Дженніфер Лоуренс (народилася 15 серпня 1990 року в Індіан-Гіллс, на північному сході Луїсвіля, Кентуккі, США) – американська акторка, відома своєю різнобічністю на екрані та щирою, відвертою поведінкою за його межами. У віці 22 років вона отримала премію «Оскар» як найкраща акторка за роль у фільмі «Позитивне мислення» (2012).

Лоуренс з ранніх років знала, що хоче займатися акторською майстерністю, і почала виступати у шкільних виставах та місцевих театрах у Луїсвілі, Кентуккі. У 14 років, у 2005 році, сподіваючись пробитися в акторську та модельну сферу, вона поїхала з матір’ю до Нью-Йорка, щоб відвідати агенції талантів.

Там її помітив розвідник талантів, після чого вона пройшла прослуховування в його агентство. Вона провела літо того року в Нью-Йорку, виконуючи невеликі акторські ролі та знімаючись у рекламі. Завдяки цьому успіху, після дострокового закінчення Лоуренс середньої школи, родина переїхала до Лос-Анджелеса, щоб дозволити їй розвивати кар’єру.

З 2007 по 2009 рік Лоуренс грала роль підліткової дочки психотерапевта у комедійному телесеріалі «Шоу Білла Енґвалла». Незабаром вона отримала роль, яка стала її великим проривом – головну роль у фільмі «Зимова кістка» (2010). За зображення Рі, бідної сільської дівчини, яка шукає свого зниклого кримінального батька в горах Озарк, Лоуренс у віці 20 років отримала свою першу номінацію на премію «Оскар» як найкраща акторка.

Лоуренс здобула більшу популярність завдяки ролі мутанта-перевертня Містік у фільмі «Люди Ікс: Перший клас» (2011), яку вона відтворила у стрічках «Люди Ікс: Дні минулого майбутнього» (2014), «Люди Ікс: Апокаліпсис» (2016) та «Темний Фенікс» (2019).

Її перехід до зіркового статусу відбувся після затвердження на головну роль героїні Кетніс Евердін у фільмі «Голодні ігри» (2012) – екранізації першої книги з трилогії «Голодні ігри», бестселера Сюзанни Коллінз для молоді. У ролі Кетніс Лоуренс зіграла персонажа з деякими подібностями до Рі, ще однієї сильної підлітки, яка використовує навички виживання на природі, щоб залишатися живою у скрутних обставинах.

Лоуренс також знялася в іншому відомому фільмі 2012 року, режисера Девіда О. Рассела «Позитивне мислення». У цьому фільмі вона зіграла Тіффані Максвелл, молоду вдову, яка заводить дружбу з чоловіком, що бореться з психічним розладом (у виконанні Бредлі Купера).

Вона отримала визнання критиків у популярному фільмі та стала другою наймолодшою жінкою, яка отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль (2013). Згодом Лоуренс з’явилася в ролі дружини шахрая (Крістіан Бейл) у детективній комедії Рассела «Афера по-американськи» (2013); ця роль принесла їй номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану.

Вона відновила роль Кетніс у фільмах Голодні ігри: У полум’ї (2013), Голодні ігри: Перехоплювач. Частина 1 (2014) та Голодні ігри: Перехоплювач. Частина 2 (2015). Лоуренс знову співпрацювала з Купером у стрічці Серена (2014), невдалій драмі, що розгортається в лісопильному таборі 1929 року.

У 2015 році вона зобразила знедолену самотню матір, чиї підприємницькі здібності піднімають її до багатства та успіху у фільмі Рассела Джой; за цю роль Лоуренс отримала четверту номінацію на премію «Оскар». Вона озвучила Прекрасну планету (2016), документальний фільм із кадрами Землі, знятими з Міжнародної космічної станції.

Іншою її роботою 2016 року стала науково-фантастична мелодрама Пасажири, де вона зіграла письменницю серед 5000 сплячих міжгалактичних мандрівників, що прямують на іншу планету. У 2017 році Лоуренс зіграла головну роль у психологічному трилері Мати! у ролі другої дружини відомого поета, чиє спокійне життя в відокремленому маєтку порушується прибуттям незнайомців.

Потім вона виконала роль колишньої балерини, яка стає російською шпигункою в трилері Червоний горобець (2018). У комедійно-драматичному фільмі Не дивись вгору (2021) Лоуренс і Леонардо Ді Капріо були обрані на ролі астрономів, які намагаються попередити людство про неминуче зіткнення з кометою, яка знищить Землю.

Протягом цього періоду Лоуренс почала шукати більш особисті проєкти. Це призвело до її головної ролі у фільмі Причина (2022), стриманій драмі про ветерана війни в Афганістані, який повертається додому після травми мозку.

Особисте життя Лоуренс часто привертало увагу засобів масової інформації. У 2019 році вона вийшла заміж за Кука Мароні, торговця мистецтвом. Через три роки у подружжя народився син Сай.

Станом на травень 2025 року Дженніфер Лоуренс продовжує активно розвивати свою кар’єру в кіно та насолоджуватися сімейним життям.

Сімейне життя:

У березні 2025 року Дженніфер Лоуренс та її чоловік, арт-дилер Кук Мароні, стали батьками вдруге. Пара вже виховує трирічного сина на ім’я Сай, названого на честь художника Сая Твомблі. Ім’я та стать новонародженої дитини наразі не розголошуються, оскільки подружжя прагне зберегти приватність сімейного життя.

Кар’єра:

У травні 2025 року відбудеться прем’єра фільму Die, My Love на Каннському кінофестивалі, де Дженніфер Лоуренс виконує головну роль та виступає як продюсерка. Цей психологічний трилер, знятий режисеркою Лінн Ремсі, є адаптацією однойменного роману Аріани Гарвіц. У фільмі також знімаються Роберт Паттінсон, Лейкіт Стенфілд, Сіссі Спейсек та Нік Нолті.

Крім того, Лоуренс бере участь у виробництві фільму Why Don’t You Love Me?, темної науково-фантастичної комедії, яка поєднує елементи її попередніх ролей у жанрі наукової фантастики.

Особисте життя:

Після народження другої дитини Дженніфер Лоуренс зосередилася на сім’ї, обираючи проєкти, які дозволяють їй балансувати між кар’єрою та материнством. Вона прагне забезпечити своїм дітям приватне та спокійне дитинство, водночас залишаючись однією з найвпливовіших акторок сучасного Голлівуду.