Сімейне коріння

Майбутній військовий Богдан Кротевич народився 26 березня 1993 року в місті Ізмаїл, Одеська область, хоча деякі джерела вказують Сімферополь як місце народження через переїзд родини. Невдовзі після народження сім’я переїхала до Сімферополя, Автономна Республіка Крим, де Богдан провів дитинство. Його сестра, Сандра Кротевич, відіграла важливу роль у його житті, зокрема активно борючись за його звільнення з полону. Про батьків відомо небагато, але родина мала патріотичне виховання, що вплинуло на рішення Богдана захищати Україну після анексії Криму в 2014 році. Переїзд до Криму був зумовлений необхідністю лікування астми Сандри в сприятливому кримському кліматі.

Дитинство і юність

Дитинство Богдана в Сімферополі було сповнене творчих і спортивних захоплень. Він навчався в Сімферопольській школі мистецтв, де займався малюванням, а також вивчав німецьку та англійську мови. З дитинства захоплювався бойовими мистецтвами, зокрема таеквондо, боксом і змішаними єдиноборствами, що сформувало його фізичну витривалість і дисципліну. Після закінчення школи він вступив до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного на факультет судноводіння. Під час навчання на четвертому курсі Богдан став активним учасником Революції Гідності (2013-2014) у складі «Правого сектора», що стало переломним моментом у його житті. Він завершив навчання заочно, вже будучи військовослужбовцем, демонструючи поєднання інтелекту та бойового духу.

Початок кар’єри

У 2014 році, після анексії Криму Росією, Богдан Кротевич прийняв рішення приєднатися до добровольчого батальйону «Азов», який згодом увійшов до складу Національної гвардії України. Його мотивація була глибоко особистою: не змігши захистити рідний Крим, він вирішив боротися за всю Україну. Починаючи як солдат-стрілець, він швидко проявив лідерські якості, що дозволило йому пройти шлях від рядового бійця до командира піхотного відділення, а згодом – командира взводу. У 2014-2021 роках він брав участь у боях у зоні АТО/ООС, зокрема в операціях у Широкиному, Мар’їнці, Красногорівці та на Світлодарській дузі. Його стратегічне мислення та хоробрість допомогли йому стати заступником начальника штабу, а в 2021 році – начальником штабу полку «Азов» і першим заступником командира.

Ключові етапи військової кар’єри

Кар’єра Кротевича в «Азові» відображає його трансформацію від добровольця до одного з ключових командирів підрозділу:

2014: Вступ до батальйону «Азов» як солдат-стрілець після анексії Криму. Участь у боях за Широкине, за що отримав медаль МВС «Захиснику Маріуполя».

2015-2016: Командир піхотного відділення, а згодом взводу. Участь в обороні Світлодарської дуги, Мар’їнки та Красногорівки. Нагороджений нагрудними знаками «Козацький хрест» III та II ступенів і медаллю «За військову службу».

2021-2022: Начальник штабу полку «Азов», відповідальний за планування операцій. Керував підрозділами контрдиверсійної та снайперської боротьби в зоні АТО/ООС (Широкине, Водяне, Золоте, Докучаєвськ, Авдіївка, Новолуганське). Отримав «Козацький хрест» І ступеня.

2022: Під час повномасштабного вторгнення Росії фактично керував штабом оборони Маріуполя. 28 березня 2022 року закликав у відеозверненні створити гуманітарний коридор для порятунку цивільних у Маріуполі. 1 квітня дав інтерв’ю каналу «Белсат» із оточеної «Азовсталі», розповівши про гуманітарну катастрофу. Оборона Маріуполя та «Азовсталі» тривала 86 днів. Після наказу припинити оборону потрапив у полон, провівши чотири місяці в одиночній камері в московській в’язниці «Лефортово». Звільнений 21 вересня 2022 року під час обміну полоненими.

2023-2024: Після повернення з полону тимчасово виконував обов’язки командира «Азова», доки командир Денис Прокопенко перебував у Туреччині. Брав участь у реформуванні полку в 12-ту бригаду спеціального призначення. Заснував благодійний фонд AZOV.one, зібравши 6,5 млн грн на бронетранспортери для бригади. Брав участь у боях на напрямках Велика Новосілка, Мала Токмачка та Серебрянське лісництво. У квітні 2024 року отримав звання підполковника.

2025: 26 лютого завершив службу в Силах оборони та залишив посаду начальника штабу 12-ї бригади «Азов».

Громадянська позиція та скандали

Богдан Кротевич відомий своєю активною громадянською позицією. Він виступав за популяризацію української мови як маркера національної ідентичності, співпрацюючи з рухом «Єдині». У 2023 році він заявив: «Мова – це маркер свій-чужий. Якщо ви воюєте за Україну, але не перейшли на українську – настав час це зробити».

У червні 2024 року Кротевич подав заяву до Державного бюро розслідувань (ДБР) проти генерала Юрія Содоля, звинувативши його в некомпетентному керівництві, що призвело до значних втрат і просування російських військ. Ця заява викликала резонанс, і 24 червня 2024 року президент Володимир Зеленський звільнив Содоля з посади командувача Об’єднаних сил ЗСУ. Кротевич також критикував головнокомандувача Олександра Сирського за кризу управління в ЗСУ, закликаючи до реформ.

Він активно виступав за соціальну підтримку ветеранів і полонених, наголошуючи, що «Азов» – це бойовий підрозділ, а не політичний інструмент. У 2024 році він представляв Україну на міжнародній арені, виступаючи в Інституті стратегічних досліджень у Великобританії та зустрічаючись із сенаторами США, щоб привернути увагу до війни в Україні.

Особисте життя

Про особисте життя Богдана Кротевича відомо небагато, оскільки він рідко коментує приватні питання. За інформацією медіа, він холостяк, і офіційних підтверджень про дружину чи дівчину немає. Ходили чутки про його можливий роман із журналісткою та блогеркою Раміною Есхакзай через їхні спільні появи на заходах, але жодних офіційних підтверджень не було. Його сестра Сандра активно підтримувала брата під час його полону, створюючи «Асоціацію сімей захисників Азовсталі» для боротьби за їхнє звільнення.

Спадщина і вплив

Богдан Кротевич, або «Тавр», став символом нового покоління українських військових лідерів. Його внесок у захист Маріуполя та «Азовсталі» увійшов в історію як приклад героїзму. Після десяти років служби він залишив «Азов» у лютому 2025 року, заявивши, що його серце залишається з підрозділом, але він продовжить боротися за Україну в іншій ролі. Спростувавши чутки про політичну кар’єру, він наголосив: «Моя справа – війна, і з військового сектору я не піду».

Його історія надихає тисячі українців, показуючи, як особистий біль від втрати рідного Криму може трансформуватися в боротьбу за всю країну. Кротевич довів, що справжній лідер – це не лише той, хто воює на фронті, а й той, хто бореться за справедливість і зміни всередині системи. Його ім’я залишиться в історії поряд із захисниками «Азовсталі» як символ незламності та патріотизму.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”