Дитинство та юнiсть

Бiографiя майбутнього кумира численних поколiнь розпочалася в середньому за розмiрами мiстi Мельбурн, що розташоване в американському штатi Флорида, 8 грудня 1943 року (Стрiлець за знаком зодiаку). Батьком спiвака став Джордж Моррiсон, який згодом отримав звання адмiрала, а матерi – Клара Моррiсон, у дiвоцтвi Кларк.

Батьки подарували знаменитому сину iрландськi, англiйськi та шотландськi корені, хоча дитинство хлопчика минуло в Штатах. Джим не єдина дитина в родині: у Джорджа та Клари також народилися дочка Енн та син Ендрю.

З юних рокiв Моррiсон-мол. не припиняв вражати вчителiв школи гострим розумом (IQ музиканта становив 149), при цьому вмiв зачаровувати оточуючих, викликати симпатiю. Але в тихомi затiнку ховалися темнi сторони: наприклад, Джим умiв брехати та досягнув у цiй справi вiртуозного майстерностi. Також любив жорстокi витребiшки, жертвою яких часто ставав його молодший братик Ендi.

Оскiльки батько майбутнього музиканта був вiйськовим, сiм’ї доводилося переїжджати. В дитинствi, коли хлопчиковi було чотири роки, вiн побачив видовище, яке справило на нього величезне враження.

Йдеться про жахливу ДТП: на автомагiстралi в Нью-Мексико вантажiвка з корінними американцями потрапила в аварію. Заплямовані тiла, що лежали на дорозi, змусили Джима вперше в життi пiзнати страх (в інтерв’ю спiвак стверджував саме так). Моррiсон був переконаний, що душi загиблих корінних американцiв вселилися в його тiло.

Захопленням маленького Джима було й читання. Причому читав вiн переважно твори свiтових фiлософiв, поетiв-символiстiв та iнших авторiв, чиї працi складнi для осмислення.

Згідно з розповідями наставника Моррісона, він звертався до Бібліотеки Конгресу, прагнучи переконатися у реальності книг, про які розповідав йому Джим. Найбільше юнака захоплювали твори Ніцше. У вільний від читання час він любив складати вірші та малювати зухвалі шаржі.

У 1962 році, маючи дев’ятнадцять років, співак вирушив до Таллахассі. Там молодого чоловіка зарахували до Державного університету Флориди. Проте, це місце не надто припало Джиму до душі, і вже на початку 1964 року він вирішив внести корективи у своє життя, поїхавши до Лос-Анджелеса. Там хлопець почав опановувати кінематографію у престижному університеті UCLA. У той час викладачами цього навчального закладу були Джозеф фон Штернберг та Стенлі Крамер, а також в UCLA навчався молодий Френсіс Форд Коппола.

Під час навчання в обох університетах Джим не особливо старанно займався. У випадку з Державним університетом Флориди Моррісон вивчав творчість Босха, досліджував історію Відродження та практикувався в акторській майстерності. У Каліфорнійському університеті він вивчав кінематограф, проте це було для нього скоріше другорядним заняттям, ніж головним. Джим встигав з усіх предметів завдяки високому рівню інтелекту, але віддавав перевагу вину та вечіркам.

Вочевидь, саме тоді співак і загорівся ідеєю створення власного рок-гурту. Він навіть написав про це рішення батькові, але той сприйняв чергову примху імпульсивного сина як невдалий жарт. На жаль, після цього стосунки Джима з батьками значно погіршилися: на запитання про них виконавець відповідав, що вони померли, а самі Моррісони відмовлялися давати інтерв’ю про творчість сина навіть через роки після його передчасної кончини.

Кінострічки

Як випускну роботу для завершення UCLA Джим мав зняти власний фільм. Моррісон дійсно працював над кінокартиною, проте ні інші студенти, ні викладачі не побачили в цьому творі жодної художньої цінності.

Пізніше співаку все ж вдалося виявити режисерський хист: у 1970 році на екрани вийшла його стрічка «Американська ідилія» (HWY: An American Pastoral). Головну роль у картині виконав особисто Моррісон. Перед глядачами розгорнулося 50-хвилинне дорожнє кіно, зняте в пустелі Мохаве та Лос-Анджелесі. Як зізнався Джим в інтерв’ю, джерело натхнення для проєкту він знайшов у справжній історії про серійного вбивцю-автостопщика Біллі Кука.

The Doors

В Каліфорнійському університеті Джим зустрів Рея Манзарека, разом з яким згодом і створив легендарний гурт The Doors. Пізніше до колективу приєдналися барабанщик Джон Денсмор та його приятель гітарист Роббі Крігер.

Назва гурту в стилі Моррісона була запозичена з назви книги: The Doors of Perception – це твір Олдоса Гакслі, відомого завдяки своєму антиутопічному роману «Прекрасний новий світ». Назва перекладається як «Ворота сприйняття». Саме цим для своїх шанувальників – «ворітьми сприйняття» – і хотів стати Джим. Його друзі погодилися на таку назву для гурту.

Перші місяці існування The Doors були невдалими. Музиканти, які увійшли до складу гурту, виявилися відвертими новачками, а сам Моррісон спочатку соромився і демонстрував на сцені надмірну скутість. Під час дебютних концертів гурту він повертався спиною до слухачів і так стояв протягом усього виступу. Крім цього, Джим, як і раніше, вживав алкоголь і наркотики, і на виступи він не гребував приходити у нетверезому стані.

На подив харизма Моррісона діяла навіть зі спини: хоча колектив виступав невдало, через привабливість фронтмена у The Doors швидко з’явилася армія прихильниць з числа дівчат, яким сподобався таємничий хлопець і його чарівний голос.

Згодом, ансамбль привернув увагу Пола Ротшильда, який виявив бажання запропонувати The Doors угоду від імені звукозаписуючої компанії Elektra Records.

Дебютний диск гурту – The Doors – був представлений у 1967 році. Композиції Alabama Song («Пісня Алабами»), Light My Fire («Запали мій вогонь») та інші миттєво підкорили музичні рейтинги та принесли славу колективу. Після цього з’явилися інші альбоми, які згодом стали культовими. Проте, приблизно через п’ять років, нездоровий спосіб життя Моррісона несприятливо вплинув на виступи команди.

Джим все глибше занурювався у безодню. В останні роки життя Моррісон часто з’являвся на концертах у стані сп’яніння, конфліктував з правоохоронцями, навіть зазнав арешту просто на сцені, зривався на публіці. Американець створював все менше творів для гурту, тому сингли та альбоми доводилося доопрацьовувати Роббі Крігеру, а не лідеру колективу.

Зовнішній вигляд та манера

Моррісона ще за життя називали іконою стилю. Темне кучеряве волосся, сіро-блакитний колір очей, підтягнута фігура та привабливі риси обличчя в поєднанні з шаленою харизмою робили співака справжнім секс-символом. Особливою сторінкою в життєписі Джима стала фотосесія, організована Джоелом Бродським для гурту, яка подарувала світові легендарні знімки виконавця, що згодом прикрасили не тільки обкладинки платівок, але й кімнати шанувальників.

Характерною деталлю образу артиста стали чорні шкіряні штани, в яких Моррісон залишився зафіксованим не тільки на вищезгаданій фотосесії, але й у відеозаписах концертних виступів. Штани вокаліст зазвичай доповнював ременем з великою пряжкою. В інтерв’ю Рей Манзарек розповів, що штани Джима шили на замовлення в майстерні німецького кравця. За основу «Король ящерів» (так називав себе співак) попросив взяти точну копію Levi’s, а як матеріал обрав тонку перчаточну шкіру.

Не менш впізнаваною в стилі співака стала вишиванка, в якій Джим виступав перед публікою.

Загадкове виникнення цієї речі у шафі американця пояснюється близькими стосунками з митцем Енді Ворхолом, який, як відомо, мав слов’янське походження та не забував про спадщину предків. Сам Ворхол часто відвідував крамницю Surma, що продавала подібні вишиванки, писанки та інші сувеніри.

У останні роки існування артист втратив колишню статуру, набрав зайву вагу та відпустив бороду.

Особисте життя

Навколо романів Моррісона виникло безліч здогадок, і чимало з них, можливо, мають підґрунтя. Міцні зв’язки пов’язували виконавця з коректоркою музичного видання Патріцією Кеннелі. Дівчина познайомилась з вокалістом The Doors у 1969 році, а у 1970-му Патрісія та Джим навіть повінчались за кельтськими традиціями (Кеннелі цікавилась кельтською культурою).

Ця подія ще більше розпалила зацікавлення публіки до особистості Моррісона, якого почали звинувачувати у захопленні окультизмом. До офіційного шлюбу справа так і не дійшла. Проте, в інтерв’ю того часу Джим стверджував, що закоханий у обраницю та що їхні душі тепер нероздільні. Але паралельно з пристрастю до Кеннелі в особистому житті співака знаходилось місце й стосункам з іншими жінками, зокрема з Памелою Курсон.

Відхід з життя

Навесні 1971 року Джим з подругою Памелою Курсон вирушив до Парижа. Моррісон планував відпочити та попрацювати над збіркою віршів. Вдень Памела та Джим випили алкогольних напоїв, а ввечері вжили героїн. Вночі Моррісон почав відчувати нездужання, проте від виклику швидкої допомоги відмовився. Памела заснула, а приблизно о 5 годині ранку 3 липня 1971 року вона виявила нерухоме тіло Джима у ванній, в гарячій воді.

Оскільки смерть співака настала у Франції, то, згідно з місцевими законами, розтин тіла не проводився. Причиною смерті лікарі віддалено назвали гостру серцеву недостатність, спричинену передозуванням наркотичних речовин.

Ця інтерпретація видалася шанувальникам непереконливою – невдовзі з’явилася безліч альтернативних версій відходу з життя вокаліста The Doors.

Серед них називали самогубство, інсценування самовбивства агентами ФБР, які боролися з прихильниками руху хіпі, дилера наркотиків, який пригостив Джима надто потужним героїном. Фактично, єдиною свідчицею смерті Моррісона була Памела Курсон, але вона через три роки також померла від передозування наркотичними речовинами.

Похорон співака відбувся у Парижі. Могила культового музиканта розташована на паризькому цвинтарі Пер-Лашез. До сьогодні це кладовище вважається місцем поклоніння фанатів The Doors, вони навіть розписали сусідні надгробки повідомленнями про те, як обожнюють гурт та її лідера. Після смерті Джима його зарахували до «Клубу 27», до якого також увійшли гітарист Джимі Гендрікс, співачка Дженіс Джоплін та інші зірки, що не дожили до 28 років.

У масовій культурі

Творчість американця, його постать та стиль знайшли відображення у творах різних митців. Ім’я фронтмена «Дверей» згадується у багатьох книгах, переважно у жанрі наукової фантастики: у Стівена Кінга, Саймона Гріна та інших. Часто до особистості Джима зверталися українські рок-музиканти. Наприклад, у пісні «Харакірі» гурту «Громадянський захист» є рядок «Джим Моррісон помер у тебе на очах».

Особливе місце серед подібних творів посів фільм Олівера Стоуна «Дорз», у якому головну роль зіграв Вел Кілмер. На знімальному майданчику актор, який обійшов на кастингу близько 200 претендентів, вражав не лише зовнішньою, але й вокальною подібністю до Джима. Пізніше режисера критикували за те, що він показав співака некерованим соціопатом – близькі артиста заявляли, що виконавець не був таким однобоким.

Дискографія

• 1967 — The Doors
• 1967 — Strange Days
• 1968 — Waiting for the Sun
• 1969 — The Soft Parade
• 1970 — Morrison Hotel
• 1971 — L.A. Woman

• 1978 — Американська молитва

Цікаві відомості

1. У 70-х роках палеонтолог Рассел Сайкон виявив скелет ящірки, яка за життя досягала 180 см у довжину. Відкриття отримало назву Barbaturex morrisoni на честь Моррісона.
2. Особистим перукарем співака став Джей Себринг (Томас Джон Куммер), який працював над іміджем блискучих зірок Голлівуду. Доля Себринга склалася трагічно: у 1969 році він опинився серед гостей будинку Шерон Тейт, на який напали прихильники «Сім’ї Менсона».
3. Після кончини митця тривалий час точилася суперечка щодо розподілу майна Джима. У заповіті виконавець зазначив, що заповідає все Памелі, підкресливши також власний сімейний стан як «неодружений». Після смерті дівчини право спадкування перейшло її батькам. І хоча родичі Моррісона оскаржували це, суд визнав родину Курсон спадкоємцями статків співака.