз, США. Але після 20 років спільного життя Камалія та Захур пішли різними шляхами, і подружжя розлучилося.

Благодійність: Серце, відкрите для світу

Мохаммад Захур – не лише успішний бізнесмен, але й щедрий меценат. Разом із Камалією вони заснували благодійний фонд Kamaliya & Mohammad Zahoor Charitable Foundation, який організовує благодійні вечори для збору коштів на підтримку дітей. У 2017 році на заході 4th St. Nicholas Charity Night фонд зібрав 50 тисяч доларів для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії в Києві.

Захур фінансував реставрацію Одеського театру опери та балету, підтримував дитячі будинки в Донецьку та інших містах України, а також сприяв розвитку інфраструктури в Пакистані, зокрема будівництву університету в Таксилі та кардіологічного центру в Равалпінді. У 2005 році він надавав допомогу жертвам землетрусу в Північному Пакистані.

Його любов до спорту також знайшла відображення в благодійності. Компанія ISTIL була спонсором Федерації хокею України, підтримувала жіночу гандбольну команду «Академія» та організовувала турніри з крикету для іноземців в Україні. У 2011 році Захур став співзасновником музичної премії YUNA, яка підтримує українських артистів і є аналогом американської Grammy.

Статки та вплив

У 2013 році журнал «Фокус» оцінив статки Захура в 600 мільйонів доларів, розмістивши його на 22-му місці в рейтингу найбагатших людей України. У різні роки його капітал оцінювали від 175 до 500 мільйонів доларів. Незважаючи на втрати через війну, Захур залишається впливовою постаттю в бізнесі та суспільстві.

Він активно коментував економічну ситуацію в Україні, зокрема в інтерв’ю Financial Times у 2015 році, і вів блог про українську економіку на Huffington Post. З початку повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році Захур, проживаючи в Лондоні, брав участь у зборі коштів для українських біженців, співпрацюючи з міжнародними організаціями.

Виклики сьогодення

Війна в Україні стала серйозним випробуванням для бізнесу Захура. Багато його активів у Донецьку були втрачені через окупацію, а готельний бізнес і нерухомість у Києві зазнали збитків. Наприклад, бізнес-центр Rialto, який до війни мав 100% заповненість, у 2022 році спорожнів, а орендні ставки впали втричі. Плани щодо модернізації заводу «Алеана» та будівництва готелю Renaissance гальмуються через брак робочої сили та інвестицій.

Попри це, Захур не втрачає оптимізму. Він планує розвивати аграрний бізнес (експорт лохини до Європи) та розглядає нові проєкти, зокрема вирощування медичного канабісу після війни.

Підсумок

Мохаммад Захур – це людина, яка поєднала в собі талант бізнесмена, пристрасть мецената та відданість сім’ї. Його шлях від юнака з Карачі до одного з найвпливовіших інвесторів в Україні вражає своєю масштабністю. Захур не лише будував бізнес, але й підтримував культуру, спорт і благодійність, залишаючи слід у серцях багатьох. Його історія – це приклад того, як наполегливість і віра в себе можуть змінити світ довкола.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”