Дитинство та юність: Перші кроки в політиці

Майбутній журналіст Марк Захарович Фейгін народився 3 червня 1971 року в місті Куйбишев (нині Самара), РФ. Його батько, Захар Фейгін, був єврейського походження, а мати, Лідія Петрівна Терентьєва – росіянкою. Сім’я жила скромно, обоє батьків були службовцями, але Марк із ранніх років проявляв амбіції та інтерес до суспільного життя. Цікаво, що він є троюрідним племінником Герасима Фейгіна, одного з організаторів ВЛКСМ, що, можливо, вплинуло на його ранній інтерес до політики.

У 1988–1989 роках, ще будучи підлітком, Марк працював робітником на Куйбишевській залізниці, але його справжньою пристрастю стала політика. У 1989 році, ще студентом юридичного факультету Самарського державного університету, він приєднався до «Демократичного союзу» – однієї з перших опозиційних організацій у СРСР. У 1990 році він став головним редактором молодіжної демократичної газети, демонструючи організаторські здібності та харизму. Цей період заклав основи його політичної кар’єри.

Політична кар’єра: Від депутата до віцемера

Закінчивши юридичний факультет у 1995 році, Марк Фейгін швидко увійшов до політичної еліти Самари. У 1993 році, у віці лише 22 років, він став одним із наймолодших депутатів Державної думи РФ першого скликання від фракції «Вибір Росії». Його називали «демократичним монархістом» за поєднання ліберальних поглядів із яскравою харизмою. У Думі він працював над розробкою першого варіанту Федерального закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ», що стало важливим внеском у реформування російської системи управління.

Після завершення депутатського терміну в 1995 році Фейгін повернувся до Самари, де з 1997 по 2007 рік обіймав посаду віцемера. У цей період він відповідав за внутрішню політику, взаємодію з громадськими організаціями та ЗМІ. Його діяльність як віцемера була помітною, але не позбавленою критики через політичні конфлікти та амбітний стиль управління.

Адвокатська діяльність: Захист резонансних справ

Паралельно з політичною кар’єрою Марк Фейгін будував юридичну практику. У 1999 році він отримав ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію. Його адвокатська кар’єра стала особливо відомою завдяки захисту резонансних справ. У 2012 році Фейгін представляв інтереси панк-групи Pussy Riot, які були засуджені за акцію в храмі Христа Спасителя. Він також захищав українську військову Надію Савченко, обвинувачену в Росії у справі про вбивство журналістів, та націоналіста Іллю Горячева, лідера організації БОРН. Ці справи принесли йому міжнародну увагу, але водночас викликали критику як в Росії, так і за її межами.

У 2018 році Фейгіна позбавили статусу адвоката в Росії за «нецензурні висловлювання» в соціальних мережах щодо інших адвокатів і їхніх клієнтів. Ця подія стала поворотним моментом у його кар’єрі, після чого він зосередився на громадській діяльності та блогерстві.

Опозиційна діяльність і YouTube: Голос проти режиму

Після втрати адвокатського статусу Марк Фейгін активізував свою опозиційну діяльність. У 2011–2012 роках він брав участь у протестах проти режиму Володимира Путіна, заявляючи про плани створення опозиційної партії. Однак справжнім проривом став його YouTube-канал «Фейгін Live», який він запустив для аналізу політичних подій у Росії та світі. Канал позиціонується як платформа для «вільного інформаційного обміну» та «антиурядової діяльності». На 2025 рік канал має сотні тисяч підписників, а його ефіри, де він коментує актуальні події та проводить інтерв’ю з відомими політиками й експертами, стали важливим джерелом альтернативної інформації.

У 2022 році російська влада внесла Фейгіна до списку «іноземних агентів», а в 2023 році його оголосили в розшук у Росії. Ці дії лише посилили його позицію як опозиціонера, який відкрито критикує Кремль.

Особисте життя: Сім’я, скандали та стосунки

Особисте життя Марка Фейгіна було не менш бурхливим, ніж його кар’єра. Він був одружений із Наталією Харитоновою, від якої має сина. Однак шлюб закінчився розлученням, і згодом Фейгін почав стосунки з Алісою Образцовою. Подробиці його сімейного життя залишаються відносно закритими, але ЗМІ неодноразово згадували його романи та особисті конфлікти. Наприклад, у 2018 році через невиконання судового рішення Фейгіну обмежили виїзд за межі Росії на шість місяців, що стало предметом жартів у соціальних мережах.

Фейгін також мав публічні конфлікти, зокрема з блогером Анатолієм Шарієм, що додало йому репутацію людини, яка не уникає скандалів. Його ім’я часто згадується в контексті суперечок, що лише підсилює його образ як харизматичного, але поляризуючого діяча.

Сучасність: Фейгін у 2025 році

На червень 2025 року Марку Фейгіну 54 роки, і він залишається активним учасником політичного дискурсу. Живучи за межами Росії (ймовірно, у Литві чи іншій країні ЄС), він продовжує вести «Фейгін Live», коментуючи війну в Україні, внутрішню політику Росії та міжнародні події. Його ефіри регулярно збирають десятки тисяч переглядів, а його гості — від українських політиків до російських опозиціонерів — роблять канал важливим джерелом інформації для тих, хто шукає альтернативну точку зору.

Фейгін також стикається з тиском: статус «іноземного агента» та розшук у Росії ускладнюють його життя, але не зупиняють його діяльності. У 2024 році він отримав заочний вирок у Росії, що ще більше закріпило його статус опозиціонера.

Марк Фейгін – це людина контрастів. Від молодого політика з амбіціями до адвоката, який захищав найскандальніші справи, і блогера, який кидає виклик режиму, він уособлює боротьбу за свободу слова в умовах авторитарної системи. Його харизма, сміливість і готовність іти проти течії зробили його як героєм для одних, так і об’єктом критики для інших. Але одне беззаперечно: Фейгін не боїться бути почутим, і його голос звучить гучно в епоху цензури.

Чи то захищаючи Надію Савченко, чи то аналізуючи політичну кризу на YouTube, Марк Фейгін залишається людиною, яка не боїться кидати виклик системі. Його історія — це приклад того, як одна людина може впливати на суспільство, навіть коли весь світ, здається, проти неї.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”