Дитинство та юність.

Маргарита Наталія Сміт (справжнє ім’я акторки) народилася взимку, 28 грудня 1934 року в родині Натаніеля Сміта та Маргарити Гаттон, які мешкали в місті Ілфорд графства Ессекс, Великобританія. Вона стала довгоочікуваною донькою – в сім’ї вже росли брати-близнюки, про яких вона, ставши відомою мисткинею, з любов’ю згадувала наступне:

Мої брати – вони були близнюками, на шість років старші за мене – стали архітекторами. Вони дивовижно малювали, і, гадаю, навіть для батьків було загадкою, ким вони пішли. Я не уявляю, чому вирішила займатися тим, чим займаюсь. Але саме Іан і Алістер відкрили для мене двері у наш великий світ і змусили повірити, що це дуже, дуже захопливе місце.

Батьки були інтелігентними людьми, але заробляли небагато. Тато працював патологоанатомом в Оксфордському університеті, мама трудилася секретарем. Сім’я належала, як кажуть, до середнього класу з низькими доходами.

Маленькій виповнилося чотири роки, коли вони переїхали в Оксфорд. Там Елізавета пішла до початкової школи для дівчаток. Побачивши одного разу шкільний спектакль, почала мріяти про сцену, але вважала себе недостатньо привабливою.

Згодом, вже будучи підлітком, Елізавета почула, як бабуся радила її мамі заборонити онуці ставати мисткинею, бо «не з такою зовнішністю виходити на сцену». І порадила відправити Елізавету на курси машиністок. Образливі слова дівчинка запам’ятала, але від мрії не змогла відмовитися.

Можливо, саме з цієї причини я спочатку спробувала себе у комічному стилі – в сподіванні, що якщо ти розважиш людину, то вона забуде, як ти виглядаєш.

Вступивши до Оксфордського університету, Сміт паралельно почала відвідувати школу акторської майстерності та невдовзі грала у студентському театрі. Першою роллю Сміт на сцені стала Віола з шекспірівської «Дванадцятої ночі».

Акторська кар’єра.

У 1953 році Меггі вийшла на професійну сцену театру «Олд Вік», а згодом на сцену Королівського національного лондонського театру у виставах «Школа лихослів’я», «Попелюшка», «Мері, Мері». Театральні режисери помітили, що вистави за участю молодої акторки незмінно мають успіх у глядачів, і почали називати її талісманом сцени.

Критики писали, що Сміт може перетворити комедію на трагедію лише однією інтонацією, а популярний у ті часи журналіст Бернард Левін захоплено сказав, що акторка «не ступає, а ширяє на сцені на відстані ярда».

Лише відомий Лоуренс Олів’є, з яким Меггі грала у виставі «Отелло», час від часу на репетиціях критикував висхідну зірку: майстру не подобалося, як вона вимовляє голосні, і її певна повільність. Незважаючи на ці розбіжності, Олів’є запросив Сміт у щойно створену ним трупу Національного театру однією з перших.

Меггі виповнився 21 рік, коли вона почала зніматися у невеликих комедійних телешоу поряд зі службою в театрі. У 1958 році вона дебютувала у головній ролі Бріджит Говард у детективній драмі «Куди йти» і одразу ж була номінована на премію BAFTA в категорії «Найбільш багатообіцяючий дебют».

У 1964 та 1966 роках Сміт претендувала вже на «Золотий глобус» і «Оскар» за ролі міс Мід у фільмі «Дуже важливі персони», Нори в «Юному Кессіді» та Дездемони в драмі «Отелло».

Але справжня слава прийшла до акторки у 1970 році, коли вона завоювала премії «Золотий глобус», BAFTA і «Оскар» за найкращу жіночу роль у комедійній мелодрамі «Джин Броді у розквіті років».

Її суперечлива героїня – незалежна викладачка приватної школи 30-х років, що маніпулює почуттями підопічних, руйнує серця колег та співчуває нацистам.

Сьомі десятиліття подарували Меггі нові звершення у театрі та кіно. Театрали запам’ятали її розчаровану та трохи кумедну Машу у чеховських «Трьох сестрах» і лякаючу Гедду Габлер в однойменній виставі Інгмара Бергмана. Акторка поставала в цьому образі зігнутою, у чорній сукні та вічною цигаркою в руці, і незмінно викликала бурхливі оплески зали.

Одночасно зі службою в театрі Сміт почала приймати запрошення від голлівудських режисерів. З Робертом Стівенсоном та Робертом Флемінгом знялася у пригодницькій комедії «Подорожі з моєю тіткою» (Тітка Августа Бертрам), з Пітером Селлерсом та Пітером Фальком грала у детективі «Вечеря з убивством» (пані Дора Чарльстон).

У 1979 році Сміт удостоїлася ще одного «Оскара», «Золотого глобуса» та премії Британської академії за блискуче втілення образу акторки Діани Беррі у комедійній мелодрамі «Каліфорнійський готель». Головні ролі у стрічці виконали Джейн Фонда та Майкл Кейн.

У вісімдесятих роках Меггі знімалася переважно на батьківщині. У режисера Джеймса Айворі вона зіграла Лоїс Хайдлер у фільмі «Квартет» та Шарлотту Барлетт у мелодрамі «Кімната з видом». Остання стрічка принесла акторці номінацію на «Оскар» та чергові премії «Золотий глобус» і BAFTA.

У дев’яностих роках Сміт знову почали запрошувати до голлівудських картин. Так, вона зіграла настоятельку монастиря у кримінальній комедії «Дій, сестро» та її продовженні. Її партнеркою на зйомках стала блискуча Вупі Голдберг.

Далі акторка разом з Іеном Маккелленом та Робертом Дауні-молодшим знялася у військовій драмі «Річард III», зігравши герцогиню Йоркську. Цікавою для акторки стала робота у картині Франко Дзеффіреллі «Чай з Муссоліні», де вона з’явилася в образі вдови британського посла леді Хестер Рендом.

У 1999 році Сміт знову отримала нагороду BAFTA у категорії «Найкраща жіноча роль другого плану». Провідні ролі у драмі виконали голлівудська акторка Джуді Денч та співачка Шер.

Тріумфальною для Меггі стала роль професорки трансформації, суворої, але сміливої Мінерви Макґонеґел у серії фільмів за мотивами «Гаррі Поттера», перша частина якої вийшла на екрани у 2001 році та стала улюбленою стрічкою підлітків по всьому світу. Сміт знімалася у всіх наступних стрічках про хлопчика-чарівника аж до 2011 року.

Також акторка зіграла Вайолетт Кроулі, вдовуючу графиню Грентем із сімейного серіалу «Даунтонське абатство». Сага здобула величезну кількість відгуків і була внесена до Книги рекордів Гіннеса як найобговорюваніша критиками. Сміт була відзначена за цю роль премією «Еммі» та брала участь у серіалі до 2019 року.

Особисте життя Меггі Сміт.

У вісімнадцятирічному віці, виконуючи роль Віоли у «Дванадцятій ночі», Меггі познайомилася з випускником історичного факультету Оксфорда та майбутнім драматургом Беверлі Кроссом. Він був вражений її грою на сцені студентського театру, а пізніше побачив її на сцені «Олд Віка» і не зміг більше стримувати почуттів.

Спеціально для Сміт Кросс написав п’єсу «Обнажена верба», у якій описував головну героїню, скопійовану з Меггі, так:

Їй близько 25 років і вона надзвичайно гарна. Елегантна та витончена, як міжнародна топ-модель. З величезним почуттям гумору. Чудова дівчина.

Саме він запропонував Меггі погодитися стати частиною трупи Національного театру. Не підозрюючи, що в театрі Сміт серйозно захопиться колегою, актором Робертом Стівенсом. У 1967 році Сміт і Стівенс одружилися.

Беверлі був засмучений і ніби навмисно одружився через кілька тижнів після її весілля. Але продовжував уважно стежити за її життям. Тим часом, у рік весілля у Сміт і Стівенса народився син Кріс, а через два роки – Тобі. Але стосунки подружжя вже дали тріщину.

Кар’єра Меггі розвивалася, її талант відзначали всіма новими нагородами.

Проте, якщо вона сама виявляла спокій до власної популярності, то Роберт надзвичайно гостро реагував на досягнення дружини. Особливо його вразило те, що за стрічку про Джин Броді Сміт здобула премію «Оскар», тоді як кінокартина «Приватне життя Шерлока Холмса», де він виконував головну роль, не мала успіху в прокаті.

Суперечки виникали дедалі частіше, заздрість чоловіка та його зради змушували Меггі відчайдуватися. Згодом жінка зізналася в інтерв’ю, що її чоловік звертався до лікаря:

Йому встановили діагноз «гіперманія», а коли він запитав, що це означає, лікар розповів про різкі зміни настрою та неконтрольовану сексуальну поведінку. Тоді я подумала: „Це справді так!“.

Навіть заради синів вона більше не хотіла миритися, і в 1975 році їх з чоловіком розлучили. Того ж року акторка нарешті вийшла заміж за свого давнього приятеля Беверлі Кросса: він знав про її розлучення, одразу ж з’явився знову і все своє життя присвятив коханій та її дітям від першого шлюбу.

Меггі Сміт була з ним понад двадцять років, до самої його смерті від серцевого нападу в 1998 році.

Останні роки життя

У 2021 році акторка знялася у пригодницькому фентезі «Хлопчик на ім’я Різдво», де зіграла тітку Рут. Також Меггі Сміт повернулася до ролі Вайолет Кроулі в серіалі «Абатство Даунтон-2». Прем’єра відбулася навесні 2022 року.

В останні роки Меггі Сміт рідко знімалася через погіршення здоров’я. 27 вересня 2024 року стало відомо про кончину акторки. Останні дні вона провела в лікарняній палаті та пішла з життя в колі родини та найближчих друзів. Її близькі зробили заяву:

Меггі Сміт тихо померла в лікарні сьогодні вранці, в п’ятницю 27 вересня. Вона була дуже замкнутою особистістю. В кінці вона була з друзями та сім’єю. У неї залишилося двоє синів та п’ятеро люблячих онуків, які засмучені втратою своєї незвичайної мами та бабусі.

Ми хотіли б скористатися нагодою, аби висловити вдячність дивовижному персоналу лікарні Челсі та Вестмінстера за їх піклування та безмежну привітність в останні дні її життя.

Цікаві відомості.

У молодості Меггі Сміт вирішила помститися за постійні зауваження під час репетицій вистави «Отелло» Лоуренсу Олів’є. Відомий актор страждав від подразнення очей, оскільки туш, якою йому фарбували вії, сильно пекла і сльози розмивали грим мавра. Дівчина запропонувала і допомогла Олів’є приклеїти штучні вії та незворушно процитувала: «How now, brown cow?», на що артист так само спокійно відповів: «Так краще».

Акторка протягом життя двічі серйозно хворіла. У 1988 році у неї діагностували дифузний токсичний зоб, Меггі перенесла операцію та пройшла курс променевої терапії. Вже знімаючись в останній частині «поттеріани», Сміт дізналася про новий діагноз: рак грудей.

Вона продовжила працювати на знімальному майданчику та паралельно проходила хіміотерапію. При цьому жартувала, що її хіміотерапія «підбадьорила гримерів „Гаррі Поттера“» – перуку надягається значно легше, коли на голові немає жодної волосинки». Меггі не любила світські заходи.

Вона надавала перевагу самотності: тихому життю в Челсі, відпочинку у Венеції або спілкуванню зі своєю подругою Джуді Денч. З нею вона познайомилася в театрі «Олд Вік» і з того часу підтримувала дружні стосунки. Разом вони навіть знімалися в кількох стрічках, наприклад, у «Кімнаті з видом» або у фільмі «Чай з Муссоліні».

Сміт – володарка так званої Потрійної корони акторської майстерності. Для її отримання необхідно мати головні нагороди за ролі в кіно, театрі та на телебаченні. У її колекції нагород: декілька «Оскарів», «Тоні» та «Еммі».

Значущі події в житті.

• 1952 рік: дебютувала у виставі «Дванадцята ніч».
• 1953 рік: почала працювати в театрі «Олд Вік».
• 1958 рік: дебютувала у головній ролі у фільмі «Некуди піти». Номінована на премію Британської академії.
• 1964 рік: висунута на здобуття премії «Золотий глобус» за участь у кінострічці «Надзвичайно важливі особистості».
• 1966 рік: номінована на премії «Оскар» та «Золотий глобус» за втілення образу Дездемони у фільмі «Отелло». 1970 рік: відзначена преміями «Оскар», «Золотий глобус», Британської кіноакадемії за роль у стрічці «Джин Броді у зеніті слави».
• 1979 рік: удостоєна премій «Оскар», «Золотий глобус» за участь у фільмі «Каліфорнійський готель».
• 1985 рік: відзначена премією Британської кіноакадемії за роль у кінострічці «Приватний святковий вечір».
• 1987 рік: висунута на здобуття «Оскара», премій «Золотий глобус», Британської кіноакадемії за роль у фільмі «Кімната з краєвидом».
• 1989 рік: удостоєна премії Британської кіноакадемії за роль у фільмі «Самотне кохання Джудит Херн». Піднесена до звання Дами-Командора ордену Британської імперії. 1996 рік: відзначена премією Британської кіноакадемії «Людина року».
• 2000 рік: удостоєна премії Британської кіноакадемії за роль у фільмі «Чай з Муссоліні».
• 2001 рік: розпочала зйомки у «Гаррі Поттері» в ролі професорки Макґонеґел.
• 2003 рік: відзначена премією «Еммі» за участь у фільмі «Мій дім в Умбрії».
• 2011 рік: удостоєна премії «Еммі» за роль у фільмі «Даунтонське аббатство».
• 2013 рік: удостоєна премії «Золотий глобус» за роль у фільмі «Даунтонське аббатство».
• 2015 рік: зіграла головну роль у кінострічці «Леді у фургоні».
• 2021 рік: знялася у фільмі «Хлопчик на ім’я Різдво». 27 вересня 2024 року: день смерті.