Ранні роки та початок кар’єри

Майбутня акторка Мері Луїз Стріп народилася 22 червня 1949 року в Самміті, штат Нью-Джерсі, США. Вона виросла в сім’ї середнього класу: її мати, Мері Вілкінсон Стріп, була комерційною художницею, а батько, Гаррі Вільям Стріп-молодший, працював у фармацевтичній компанії. У Меріл є два молодші брати, Дана і Гаррі, які також займалися творчістю, але не досягли її слави. У дитинстві Меріл була сором’язливою, але захоплювалася музикою і співом. У 12 років вона почала брати уроки оперного співу, мріючи стати співачкою, але згодом зрозуміла, що її справжнє покликання – акторство.

Після закінчення середньої школи в Бернардсвіллі, штат Нью-Джерсі, Меріл вступила до коледжу Вассар, де вивчала драматичне мистецтво. Її талант швидко помітили, і вона отримала стипендію для навчання в Єльській школі драми. Там вона брала участь у численних театральних постановках, відточуючи свою майстерність. Цікаво, що в Єлі Меріл часто грала чоловіків або літніх жінок, демонструючи вже тоді свою здатність до перевтілення. Після закінчення Єлю в 1975 році вона переїхала до Нью-Йорка, де почала виступати на бродвейських сценах.

Її кінодебют відбувся в 1977 році у фільмі «Джулія», де вона зіграла невелику роль разом із Джейн Фондою. Хоча роль була другорядною, Меріл привернула увагу критиків своєю харизмою. Справжній прорив стався в 1978 році, коли вона зіграла в драмі «Мисливець на оленів» разом із Робертом Де Ніро. За роль Лінди вона отримала першу номінацію на Оскар, а її кар’єра стрімко пішла вгору.

Зірковий шлях: ключові ролі та досягнення

1980-ті роки стали для Меріл Стріп епохою тріумфу. У 1979 році вона зіграла Джоанну Крамер у драмі «Крамер проти Крамера», де її партнером був Дастін Гоффман. Роль принесла їй перший Оскар за найкращу жіночу роль другого плану. Ця робота показала її здатність передавати складні емоції – від ніжності до душевного болю. У 1982 році Меріл отримала другий Оскар, цього разу за головну роль у фільмі «Вибір Софі», де вона зіграла польку, яка пережила жахи Голокосту. Її підготовка до ролі була вражаючою: Меріл вивчила польську мову та схудла до виснаження, щоб правдоподібно передати образ героїні.

Протягом кар’єри Меріл Стріп зіграла в понад 60 фільмах, охоплюючи найрізноманітніші жанри – від драми до комедії, від історичних епосів до мюзиклів. Серед її культових робіт: «З Африки» (1985), де вона зіграла данську письменницю Карен Бліксен; «Мости округу Медісон» (1995), де її дует із Клінтом Іствудом розчулив глядачів; «Диявол носить Prada» (2006), де її образ Міранди Прістлі став культовим; і «Залізна леді» (2011), за яку вона отримала третій Оскар, перевтілившись у Маргарет Тетчер.

Меріл відома своєю ретельною підготовкою до ролей. Наприклад, для фільму «Музика серця» (1999) вона півроку вчилася грати на скрипці, щоб виглядати переконливо в ролі вчительки музики. Для «Залізної леді» вона годинами вивчала промови Тетчер, щоб відтворити її манеру мовлення. Її акторська техніка, яка поєднує природність і глибоке занурення в персонажа, зробила її еталоном для молодих акторів.

У 2010-х і 2020-х роках Меріл продовжувала вражати. Вона зіграла в мюзиклі «Мамма Міа!» (2008), де продемонструвала вокальні здібності, і в серіалі «Велика маленька брехня» (2019), де її роль Мері Луїз Райт додала драматизму. У 2023 році вона з’явилася в серіалі «Екстраполяції», присвяченому темі кліматичних змін, підтвердивши свою готовність братися за актуальні теми.

Сім’я Меріл Стріп: любов і підтримка

Особисте життя Меріл Стріп – приклад стабільності, що рідко зустрічається в Голлівуді. У 1976 році вона заручилася з актором Джоном Казале, відомим за роллю Фредо в «Хрещеному батьці». Їхнє кохання було глибоким, але трагічним: у 1978 році Казале помер від раку легенів. Меріл доглядала за ним до останніх днів, і ця втрата залишила глибокий слід у її житті.

Того ж 1978 року Меріл вийшла заміж за скульптора Дона Гаммера, з яким живе й досі. Їхній шлюб триває понад 45 років – рідкісне явище для шоу-бізнесу. У подружжя четверо дітей: Генрі (1979), музикант, відомий як Генрі Вулф; Мері Вілла (1983), актриса, відома як Меймі Гаммер; Грейс (1986), також актриса; і Луїза (1991), модель і актриса. Меріл і Дон виховували дітей подалі від голлівудської метушні, у Коннектикуті, прагнучи дати їм нормальне дитинство.

Цікаво, що Меріл – бабуся п’ятьох онуків, і вона зізнається, що обожнює проводити час із ними. Її доньки пішли творчим шляхом, але Меріл ніколи не тиснула на них, дозволяючи обирати власну дорогу. Дон Гаммер, за словами Меріл, є її «якорем», який допомагає зберігати баланс між кар’єрою та особистим життям. У 2024 році подружжя відзначило 46-ту річницю шлюбу, що стало приводом для теплих привітань від шанувальників.

Виклики та сучасність

Незважаючи на вік, Меріл Стріп залишається активною в кіноіндустрії. У 2020-х вона продовжує зніматися, обираючи проекти, які мають соціальне значення. Наприклад, її участь у серіалі «Екстраполяції» (2023) підкреслила її інтерес до екологічних проблем. Вона також продовжує виступати на сцені, періодично повертаючись до театру, де починалася її кар’єра.

Меріл зізнається, що сучасний Голлівуд змінився: стрімінгові платформи та нові технології відкрили нові можливості, але вона сумує за «класичним» кінематографом. Вона також активно підтримує молодих акторів, ділячись досвідом і виступаючи наставницею.

Підсумок

Меріл Стріп – це не просто актриса, а феномен, який змінив уявлення про акторську гру. Її здатність перевтілюватися, поєднуючи глибину, емоційність і технічну майстерність, зробила її легендою. Від скромного дитинства в Нью-Джерсі до світової слави, від особистих трагедій до міцної сім’ї – її життя сповнене контрастів, але завжди пронизане любов’ю до мистецтва. У свої 76 років Меріл Стріп продовжує надихати, доводячи, що справжній талант не знає меж.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”