Майбутній актор Богдан Михайлович Бенюк народився 26 травня 1957 року в селищі Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, що тоді називалася Станіславською. Його дитинство минуло в скромних умовах: після раптової смерті батька мати залишилася виховувати трьох синів – Богдана, Петра та Василя – самостійно. Незважаючи на фінансові труднощі, родина підтримувала творчі нахили хлопчика. Уже в шкільні роки Богдан брав участь у виставах, демонструючи природний талант до акторства. Любов до сцени визначила його майбутнє: після закінчення школи в 1973 році він вирушив до Києва, де вступив на кінофакультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, який закінчив у 1978 році.
Сцена стала для Бенюка справжньою домівкою. Після випуску з інституту він два роки (1978-1980) працював у Київському театрі юного глядача, але швидко зрозумів, що прагне більшого. У 1980 році він приєднався до трупи Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, де став одним із провідних акторів. Його різнопланові ролі – від комедійних до трагічних – здобули визнання критиків і глядачів. Серед найвідоміших образів: Кіт Бегемот у “Майстрі і Маргариті” за Булгаковим, Швейк у “Пригодах бравого вояка Швейка” за Гашеком, Калитка в “Ста тисячах” Карпенка-Карого та Яго в “Отелло” Шекспіра. У 1999 році разом із другом і колегою Анатолієм Хостікоєвим він заснував Театральну компанію “Бенюк і Хостікоєв”, яка стала платформою для сміливих творчих експериментів.
З 1989 по 1994 рік Бенюк викладав у своєму alma mater, а з 2018 року очолює кафедру акторського мистецтва та режисури драми в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого. У 2022 році, на період воєнного стану, його призначили художнім керівником Київського академічного драматичного театру на Подолі, що стало новим викликом у його кар’єрі.
Кінодебют Бенюка відбувся ще під час навчання: у 1975 році, будучи студентом другого курсу, він зіграв рядового Кринкіна у фільмі Леоніда Бикова “Ати-бати, йшли солдати…”. Ця роль принесла йому першу популярність. Згодом його фільмографія поповнилася десятками стрічок, серед яких “Жіночі радощі й печалі” (1982), “Камінна душа” (1988), “Голод-33” (1991), “Чорна рада” (2000) та “Таємний щоденник Симона Петлюри” (2018), де він втілив образ Михайла Грушевського. Особливою гордістю актора стала роль у військовій драмі “Мати Апостолів” (2020), яка отримала понад 80 нагород на міжнародних фестивалях.
Бенюк також прославився як актор дубляжу. Його голосом говорять Шрек у серії однойменних мультфільмів, лісовик Лоракс, гном Мудрик у “Білосніжці” та Вовченя в “Капітошці”. Ці роботи зробили його улюбленцем не лише дорослої, а й дитячої аудиторії.
Кар’єра Бенюка на телебаченні розпочалася на каналі “1+1”, де він вів розважальні програми “Біла ворона” та “Шоу самотнього холостяка”. Його харизма та гумор приваблювали глядачів, а програми стали популярними завдяки невимушеній манері актора. Пізніше він створив політично-гумористичне шоу “Отака дурня, малята. Вечірня казка від діда Богдана” на каналі Ukraine World News, де поєднував сатиру з актуальними коментарями.
Богдан Бенюк відомий не лише як актор, а й як активний політик. У 1997 році він приєднався до Партії зелених України, але справжню політичну кар’єру розпочав у 2007 році, коли вступив до Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. У 2012 році він став народним депутатом України VII скликання, очоливши підкомітет із питань міграційної політики. Його політична діяльність була насиченою, але суперечливою. У 2014 році Бенюк разом із колегами по партії Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком із застосуванням фізичної сили змусив тодішнього керівника НТКУ Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення через трансляцію російського концерту, присвяченого анексії Криму. Цей інцидент викликав осуд громадськості та прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, а також призвів до того, що Бенюка закидали помідорами на творчому вечорі.
У 2015 році він став депутатом Київської міської ради від ВО “Свобода”, а станом на 2021 рік обіймає посаду заступника голови партії з питань зв’язків із українцями за кордоном. Бенюк відкрито називає себе націоналістом і активно підтримує українських військових, засуджуючи артистів, які виступають у Росії.
Політична діяльність Бенюка неодноразово викликала резонанс. Окрім інциденту з Пантелеймоновим, у 2025 році актор зробив скандальну заяву, запропонувавши фізично карати дітей за вживання російської мови. Ці слова викликали обурення в медіа та серед громадськості, зокрема в Росії, де їх назвали “саморазоблачением украинских националистов”. Попри критику, Бенюк залишався вірним своїм поглядам, заявляючи, що кожен актор на сцені займається політикою.
Сім’я відіграла важливу роль у житті Богдана Бенюка. Його старший брат Петро (1946-2019) також був Народним артистом України, відомим актором театру та кіно. Інший брат, Василь, обрав медичну кар’єру і викладає в медичному університеті. У Богдана є зведена сестра Надія.
Особисте життя актора стабільне: він одружений з Уляною Бенюк, яку зустрів ще в дитячому садку. Вони разом навчалися в школі, а на першому курсі інституту почали зустрічатися. У подружжя троє дітей: дочки Мар’яна та Олеся, а також син Богдан-Гордій. Мар’яна працює на телебаченні, закінчивши Києво-Могилянську академію. Уляна володіє кількома об’єктами нерухомості, зокрема квартирою в Києві та будинком на Полтавщині. Подружжя також має онуків – Ярему, Орисю та Северина.
Станом на 2025 рік Богдан Бенюк продовжує активно працювати в театрі та кіно, беручи участь у громадських ініціативах, зокрема в Національному турі “Кіно заради Перемоги!”. Його внесок у мистецтво відзначений численними нагородами: звання Народного артиста України (1996), Національна премія імені Тараса Шевченка (2008), ордени “За заслуги” І, ІІ та ІІІ ступенів, а також міжнародні театральні нагороди в Пекіні (2017) та Іспанії (2024).
Богдан Бенюк – це людина, чия творчість і політична позиція викликають полярні думки. Для одних він – геніальний актор, чий голос і харизма оживили культових персонажів, для інших – суперечлива постать через радикальні погляди. Та попри все, його внесок в українську культуру та суспільне життя залишається незаперечним. Він – приклад того, як талант і переконання можуть співіснувати, створюючи унікальну історію життя.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис