Дата і місце народження

25 травня 1939 року в Бернлі, Ланкашир, Англія, у родині інженера з’явився на світ Ієн Мюррей Маккеллен. Його тато, Деніс, – цивільний інженер, мама Марджі – домогосподарка; старша сестра Джин стала опорою після ранньої втрати – мати померла, коли Ієну було 12, тато – у 24. З корінням англійським, шотландським та ірландським, він ріс у промисловому Бернлі та Болтоні під час Другої світової: бомбардування, евакуація, але театр став рятівним колом. “Війна навчила мене, що життя – це сцена, де кожен грає роль”, – згадував він, дивлячись на руїни, що шепотіли про Шекспіра.

Школа і освіта

Дитинство Ієна минало в стінах Wigan Grammar School та Bolton School (для хлопчиків), де він блищав у шкільних п’єсах – перша роль у 3 роки як Джек у “Jack and the Beanstalk”. У 18 – стипендія до St Catharine’s College, Кембриджського університету, де вивчав англійську літературу, гравав у Marlowe Society з Дереком Джекобі та Тревором Нанном. Отримав ступінь бакалавра в 1961-му, але сцена кликала: “Кембридж дав мені Шекспіра, а не просто диплом”. Освіта стала для нього не книгами, а вогнищем: від шкільних подіумів до професійних софітів, де класика переплітається з сучасністю. Цей фундамент загартував його – інтелект плюс емоція, як ідеальний еліксир для чарівника ролей.

Кар’єра

Карьєра Ієна – це грандіозний епос, де театр і кіно зливаються в магію. Дебют у 1961-му: “A Man for All Seasons” у Belgrade Theatre, Ковентрі. 60-ті – репертуарний театр: Nottingham Playhouse, Royal Shakespeare Company (RSC) з 1974-го. Шекспірівський король: “Макбет” (1976), “Отелло” (1989), “Річард III” (1990) – Olivier Awards, Tony за “Амадеус” (1981) як Сальєрі. У 1980-х – “Ієн Маккеллен: Acting Shakespeare” соло-шоу, що об’їхало світ.

Кіно вибухнуло в 90-х: “Річард III” (1995, сценарій і роль), номінація на Оскар; “Боги і монстри” (1998) як Джеймс Вейл – European Film Award. Апогей – 2001-й: Гэндальф у “Володарі перснів” (2001-2003) Пітера Джексона, мудрий чарівник, що зробив Ієна іконою: Оскар номінація, SAG Award, мільярди в прокаті. Повернувся як Гэндальф у “Гобіті” (2012–2014). Інше: Магнето у “Люди Ікс” (2000-2014), де його мутант блищав харизмою; “Да Вінчі код” (2006); “К

расуня і Чудовисько” (2014, голос Когсворта, 2017 – живий). Театр не покинув: “Король Лір” (2007), “Чекаючи на Годо” (2009) з Патріком Стюартом – Tony номінація. Нещодавно – “Гамлет” (2021, у ролі Гамлета у 82!); озвучка в “The Critic” (2023). У 2025-му – “The Pocketwatch” Діснея, серіал “Dragons” як наратор, і тур з “Mother Goose” пантомімою. Ієн – лицар театру (Knighted 1991), CBE, з понад 300 ролями, девізом “Граю правду, не маску” – від Шекспіра до супергероїв.

Сім’я

Сім’я для Ієна – як тихий сад після бурі: коріння, що тримає в мандрах. Втрата батьків рано зробила його незалежним; сестра Джин – єдина близька рідня, з якою ділив спогади про Болтон. Романів вистачало: Браян Тейлор (1964–1972, вчитель), Шон Матіас (1978–1988, режисер) – кохання, що надихали ролі. У 1988-му камінг-аут як гей на BBC, борючись з Section 28: “Я не ховався, бо правда – моя сила”. Немає дітей чи шлюбу, але друзі – родина: Патрік Стюарт (кум), актори RSC. Сьогодні – партнерства в минулому, фокус на активізмі: співзасновник Stonewall UK (1989) за права ЛГБТ. “Сім’я – це ті, кого ти обираєш”, – каже він, з котами та книгами в лондонському домі.

Сучсність

У 86 Ієн – у розквіті легенди: лицар Ордену Британської імперії (1991), CH (2023) за послуги драмі; активіст ЛГБТ, відвідує школи, бореться з гомофобією. У 2025-му знімається в “The Pocketwatch”, пише мемуари, турне з соло-шоу про Шекспіра. Живе в Лондоні біля Темзи, мандрує на поїздах (фанат залізниць), читає Толкіна, підтримує Labour Party. Пережив рак простати (2012, ремісія), але жартує: “Старість – нова роль”. Актуальний, натхненний, готовий до нових заклинань – з гэндальфівським посохом і шекспірівським серцем.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”