Ранні роки: Дитинство на техаському ранчо

Майбутня акторка Єва Жаклін Лонгорія народилася 15 березня 1975 року в місті Корпус-Крісті, штат Техас, США, у родині Енріке Лонгорії та Елли Мірелес. Її предки мають іспанське коріння, що простежується аж до Х століття, зокрема до прапрапрадіда Лоренцо Суареса де Лонгорії, який народився в Мексиці в 1592 році. Єва була наймолодшою з чотирьох сестер – Елізабет Юдіни, Емілі Жанетт та Есмеральди Жозефіни. На відміну від своїх блакитнооких і світловолосих сестер, Єва мала темне волосся, карі очі та смагляву шкіру, через що в дитинстві жартома вважала себе удочерною. Її навіть дражнили «la prieta fea» (ісп. «потворна темна»), що лише загартувало її характер.

Сім’я Лонгорій жила на ранчо, займаючись сільським господарством. Фінансове становище було скромним, і батьки не могли дозволити вищу освіту всім дітям. Проте Єва вирізнялася старанністю в навчанні та амбіціями. Вона мріяла стати моделлю, але через свій зріст (157 см) отримувала відмови від модельних агентств. Першим фільмом, який вразив юну Єву, був «Рембо: Перша кров», що підштовхнуло її до думок про кінокар’єру.

Після закінчення школи Єва вступила до Техаського університету A&M у Кінгсвіллі, де вивчала кінезіологію – науку про м’язові рухи, що часто асоціюється зі спортивною освітою. У вільний час вона брала участь у студентських театральних постановках, що остаточно визначило її покликання – стати акторкою. Єдина з родини, хто здобув вищу освіту, вона отримала ступінь бакалавра та вирушила до Лос-Анджелеса, щоб підкорювати шоу-бізнес.

Кар’єра: Від епізодичних ролей до голлівудської слави

Переїхавши до Лос-Анджелеса, Єва спочатку працювала театральною агенткою, але її яскрава зовнішність привернула увагу. У 1998 році вона здобула титул «Міс Корпус-Крісті», що відкрило двері до конкурсу талантів у Лос-Анджелесі, де вона також перемогла. Її помітив агент, і в 2000 році Єва дебютувала в епізодичній ролі стюардеси в серіалі «Беверлі-Гіллз, 90210». Цей проєкт, визнаний одним із найкращих молодіжних шоу за версією TV Guide, став для неї першим кроком у кінематографі.

Наступні кілька років Єва грала невеликі ролі латиноамериканок у серіалах, таких як «Головний госпіталь» (2000) та «Молоді та зухвалі» (2001-2003), де виконала роль Ізабелли Бранья. Проте її звільнили з останнього через недостатній акторський досвід, що стало для неї ударом. Вона також претендувала на головну роль у серіалі «Темний янгол», але поступилася Джессіці Альбі.

Прорив із «Відчайдушними домогосподарками»

Справжнім проривом стала роль Габріель Соліс у серіалі «Відчайдушні домогосподарки» (2004-2012). Єва зіграла багату екс-модель, яка живе в нещасливому шлюбі та має роман із садівником. Ця роль принесла їй світову славу, номінацію на «Золотий глобус» у категорії «Найкраща актриса комедійного або музичного серіалу» та зробила однією з найвисокооплачуваних актрис. За перший сезон вона отримувала 30 000 доларів за епізод, а в другому – уже 250 000. Серіал деконструював образ «ідеальних» домогосподарок, показуючи їхні таємниці та драми, що завоювало любов глядачів. Цікаво, що Єва отримала роль завдяки збігу між її життям і сценарієм, адже спочатку на неї претендувала більш досвідчена актриса.

Кіно та режисура

Паралельно з серіалом Єва знімалася у великому кіно. У 2006 році вона зіграла в трилері «Охоронець» разом із Кіфером Сазерлендом і Майклом Дугласом. У 2007 році з’явилася в комедії «Дівчина моїх кошмарів», а в 2008-му – у фільмі «Наречена з того світу», який, однак, не мав успіху. У 2012 році вона зіграла в драмі «Крістіада» та бойовику «Бейтаун поза законом», а в 2014-му – у трилері «Фронтера» з Едом Гаррісом.

Єва також проявила себе як продюсерка та режисерка. Вона виступила виконавчою продюсеркою серіалів «Підступні покоївки» (2013-2016) і «Гранд Готель» (2019), а також зрежисувала епізоди «Незаймана Джейн» і «Чорніють». Одним із її найвідоміших продюсерських проєктів став фільм «Джон Вік» (2014). У 2023 році вона дебютувала як режисерка повнометражного фільму «Вогняно-пекучий» (Flamin’ Hot), біографічної драми про створення популярних чипсів, яка отримала схвальні відгуки.

Модельна кар’єра та бізнес

Завдяки акторській славі Єва стала затребуваною в модельному бізнесі. У 2005 і 2006 роках вона очолювала рейтинг «Найпалкіші жінки-знаменитості» журналу Maxim, а в 2003-му потрапила до списку «Найкрасивіших людей» за версією People en Español. Вона стала обличчям L’Oréal Paris, підписавши контракт на майже 2 мільйони доларів, і рекламувала продукцію LG разом із Вікторією Бекхем. У 2016 році Єва представила власну колекцію одягу для бренду The Limited, надихаючись реальними жінками та своїм умінням шити, яке вона опанувала ще в дитинстві.

Єва також є рестораторкою, володіючи двома закладами Beso («Поцілунок») у Лос-Анджелесі та Лас-Вегасі. У 2011 році вона видала кулінарну книгу «Кухня Єви: Готуйте з любов’ю сім’ї та друзям», яка стала популярною серед шанувальників.

Сім’я: Любов і міцні зв’язки

Особисте життя Єви Лонгорії сповнене драм і романтики. Вона тричі була одружена. У 2002-2004 роках її чоловіком був актор Тайлер Крістофер, відомий за серіалом «Головний госпіталь». Шлюб розпався через несумісність характерів.

У 2006 році Єва заручилася з французьким баскетболістом Тоні Паркером. Їхнє весілля 7 липня 2007 року відбулося в римсько-католицькій церкві ХІІ століття в Парижі, де колись вінчалися французькі королі. Проте в 2010 році Єва подала на розлучення через зраду Паркера, і в січні 2011 року шлюб було розірвано. Під час цього шлюбу Єва подружилася з Вікторією Бекхем, ставши хрещеною матір’ю її доньки Гарпер у 2012 році.

У 2015 році Єва заручилася з мексиканським медіамагнатом Хосе Антоніо Бастоном, якого зустріла на побаченні всліпу. Вони одружилися 21 травня 2016 року, а весільну сукню для Єви створила Вікторія Бекхем. У 2018 році в подружжя народився син Сантьяго Енріке. У 2024 році Єва переїхала до Європи, живучи між Іспанією та Мексикою, щоб бути ближче до родини чоловіка.

Благодійність: Серце, відкрите для інших

Єва Лонгорія – активна благодійниця, яка використовує свою популярність для допомоги нужденним. У 2006 році вона заснувала організацію Eva’s Heroes, що підтримує підлітків і молодь із розумовими вадами, надихнувшись своєю сестрою Лізою, яка має інтелектуальну інвалідність. У 2010 році вона створила Фонд Єви Лонгорії (ELF), який допомагає латиноамериканцям через освіту та підприємництво, залучаючи батьків, наставництво та STEM-програми.

Єва також співпрацює з організацією Padres Contra el Cancer, що підтримує латиноамериканських дітей із онкологічними захворюваннями. Завдяки її участі в гала-концерті El Sueño de la Esperanza було зібрано понад 5 мільйонів доларів. У травні 2008 року вона особисто працювала за прилавком фаст-фуду в рідному Корпус-Крісті, щоб зібрати кошти для знедолених дітей. Її благодійні зусилля принесли їй звання «Філантроп року» за версією The Hollywood Reporter і премію Variety за життєві досягнення.

Статки та вплив

Статки Єви Лонгорії оцінюються в десятки мільйонів доларів завдяки її акторській кар’єрі, продюсерській діяльності, модельним контрактам і бізнес-проєктам. Вона залишається однією з найвпливовіших латиноамериканських зірок у Голлівуді, виступаючи за права своєї громади та підтримуючи демократичну партію США.

Виклики та сучасність

Пандемія COVID-19 дещо сповільнила кар’єру Єви, але вона продовжує працювати над новими проєктами. У 2024 році вийшов серіал «Земля жінок», де вона зіграла головну роль, а в 2025 році заплановані прем’єри фільмів «Пограбування» та «Олександр і жахлива, кошмарна, нікудишня, дуже погана поїздка». Попри переїзд до Європи, Єва залишається активною в Голлівуді та благодійності.

Підсумок

Єва Лонгорія – це приклад того, як талант, наполегливість і щире серце можуть змінити світ. Від скромного дитинства в Техасі до статусу голлівудської ікони, вона довела, що мрії здійснюються, якщо вірити в себе. Її внесок у кіно, моду, благодійність і підтримку латиноамериканської громади робить її не лише зіркою, але й натхненням для мільйонів.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”