Дата і місце народження

10 червня 1922 року в тихому містечку Гранд-Рапідс, штат Міннесота, США, на світ з’явилася Франсес Етель Гамм – третя дочка в родині ваudevільних акторів Френка та Етель Гамм. Батьки, які тримали кінотеатр New Grand Theater, з самого початку вплели доньку в тканину шоу-бізнесу: у два з половиною роки маленька Франсес уже співала “Jingle Bells” на різдвяній сцені. Родина, переслідувана скандалами через гомосексуальність батька, переїхала до Ланкастера, Каліфорнія, у 1926-му, де ваudeville-актриса Етель взяла кермо мами-менеджера, перетворюючи дім на репетиційну залу.

Школа і освіта

Формальна освіта Гарленд була жертвою амбіцій: замість шкільних парт – уроки танцю та співу в Meglin Kiddies Professional School, де з 1928-го “Gumm Sisters” – Джуді з сестрами Вірджинією та Мері Джейн – відточували номери. У 10 років, 1932-го, журнал Variety вже хвалив її як “сенсацію”, а через два роки комік Джордж Джессел радив змінити прізвище на “Гарленд” – на честь критика, – а ім’я на Джуді, натхненне піснею Хоагі Кармайкла. Школа стала другорядною: MGM підписала контракт у 1935-му, коли Джуді було 13, і навчання злилося з зйомками. Сама Джуді згодом зізнавалася: “Єдиний час, коли я почувалася бажаною, – на сцені”, – адже домашній тиск від матері робив класирування ілюзією.

Кар’єра

Карьєра Гарленд – це феєрверк злетів і падінь, де MGM перетворила підлітка на зірку, а Голлівуд – на жертву системи. Дебют у короткометражці “Every Sunday” (1936) проти Діани Дурбін став тестом: Джуді перемогла голосом, і студія підписала її на сім років. Прорив прийшов 1937-го з “You Made Me Love You” на дні народження Кларка Гейбла – пісня потрапила в “Broadway Melody of 1938”, запустивши серію мюзиклів: “Люби мене чи забудь” (1938), “Балалайка” (1939). Кульмінація – “Чарівник країни Оз” (1939), де 16-річна Дороті в червоному взутті та з піснею “Over the Rainbow” завоювала “ювенальний Оскар“ і серця світу.

Далі – золотий дощ ролей: “Травнева леді” (1941) з Міккі Руні, “Дівчина за дівчиною” (1943), “Зустрінь мене в Сент-Луїсі” (1944) з “Have Yourself a Merry Little Christmas”. Та 1940-ві принесли крах: студія годувала амфетамінами для енергії та барбітуратами для сну, що призвело до нервового зриву, суїцидальних спроб і звільнення з MGM 1948-го. Відродження – у концертах: лондонський Palladium (1947) зібрав аншлаг, Нью-Йоркський Palace (1951) – рекорд каси. “Зірка народилася” (1954) навпроти Джеймса Мейсона принесла номінацію на “Оскар” і “Золотий глобус“, а “Вердикт у Нюрнберзі” (1961) – ще одну.

Сцена стала порятунком: альбом “Judy at Carnegie Hall” (1961) здобув п’ять “Греммі”, включаючи альбом року; телешоу “The Judy Garland Show” (1963–1964) номінували на чотири “Еммі”. Записи для Decca, Columbia, Capitol – понад 200 пісень – і 300 радіоефірів увінчали спадщину. Навіть у затінку залежностей Гарленд лишалася “найбільшою ентертейнеркою світу”, як писали критики.

Сім’я

Сімейне життя Джуді – це драма розбитих сердець і материнської сили серед хаосу. Перший шлюб з композитором Девідом Роузом (1941-1944) розпався через тиск студії. Другий – з режисером Вінсентом Міннеллі (1945-1951) – подарував дочку Лізу Міннеллі (1946), зірку “Кабаре”, але ревнощі та наркотики зруйнували союз. Третій чоловік, продюсер Сідні Лафт (1952–1965), став менеджером і батьком дочки Лорни (1952) та сина Джоуї (1955); їхні стосунки – вихор позовів через азартні борги Сіда, але Лорна згодом написала мемуари “Me and My Shadows”. Четвертий шлюб з актором Марком Герроном (1965) тривав шість місяців, п’ятий – з промоутером Міккі Дінсом (1969) – лише місяці до смерті. Сестри Вірджинія та Мері Джейн (померла 1964-го) лишалися опорою, а мати Етель (померла 1953-го) – джерелом травм. Джуді застерігала дітей від шоу-бізнесу, але Лізова кар’єра стала продовженням її вогню.

Сьогодення

Джуді Гарленд пішла з життя 22 червня 1969 року в Лондоні, у 47 – від випадкової передозування барбітуратами в орендованому будинку. Тіло поховали в Нью-Йорку, а 2017-го перепоховали на кладовищі Hollywood Forever поруч із сім’єю. Її спадщина – безсмертна: понад 30 біографій, мюзикл “The Boy from Oz” (2003), фільм Ренде Тейлора “Judy” (2019) з Джессікою Честейн у головній ролі, що принесла Оскар. 2022-го, до 100-річчя, вийшов парфум “Judy-A Garland Fragrance” і документалка PBS. Френк Сінатра сказав: “Вона буде містично виживати – найвидатніша з нас”. Сьогодні її пісні лунають у серіалах, концерти надихають покоління, а Голлівуд визнає: Джуді не просто зірка – вона вічне райдужне диво, що вчить витримувати шторми.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”