День народження: 25 серпня 1970 р.\ Місце народження: Райнберг, Німеччина\ Зріст: 180 см.\ Вага: 62 кг.\ Сімейний стан: одружена з: Мэттью Воном\
Визнана ікона стилю входила до переліку 25 найпривабливіших людей планети за версією журналу People, отримувала мільйонні угоди з Pepsi, Fanta, Citroën, протягом кількох років вважалася найбільш високооплачуваною моделлю у світі. У 2002 році Forbes оцінив її фінансовий стан у 55 мільйонів доларів США. Окрім цього, вона знялася в декількох кінострічках, отримала звання Посла доброї волі ЮНІСЕФ від Великої Британії та видала книгу про свою професійну діяльність «Claudia Schiffer by Schiffer». Окрім рідної німецької, вона вільно володіє французькою та англійською мовами.
Майбутня королева подіумів народилася 25 серпня 1970 року у німецькому містечку Райнберг, розташованому неподалік від Дюссельдорфа, у суворій та консервативній родині успішного юриста Гайнца Шиффера та його дружини-домохозяйки Гудрун. Окрім неї, у пари пізніше з’явилося ще троє дітей: сини Штефан та Андреас, а також дочка Енн Керолін.
Клаудія зростала сором’язливою, невпевненою у собі та трохи незграбною дівчинкою, яка дуже хвилювалася через свою худорлявість, надмірний зріст, Х-подібні ноги та недостатньо густе волосся.
Вона добре навчалася в гімназії, любила точні науки, відвідувала програму обміну учнями в маленьке французьке містечко Монтрей-сюр-Мер, у 15 років перемогла у міській олімпіаді з фізики, отримавши право вступу без іспитів до Мюнхенського університету. Певний час вона відвідувала балетну школу, брала уроки гри на фортепіано, грала в теніс.
Роздуми про професію моделі Клаудія навіть не виникали, вона планувала стати юристом, подібно до батька. Проте доля вирішила інакше. В одному з нічних закладів Дюссельдорфа, куди сімнадцятирічна дівчина завітала на святкування дня народження товариша, її помітив визнаний майстер модельного бізнесу, керівник паризького агентства Metropolitan Models Мішель Леватон.
Він переконав її батьків дозволити дочці поїхати до Парижа, щоб вона будувала кар’єру манекенниці. Вродлива дівчина вирушила до французької столиці, не надто сподіваючись на перемогу. Але вже за рік, у 1988 році, фотографії білявки з Німеччини з’явилися на обкладинці французького Elle.
Далі послідували інші яскраві публікації та рекламні проєкти. Особливий успіх прийшов до неї у 1989 році після фотосесії для реклами джинсового одягу Guess, сповненої вишуканості, жіночності та хвилюючої чуттєвості. Тоді й Клаудія, і автор знімків, фотограф Еллен фон Унверт, здобули популярність.
У 1990 році відбулася ще одна визначна подія в житті моделі – знайомство з Карлом Лагерфельдом. Він був цілком зачарований зовнішністю двадцятирічної землячки та запропонував їй постійний договір з французьким модним домом Chanel, який він очолював. Незабаром він оголосив її своєю натхненницею та заявив, що якби йому довелося розпочати Троянську війну, то Клаудія була б його Єленою.
Саме на показі суконь Лагерфельда Шиффер вперше вийшла на подіум. Він наказав їй поводитися невимушено та природно, а не суворо та елегантно, як було прийнято раніше, за часів засновниці Дому Коко. Ця тактика захопила глядачів, і модельєр зробив свою улюбленицю офіційним обличчям Chanel.
У 1992 році вона стала обличчям також косметичної фірми Revlon та взяла участь у показі осінньо-зимової колекції Джанні Версаче з підкреслено чуттєвим і часом екстравагантним стилем, зухвало названою ним Miss S&M («Міс садомазо»).
Доволі швидко стало очевидним, що на світовій модельному олімпі піднялася нова зірка – Клаудія Шиффер. Вона досягла рівня своїх відомих колег: Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Лінди Євангелісти та Крісті Тарлінгтон. Події за їх участю перетворювалися на видовища в оточенні сотень шанувальників, які вигукували їхні імена, і відповідно оплачувалися. А лідером у переліку моделей з найбільшим прибутком протягом декількох років була Шиффер. Один день її праці коштував 50 тисяч доларів. Вона стала найзаможнішою німкенею свого покоління.
У 1994 році красуня з’явилася на врученні відзнак French Fashion Awards та World Music Awards у Монако. Серед присутніх на виставі знаменитостей були королівські особистості, ілюзіоніст Девід Копперфілд, поп-співачка Кайлі Міноуг, акторка та вокалістка Вітні Х’юстон, яка стала лауреатом премії. Принц Монако Альбер II особисто подякував Шиффер за участь у церемонії.
У 1995 році білявка з німецької провінції була визнана найпрекраснішою дівчиною у світі за версією журналу Paris Match. На хвилі популярності вона вирішила випробувати свої здібності на телебаченні та почала проводити ток-шоу, розмовляючи з відомими людьми про дрібниці. Наприклад, її гостем одного разу був автогонщик Міхаель Шумахер. Але проєкт незабаром було закрито як малорейтинговий.
Згодом разом із колегами Крісті Терлінгтон, Наомі Кемпбелл та Ель Макферсон Шиффер стала співвласницею та обличчям мережі ресторанів Fashion Café в Нью-Йорку, згодом покинувши бізнес. У тому ж 1995 році разом із Сильвестром Сталлоне була обличчям рекламної кампанії Home Collection Джанні Версаче. Майстер модної фотографії Річард Аведон зафіксував їх оголеними, в образах Адама та Єви.
У 1996 Шиффер, її колега Сінді Кроуфорд та тенісист Андре Агассі стали зірками рекламної кампанії PepsiCo щодо запуску «Синьої Пепсі-коли».
У межах незвичного за масштабом проєкту зі зміни репутації компанії, що передбачав світову подорож столицями світу, вони прибули до Лондона на надзвуковому літаку Concorde, пофарбованому у сліпучо-блакитний колір.
Того ж року відома манекенниця з’явилася на показі мод Victoria’s Secret. Їй доручили продемонструвати коштовний бюстгальтер Fantasy Bra, прикрашений дорогоцінним камінням. Блискучий ліф під назвою Miracle Bra коштував мільйон доларів (і був одним із найдешевших у колекції).
Через рік на показі мод «Весняні відкриття» Victoria’s Secret, що відбувся у лютому в Нью-Йорку, провідна модель постала без взуття у золотистому вбранні, що складалося з купальника з мереживом та напівпрозорої довгої спідниці.
Водночас разом зі своїм тренером з фітнесу Кеті Келер вона розробила низку дієвих вправ і випустила серію відеороликів про свої тренування Claudia Schiffers Perfectly Fit («Ідеальна фігура від Клаудії Шиффер»).
У травні 1997 року зображення Клаудії прикрасило обкладинку легендарного чоловічого журналу Playboy. Через рік вона уклала угоду з компанією L’Oreal і згодом стала однією з її постійних представниць. Значні контракти мала супермодель також з провідним ювелірним домом Близького Сходу Damas, з американською мережею універмагів Dillards, з французькою автомобільною компанією Citroën, за участь у рекламі якої вона отримала 3 мільйони фунтів стерлінгів, та з рядом інших фірм.
У листопаді 1999 року білява модель стала однією з «Муз сучасності» на обкладинці, присвяченій тисячному випуску Vogue.
У 2000-х Шиффер залишилася такою ж елегантною, яскравою та привабливою блондинкою, як і в молодості. Її й надалі запрошували для фотосесій найвідоміші модні Будинки, зокрема Dolce & Gabbana, Guess та Yves Saint Laurent, хоча вона приділяла все більше часу родині.
У 2000 році всесвітньо відома особистість знялася у музичному відео Bon Jovi «Say It Isnt So» (разом з американськими акторами Метом Лебланом, Еміліо Естевесом та Арнольдом Шварценеггером).
Через рік вона з’явилася у відео ірландського гурту Westlife на пісню «Uptown Girl», зігравши роль пані з вищого кола, серце якої намагалися підкорити офіціанти маленької кав’ярні (їх відтворювали музиканти). Кошти від продажу синглу були перераховані до благодійного фонду Comic Relief.
У той період вона почала співпрацювати з ЮНІСЕФ, ставши членом Комітету підтримки мистецтва та розваг. Пізніше отримала статус посла доброї волі цієї організації від Великої Британії. Супермодель була також представником спільноти Make Poverty History («Зробимо бідність історією»). А у 2002 році вона вручала приз Porcelanosa Cup принцу Вільяму, який став переможцем благодійного турніру з поло.
У липні 2005 року провідна модель вела «Live 8», благодійні концерти на користь населення найбідніших країн. «Дискотеки планети» за її участю відбулися в Берліні та Единбурзі, зібравши рекордну кількість виконавців та глядачів. Зокрема, на шоу в Берліні, де територія від Колони Перемоги до Бранденбурзьких воріт перетворилася на один величезний глядацький зал, відвідало його 200 тисяч осіб.
У 2006 році, на урочистій церемонії відкриття чемпіонату світу з футболу, Клаудія разом з легендарним бразильським футболістом Пеле винесла на стадіон у Мюнхені головний трофей – Кубок світу, за який протягом місяця мали змагатися команди.
І саме вона того ж року стала ключовою дійовою особою масштабної рекламної кампанії уряду та бізнесменів ФРН «Інвестуйте в Німеччину». Плакати, на яких її було зображено загорнутою в німецький прапор, з’явилися у світових столицях.
У жовтні 2009 року супермодель повідомила про свій відхід з подіуму, зазначивши, що від рекламних контрактів відмовлятися не планує.
У лютому 2010 року Клаудія отримала престижну премію Elle Style Awards у категорії «Модель року». Урочиста церемонія відбулася в Лондоні, куди прибула зірка, яка на той час очікувала на дитину.
Тим самим періодом вона з’явилася без одягу для червневого випуску німецької версії Vogue, у резонансній фотосесії «Blondshell!» фотографа Еллен фон Унверт.
Тоді ж Шиффер вирішила поділитися з шанувальниками своїми поглядами на гідний жіночий гардероб та разом з німецьким брендом Iris von Arnim створила першу колекцію виробів з кашеміру для сезону осінь-зима 2011/12. За її словами, представлена лінійка кардиганів, светрів, суконь повністю відобразила її внутрішній світ. Дебют виявився успішним: 70% колекції було продано за чотири дні.
У 2013 році Клаудія стала ведучою нового шоу «Fashion Hero», яке стартувало на німецькому телеканалі ProSieben. Під час нього авторитетне журі під її головуванням оцінювало роботи молодих дизайнерів. Нагородою фіналісту став заказ на створення повноцінної колекції одягу. Це телешоу ще до старту стало «родзинкою телесезону». Глядачів приваблювала і зустріч з однією з найуспішніших моделей світу, і знайомство з оригінальними ідеями молодих творців.
У 2014 році Шиффер брала участь у масштабному проєкті Iconic women («Культові жінки») від стиліста Карін Ройтфельд і популярного глянцю Harpers Bazaar. Разом з нею героїнями проєкту, який об’єднав два десятки зображень відомих представниць прекрасної статі, були Леді Гага, Брук Шилдс, Сінді Кроуфорд, а також легендарна модель та акторка Лорен Хаттон.
Того ж року Клаудія з’явилася на обкладинках січневого номера The Edit, березневого Marie Claire UK, квітневого Vogue Germany, а також стала обличчям колекції сезону осінь-зима 2014-2015 італійського бренду Dolce & Gabbana.
У 2015 році легенда світу моди презентувала колекцію кашеміру для американського бренду Tse, включивши до неї 18 предметів гардеробу, які назвала «вічними».
Вона прагнула, щоб створений нею гардероб міг успішно прослужити багато років, не втрачаючи своєї привабливості, а не бути лише тимчасовим трендом одного сезону.
Через два роки 47-річна німкеня оголосила про започаткування власної косметичної лінії Claudia Schiffer Make Up, розробленої у співпраці з брендом Artdeco. Крім того, у Нью-Йорку вона презентувала першу обмежену колекцію взуття для Aquazzura, а за рік у міланському бутіку бренду – другу, випущену невеликим накладом.
У 2017 році, на Тижні моди в Мілані, Шиффер взяла участь у вражаючому показі Донателли Версаче. Під час демонстрації колекції весна-літо 2018 італійського кутюр’є вона з’явилася на подіумі разом із Сінді Кроуфорд, Наомі Кемпбелл, Карлою Бруні та Хеленою Крістенсен під музичний гімн минулого десятиліття – композицію Джорджа Майкла Freedom90. Гості заходу вітали легендарних супермоделей стоячи. Тоді ж у видавництві Rizzoli вийшла її книга «Шиффер про Клаудію Шиффер», де вона розповіла про свій шлях до вершини модного світу.
У 2019 році Клаудія стала обличчям двох серпневих випусків Vogue Italia, знявшись у відвертих образах. На одній із обкладинок на ній були лише туфлі та чорний піджак. На другій вона позувала лише у взутті. У своїх соціальних мережах зірка написала, що радіє співпраці з художником і фотографом Колєром Шорром. За її словами, робота з ним перенесла її в епоху Річарда Аведона. Цей визнаний майстер портретної фотографії (предками якого, до речі, були емігранти з Росії) працював у Vogue, коли 25 років тому вона вперше знялася для цього глянцю.
У 2020 році 50-річній супермоделі було присвоєно звання «Жінка року» за версією чоловічого журналу GQ Німеччина, який підкреслив, що Клаудія прославляла силу жінок задовго до появи концепції розширення їхніх прав. Через пандемію коронавірусу церемонія нагородження відбулася в онлайн-режимі.
У цей самий час вона уклала угоду з творчим агентством САА, але тепер як наставниця. Знаменитість 1990-х, що залишилася втіленням стилю, вишуканого смаку та самодисципліни, має намір не тільки вносити «системні зміни у світ моделінгу», але й бути ментором для наступного покоління моделей.
Її доволі значна фільмографія налічує понад десяток стрічок. Першу, епізодичну роль вона отримала у 1994 році у гучному американському комедійно-драматичному фільмі «Висока мода» (Prêt-à-Porter), де було залучено безліч відомих особистостей, зокрема Анук Еме, Марчелло Мастроянні, Джулію Робертс та Софі Лорен.
У тому ж році вона зіграла роль тренера з фітнесу у комедійній стрічці з Маколеєм Калкіном «Багатій Річі».
У 1997 році вона перевтілилася у Сьюзен, подругу головного героя в американсько-французькій драмі про алкоголь, наркотики та секс «Амнезія», представленій поза конкурсом на Каннському кінофестивалі того ж року.
У 1999 році їй довірили одну з головних ролей Карли у комедійній мелодрамі «Друзі та коханці», де її колегами по майданчику були Стівен Болдуін та Роберт Дауні-молодший.
Тоді ж вона з’явилася у ролі Грети у трилері Джоеля Тобека «Чорно-біле», акторський склад якого був не менш зірковим: Бен Стіллер, Елайджа Вуд, Брук Шилдс, Джаред Лето. Окрім цього, топ-модель зіграла Джиджі у комедійній стрічці того ж року «Відчайдушні красуні».
У 2001 році в прокат вийшло ще три фільми за участю Клаудії. Вона виконала незначну роль Мері в американській комедії «Романтичний злочин». У бойовику «Переслідування» вона постала вже у головній ролі Катрін, дружини вбитого політика. За сюжетом у її героїні був роман з адвокатом Рікардо (Деніел Болдуін), який став головним підозрюваним у скоєнні злочину.
У комедійному фільмі «Ідеальний самець» вона знялася у ролі самої себе, подібно до багатьох інших відомих осіб, які брали участь у стрічці, зокрема Дональда Трампа, Меланії Трамп, Періс Хілтон та Наталі Портман.
Через рік акторка зіграла у сучасній інтерпретації «Фауста» – німецькій стрічці «У ліжку з дияволом» та в американському ситкомі «Дарма і Грег». А у 2003 шанувальники могли побачити її у британській різдвяній історії «Справжня любов» з Х’ю Ґрантом, Кірою Найтлі, Коліном Фертом, де їй дісталася роль Керол.
Також вона з’являлася декілька разів в епізодичних ролях у серіалі «Затримка розвитку» (США). Останньою її кінороботою був документальний фільм «Валентино: Останній імператор» (2008), присвячений легендарному італійському дизайнеру одягу.
Останнім часом вона також виступає як виконавчий продюсер фільмів свого чоловіка. Зокрема, разом подружжя працювало над створенням серії британо-американських фільмів про агентів секретної служби Kingsman. У 2021 на екрани вийшов приквел «King’s Man: Початок». Також вона продюсувала стрічки «Тетріс» та «Рокетмен», у яких, як і в «Кінгсмані», головні ролі зіграв Терон Еджертон.
Зірка світових подіумів не зав’язувала гучних романів і не змінювала коханих, як рукавички. А коли певний арабський принц запропонував їй за вечерю з ним півтора мільйона доларів, вона відмовилася. Але у 1990-х її ім’я пролунало на весь світ через історію кохання з Девідом Копперфільдом.
Вони заручилися у 1993, і розповідали, що познайомилися в Берліні на шоу Копперфільда. Ілюзіоніст запросив її на сцену для участі у номері з читання думок. Згодом дівчина брала участь у багатьох його виступах у ролі спеціальної помічниці. Протягом шести років вони зустрічалися і всюди з’являлися разом.
Цю романтичну ідилію затьмарила публікація в журналі Paris Match: журналісти розкопали текст угоди про співпрацю Копперфільда і Шиффер.
Власне кажучись, публікація стверджувала, що взаємини, у щирості яких шанувальники мали сумніви і раніше, виявилися «узгодженими».
Модель та фокусник подали до суду на видання та перемогли. З’ясувалося, що угода на перший виступ Шиффер у шоу Копперфільда справді існувала, але договору про «застосування роману для реклами» не було. Просто з часом їхні ділові зв’язки перетворилися на любовні.
Проте, у 1999 році пара оголосила про розірвання заручин. На репутації супермоделі цей інцидент не позначився – вона залишилася популярною та затребуваною, а от слава фокусника невдовзі згасла.
Якийсь час німкеня була захоплена принцом Монако Альбером II, відомим своїми любовними пригодами. Про їхній зв’язок заговорили після того, як сторінки всіх світових газет облетіли фотографії оголеної красуні, яка відпочивала разом із монархом на його яхті. Будучи тоді коханою Копперфільда, любовний зв’язок з Альбером вона заперечувала.
Тим не менш, папараці дістали й інші докази того, що вони зустрічалися. Однак через люб’язність принца – паралельні інтрижки з Наомі Кемпбелл та Карен Мюлдер – їхні стосунки невдовзі припинилися.
Після розлучення з ілюзіоністом та принцем у топ-моделі був короткий роман із Тімом Джеффрісом, британським підприємцем, мільйонером, власником столичної художньої галереї Гамільтона. Однією з причин їхнього розриву називали розбіжності під час складання шлюбного договору.
У 2001 році Клаудія познайомилася з майбутнім чоловіком, продюсером і кінорежисером Меттью Воном. Через рік після знайомства, 25 травня, вони одружилися. Їхній союз виявився щасливим. У них народилося троє дітей: у 2003 році син Каспар Меттью та доньки Клементина Поппі (у 2004) і Козіма Вайолет (у 2010).
Подружжя супермоделі – приятель Гая Річі, він був свідком на його весіллі. З народження він носив прізвище Вон, вважаючи своїм батьком американського актора Роберта Вона. Але безпосередньо перед весіллям з’ясувалося, що його батьком насправді є знатний аристократ Джордж Альберт Харлі де Вер Драммонд.
Таким чином, відома манекенниця одружилася з спадкоємцем стародавнього шляхетського роду, що бере свій початок від короля Георга VI. Проте, за повідомленнями ЗМІ, батько чоловіка давно розтратив свій капітал у 1,5 мільйона доларів. Більше того, в той час він нібито відбував чотирирічний тюремний термін за викрадення.
Шиффер та її сім’я постійно мешкають у Лондоні, місті, яке супермодель щиро полюбить. У 2017 році вони переїхали до старовинної садиби епохи Тюдорів Колдем Холл, розташованої в графстві Саффолк. Вони придбали її у 2002 році за 5 мільйонів фунтів стерлінгів.
Ікона модельного бізнесу залишається затребуваною у професії та щасливою в особистому житті. Найвідоміші модні Будинки – Chanel, Salvatore Ferragamo, Guess, Yves Saint Laurent, Dolce & Gabbana – запрошують її для рекламних кампаній.
У липні 2021 року вона представила спільно з австралійським брендом Réalisation Par лінійку одягу Super Réal, натхненну модою 1990-х, тобто періодом розквіту її кар’єри. До цієї колекції увійшло 13 речей вартістю від 79 до 350 доларів. Серед них – червоні міні-сукні, білі футболки з нанесеними вінтажними фотографіями супермоделі, спідниці середньої довжини.
Клаудія Шиффер увійшла до Книги рекордів Гіннеса як манекенниця, яка найчастіше з’являлася на шапках журналів – близько тисячі разів.
Ця супермодель була надзвичайно сором’язливою не лише у дитинстві, але й вже будучи однією з найвідоміших жінок на земній кулі. Під час одного з авіаперельотів вона не наважилася заговорити з Люком Бессоном, який сидів поруч. Вона захоплювалася його кінострічками, але вдала, що спить.
У 1987 році відбулося знайомство з керівником паризького агентства Metropolitan Models Мішелем Леватоном та виїзд до Парижа.
У 1988 році її фотографія прикрасила обкладинку французького Elle.
У 1989 році відбулася успішна фотосесія для рекламної кампанії Guess.
У 1990 році розпочалася співпраця з Карлом Лагерфельдом. Її оголосили обличчям Chanel та Revlon. Вона взяла участь у демонстрації колекції Miss S&M Джанні Версаче.
У період з 1994 по 1999 роки її вважали коханою Девіда Копперфільда. У пресі з’явилися її відверті фотографії на яхті з принцом Монако Альбером II.
У 1995 році журнал Paris Match визнав її найпрекраснішою дівчиною у світі.
У 1996 році разом із Сінді Кроуфорд та Андре Агассі вона стала зіркою рекламної акції PepsiCo з просування «Синьої Пепсі-коли». Вона співпрацювала з Victoriaʼs Secret та випустила серію відеороликів Claudia Schiffers Perfectly Fit, які стали бестселерами.
У 1997 році вона зіграла роль подруги головного героя в американсько-французькій драмі «Амнезія», яка була показана на кінофестивалі в Каннах поза конкурсом. Її фотографія прикрасила обкладинку відомого чоловічого глянцю Playboy.
У 1998 році вона уклала контракт з французькою фірмою L’Oreal.
У період з 1999 по 2000 роки вона мала роман з власником лондонської художньої галереї Тімом Джеффрісом.
У 1999 році вона з’явилася на обкладинці Vogue як одна з «Муз сучасності». Вона виконала головну роль у комедійній мелодрамі «Друзі та коханці».
У 2000 році вона знялася в музичному кліпі Bon Jovi «Say It Isnt So».
У 2001 році вона з’явилася в кліпі гурту Westlife на пісню «Uptown Girl».
У 2002 році відбулося одруження з аристократичним продюсером Меттью Воном. Нагородження принца Вільяма відзнакою Porcelanosa Cup за перемогу у благодійному турнірі з поло.
У 2005 році вона виступала ведучою на масштабних концертах «Live 8» у Берліні та Единбурзі.
У 2006 році брала участь разом із Пеле у церемонії відкриття Чемпіонату світу з футболу.
У 2010 році отримала премію Elle Style у категорії «Модель року». Вагітна, з’явилася оголеною на сторінках Vogue.
У 2011 році представила першу колекцію одягу в ролі модельєра.
У 2014 році взяла участь у проєкті журналу Harpers Bazaar під назвою Iconic women.
У 2015 році презентувала колекцію кашеміру для американського бренду Tse.
У 2017 році започаткувала разом з Artdeco косметичний бренд Claudia Schiffer Make Up. Вийшла друком книга «Шиффер про Клаудію Шиффер».
У 2020 році її визнали «Жінкою року» за версією журналу GQ Німеччина. Уклала угоду з агентством САА про співпрацю в якості наставника.
У 2021 році випустила колекцію одягу Super Réal у співпраці з брендом Réalisation Par.
Увійдіть у свій обліковий запис