Дата і місце народження

23 червня 1957 року в Чикаго, Іллінойс, США (деякі джерела вказують Гібсон-Сіті), у родині усиновителів з’явилася на світ Синтія Енн Сміт, яка стала Френсіс Луїз МакДорманд. Її прийомні батьки – Вернон МакДорманд, канадський пастор дискіплінарної церкви, і Дороті Норіен – медсестра. З корінням англійським, шотландським та ірландським, Френсіс – усиновлена в 18 місяців, ростила з братом і сестрою в релігійній родині пасторів, що мандрувала: Пенсильванія, Джорджія, Кентуккі, Теннессі. “Переїзди навчили мене адаптуватися, як актрисі”, – згадувала вона, дивлячись на американські прерії, де вітер шепотів про корені.

Школа і освіта

Дитинство Френсіс минало в маленьких містечках: Monessen High School у Пенсильванії, де грала в шкільних п’єсах і була чирлідеркою. У 1975–1979 – Bethany College у Західній Вірджинії, де отримала ступінь бакалавра театрального мистецтва. Пізніше – Єльська школа драми (Yale School of Drama, 1979-1982), магістр образотворчих мистецтв (MFA), де вчилася з Меріл Стріп і однокурсниками. “Єль дав мені інструменти, Бетані – серце”, – казала вона. Освіта стала для неї не дипломами, а майстернею: від провінційних сцен до єльських залів, де Шекспір і Чехов були вчителями глибини. Цей шлях загартував її – інтелект плюс емпатія, як ідеальний рецепт для бунтарки.

Кар’єра

Карьєра Френсіс – це тріумф незалежності, де ролі в інді-фільмах переплітаються з блокбастерами, а кожен персонаж – голос маргіналів. Дебют у 1984-му: “Blood Simple” братів Коен – дружина, що плете інтригу, номінація на Independent Spirit Award. 80-ті: театр на Бродвеї “A Streetcar Named Desire” (1988). Вибух – “Mississippi Burning” (1988); “Fargo” (1996) як Мардж Гундерсон – вагітна шефиня поліції, Оскар за найкращу актрису, фраза “Ya” стала мемом.

Апогей: “Three Billboards Outside Ebbing, Missouri” (2017) як Мілдред Хейз – мати, що мстить, другий Оскар; “Nomadland” (2020) як Ферн – вдова-кочівниця, третій Оскар (і продюсерка). Інше: “Raising Arizona” (1987); “Almost Famous” (2000); “Moonrise Kingdom” (2012); “The Tragedy of Macbeth” (2021) як леді Макбет. ТБ: “Olive Kitteridge” (2014, Emmy). Продюсує через Hear/Say Productions. У 2025-му – “Women Talking” продовження чутки, голос у анімації. Всього 50+ ролей, 3 Оскари (з 6 номінацій), девіз “Граю реальних жінок, бо казки для дітей” – змінила образ сильної героїні в кіно.

Сім’я

Сім’я для Френсіс – як тихий номадський табір: кохання, що мандрує крізь роки. У 1984-му одружилася з Джоелом Коеном – режисером братів Коен, з яким зустрілася на “Blood Simple”. Усиновили сина Педро (1994, з Парагваю). “Джоел – мій співавтор життя, Педро – наша пригода”, – каже вона, балансуючи материнство з ролями. Прийомні батьки – опора до смерті (Вернон 2000, Дороті 2010). Брат Девід – пастор, сестра Кетрін – капелан. Сьогодні – дім у Нью-Йорку та Каліфорнії з книгами і собаками, де Френсіс вчить сина незалежності.

Сучсність

У 68 Френсіс – у розквіті мудрості: продюсерка, посол Amnesty International за права жінок; вегетаріанка, бореться за різноманітність у кіно. У 2025-му продюсує “The Friend” з Наомі Воттс, пише есе про фемінізм, відвідує фестивалі як Telluride. Живе з Джоелом і Педро, колекціонує мистецтво, відмовляється від соцмереж. “Життя – як номадство: рухайся, але пам’ятай корені”, – її кредо. Актуальна, незалежна, готова до нових історій – з мічиганським акцентом і голлівудським серцем.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”