Джек Леммон - це актор, чия тепла харизма, комедійний геній і драматична глибина зробили його одним із найулюбленіших облич Голлівуду. Від невротичного клерка до трагічного антигероя, він втілював звичайних людей із незвичайними долями, змушуючи сміятися й плакати водночас. Його дует із Вальтером Маттау став легендою, а ролі - вічною класикою.
Джон Улер Леммон III народився 8 лютого 1925 року в Ньютоні, Массачусетс, США, у сім’ї Мілдред Ноель і Джона Улера Леммона-молодшого, президента компанії з виробництва пончиків. Дитинство у заможній родині було комфортним, але Джек із юності шукав пригод, граючи на піаніно й виступаючи в шкільних виставах.
Леммон навчався в престижній Phillips Academy в Андовері, де захопився театром. У 1943-му вступив до Гарвардського університету, але перервав навчання для служби у Військово-морському резерві США (1945–1946). Після війни закінчив Гарвард у 1947-му зі ступенем у галузі військових наук, паралельно граючи в студентських виставах. Акторську майстерність відточував у нью-йоркських театрах і на ранньому телебаченні. “Я не вчився бути актором, я вчився бути живим”, – казав він, покладаючись на інстинкт і енергію.
Кар’єра Леммона – це 50 років блискучих ролей у комедіях і драмах. Дебют – 1949-й, телесеріал “The Philco Television Playhouse”. Кіно почалося з “It Should Happen to You” (1954) разом із Джуді Голлідей. Прорив – “Mister Roberts” (1955), де він отримав “Оскар“ за роль другого плану як Енсін Пулвер.
60-ті – золотий період: “The Apartment” (1960, реж. Біллі Вайлдер) – клерк Бад Бакстер приніс номінацію на “Оскар”; “Some Like It Hot“ (1959) – музикант у спідниці став комедійною іконою. Дует із Вальтером Маттау засяяв у “The Fortune Cookie” (1966) і “The Odd Couple” (1968), де Леммон зіграв педантичного Фелікса Ангера. Драматичні вершини: “Days of Wine and Roses” (1962, номінація), “Save the Tiger” (1973, “Оскар” за головну роль), “The China Syndrome” (1979), “Missing” (1982, номінація). Пізні роботи: “Glengarry Glen Ross” (1992), “Grumpy Old Men” (1993) із Маттау, “The Grass Harp” (1995). Загалом – понад 70 фільмів, вісім номінацій на “Оскар”, два “Оскари“, шість “Золотих глобусів”, BAFTA, зірка на Алеї слави (1960).
Особисте життя Леммона було стабільним, попри голлівудські спокуси. Перший шлюб із акторкою Синтією Стоун (1950–1956) приніс сина Кріса, актора й письменника. Другий шлюб із акторкою Феліцією Фарр (1962-2001, до його смерті) подарував дочку Кортні. Леммон був відданим батьком, обожнював джаз і гру на піаніно. Дружба з Маттау була братньою: вони сварилися й мирилися, як їхні персонажі. “Феліція – мій дім, Вальтер – мій спаринг-партнер”, – жартував він.
Джек Леммон помер 27 червня 2001 року в Лос-Анджелесі від раку сечового міхура у віці 76 років. Останні роки він боровся з хворобою, але зберігав гумор: “Якщо я піду, нехай на екрані залишиться сміх”. Його спадщина – фільми, що поєднують комедію й трагедію: від “Some Like It Hot” до “Glengarry Glen Ross”. Леммон залишив урок: справжній актор – це той, хто змушує світ відчути себе живим.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис