Дитинство: Скромні початки в тіні сімейних драм

Майбутня акторка Джулія Робертс народилася 28 жовтня 1967 року в містечку Смирна, штат Джорджія, США. Вона була третьою дитиною в сім’ї Бетті Лу Бредемас і Волтера Грейді Робертса. Її старший брат Ерік і сестра Ліза також згодом пов’язали своє життя з акторством, створюючи справжню творчу династію. Батьки Джулії були людьми мистецтва: Волтер, продавець водяних матраців, паралельно писав п’єси та вів акторську школу для дітей у Декейтері, а Бетті Лу працювала секретарем у церковному приході, але також захоплювалася сценою.

Однак фінансове становище сім’ї залишалося скрутним. Коли Джулії було лише чотири роки, її батьки розлучилися, залишивши глибокий слід у її дитинстві. Бетті Лу незабаром вийшла заміж за театрального критика Майкла Моутса, від якого народила ще одну доньку, Ненсі. Але цей шлюб виявився катастрофою: вітчим був жорстоким і часто залишався без роботи, що змусило Бетті Лу розлучитися з ним через 11 років, назвавши цей союз найбільшою помилкою свого життя. Волтер, батько Джулії, помер від раку, коли їй було лише 10 років, додавши ще більше болю в її юне серце.

Незважаючи на труднощі, Джулія росла мрійницею. У дитинстві вона захоплювалася тваринами й хотіла стати ветеринаркою, уявляючи, як лікуватиме пухнастих друзів. Вона також грала на кларнеті та гобої в шкільному оркестрі, але музика так і не стала її пристрастю. З 13 років дівчинка працювала офіціанткою в піцерії, щоб допомогти сім’ї, а також брала участь у місцевих конкурсах краси та аматорських театральних постановках. Її південний акцент і природна харизма вже тоді привертали увагу, але про голлівудську кар’єру вона ще не мріяла.

Юність і перші кроки до слави

Після закінчення школи Джулія переїхала до Нью-Йорка, де її чекали нові виклики. Вона підписала контракт із модельним агентством Click і відвідувала курси акторської майстерності, оплачуючи їх заробленими грошима. Південний акцент, який здавався їй перешкодою, вона старанно виправляла, щоб відповідати стандартам кіноіндустрії. Однак курси акторства розчарували її – Джулія вважала їх неефективними й незабаром покинула навчання, покладаючись на власну інтуїцію та талант.

Перші ролі були скромними, але значущими. Її брат Ерік, який уже мав успіх як актор, допоміг Джулії потрапити на знімальний майданчик. У 1988 році вона зіграла в романтичній комедії «Містична піцца», де для ролі офіціантки перефарбувала волосся в темно-рудий колір, який згодом став її візитівкою. Фільм не став блокбастером, але критики помітили юну актрису з променистою посмішкою. У 1989 році Джулія отримала роль у драмі «Сталеві магнолії», де зіграла разом із зірками, як-от Саллі Філд і Ширлі Маклейн. Її виконання принесло першу номінацію на «Оскар» і «Золотий глобус», закріпивши за нею статус висхідної зірки.

Зірковий прорив: «Красуня» і світова слава

1990 рік став переломним у кар’єрі Джулії Робертс. Роль Вівіан Уорд у романтичній комедії «Красуня» зробила її іконою Голлівуду. Цікаво, що спочатку фільм задумувався як соціальна драма під назвою «3000», де героїня була наркозалежною і гинула від передозування. Але продюсери змінили сценарій, перетворивши стрічку на романтичну казку про кохання між повією та багатим бізнесменом. Джулія, якій на момент зйомок було лише 23 роки, ідеально втілила образ чарівної та щирої Вівіан, а її хімія з Річардом Гіром стала легендарною.

Фільм зібрав у прокаті понад 463 мільйони доларів, а Джулія отримала другу номінацію на «Оскар» і статус «красуні Голлівуду». Червоний піджак її героїні, куплений за 30 доларів у вуличного продавця, і сцена з коштовним кольє за 250 тисяч доларів (з охоронцем на знімальному майданчику!) стали культовими. А щирий сміх Джулії, коли Гір несподівано закрив футляр із прикрасою, був імпровізацією, яку режисер залишив у фільмі.

Після «Красуні» пропозиції посипалися одна за одною. Джулія знімалася в трилерах («У ліжку з ворогом»), драмах («Досьє Пелікан») і комедіях («Наречена-втікачка»), демонструючи свою універсальність. У 1991 році журнал People назвав її однією з найкрасивіших жінок планети, і цей титул вона отримувала ще 11 разів — рекорд, який важко перевершити.

Тріумф і «Оскар»: «Ерін Брокович»

У 2000 році Джулія Робертс досягла вершини своєї кар’єри, зігравши в біографічній драмі «Ерін Брокович». Її героїня – реальна жінка, мати-одиначка, яка без юридичної освіти кинула виклик корпорації, що отруювала воду. Джулія вклала в роль усю свою харизму й емоційність, а її фірмова посмішка стала символом непохитної віри в справедливість. Фільм приніс їй «Оскар» за найкращу жіночу роль, «Золотий глобус» і світове визнання. Цікаво, що за цю роль Джулія отримала гонорар у 20 мільйонів доларів, ставши першою актрисою, яка зламала гендерний бар’єр у оплаті праці в Голлівуді.

Особисте життя: Романи, скандали й сімейне щастя

Особисте життя Джулії Робертс було не менш бурхливим, ніж її кар’єра. У 1990-х вона мала романи з відомими акторами, як-от Кіфер Сазерленд, Ліам Нісон і Меттью Перрі. У 1993 році вона несподівано вийшла заміж за кантрі-співака Лайла Лаветта, але шлюб тривав лише два роки. ЗМІ називали Джулію «нареченою-втікачкою» не лише через однойменний фільм, а й через її репутацію в стосунках.

Справжнє щастя Джулія знайшла з оператором Деніелом Модером, якого зустріла на зйомках фільму «Мексиканець» у 2000 році. Їхній роман викликав скандал, адже Модер був одружений, і Джулію звинувачували в тому, що вона «вкрала» його з сім’ї. Однак пара одружилася 4 липня 2002 року, і відтоді вони разом виховують трьох дітей: двійнят Гезел і Фіннеаса (народилися в 2004 році) та сина Генрі (2007 рік). Джулія рідко ділиться подробицями сімейного життя, але в інтерв’ю називає Денні своїм «світлом» і людиною, яка дала її життю сенс.

Сімейні стосунки Джулії не завжди були безхмарними. Її брат Ерік, також актор, мав напружені відносини з сестрою через професійну конкуренцію та особисті конфлікти. Після розлучення Еріка з його першою дружиною Джулія підтримала його ексдружину, що ще більше погіршило їхні стосунки. Трагедією стала смерть зведеної сестри Ненсі Моутс у 2014 році. Ненсі звинувачувала Джулію в знущаннях і байдужості, а в передсмертній записці, залишеній після ймовірного передозування наркотиками, присвятила сестрі три сторінки звинувачень. Ця подія глибоко вразила Джулію, хоча вона публічно не коментувала трагедію.

Джулія також відіграла важливу роль у житті своєї племінниці, Емми Робертс, дочки Еріка. Після розлучення батьків Емма з матір’ю опинилися в скрутному становищі, і Джулія надала їм підтримку, допомігши дівчинці розпочати акторську кар’єру. Сьогодні Емма — успішна актриса, відома за ролями в «Американській історії жахів» і «Крику 4».

Сучасність: Життя зірки в 2025 році

Сьогодні, у 2025 році, Джулії Робертс 57 років, але вона залишається такою ж енергійною та затребуваною. Вона продовжує зніматися в кіно, обираючи ролі, які дозволяють їй розкривати нові грані таланту. Її останні проєкти включають драми, комедії та навіть серіали, як-от «Повернення додому» (2018), де вона зіграла психологічно складну роль.

Джулія живе зі своєю сім’єю в пентхаусі на Мангеттені, Нью-Йорк, а також має ранчо в Тахо та особняк у Малібу. Вона уникає надмірної публічності, присвячуючи час дітям і чоловікові. Її Instagram сповнений рідкісних, але зворушливих моментів, як-от привітання Денні з днем народження, де вона називає його «чудовим чоловіком, який висвітлює їхній світ».

Джулія Робертс — це не просто актриса, а феномен. Її шлях від бідного дитинства до голлівудських вершин надихає мільйони. Вона довела, що талант, наполегливість і щира посмішка можуть змінити світ. Її фільми, від «Красуні» до «Ерін Брокович», залишаються класикою, а її життя — прикладом того, як залишатися вірною собі попри всі труднощі.

Чи то сцена з культовим кольє, чи то її духовна подорож до Індії, Джулія Робертс завжди залишається собою — харизматичною, талановитою та трохи загадковою. І, можливо, саме в цьому секрет її вічної популярності.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”