Дата і місце народження

Біллі Уайлдер (справжнє ім’я Самуель Вільдер) народився 22 червня 1906 року в Сухій-Біскій (тепер Польща, тоді Австро-Угорщина) в єврейській родині. Його батько, Макс Вільдер, керував мережею кав’ярень і готелів, а мати, Євгенія, мріяла про Америку, називаючи сина “Біллі” на честь Буффало Білла. Дитинство минуло в Кракові, де юний Самуель вбирав історії з кафе й театральних афіші. У 1910-х сім’я переїхала до Відня, де атмосфера імперського декадансу й кінематографа, що зароджувався, запалила в ньому пристрасть до мистецтва. Після розпаду імперії й фінансових труднощів родина борсалася в бідності, але Біллі зберіг іскру оптимізму, яка стала його фірмовим знаком.

Школа і освіта

Уайлдер навчався в гімназії у Відні, де захоплювався літературою й театром, але оцінки його цікавили мало – він волів читати газети й дивитися американські фільми. У 1924-му вступив на юридичний факультет Віденського університету, але кинув навчання через рік, обравши журналістику. Працюючи репортером у віденській Die Stunde, він брав інтерв’ю в зірок, як-от Пабло Пікассо, і писав про джаз. У 1926-му переїхав до Берліна, де став репортером таблоїдів і “примарним” сценаристом для UFA, легендарної студії. Тут, у вирі Веймарської республіки, він вчився кінодраматургії, працюючи над десятками німих фільмів. Формальної освіти в кіно не було – Берлін із його експресіонізмом і кабаре став його університетом, а втеча від нацизму в 1933-му до Парижа й Америки загартувала його як митця.

Кар’єра

Кар’єра Уайлдера – це 50 років шедеврів, які змінили Голлівуд. Почав у Берліні зі сценаріїв, як “Люди в неділю” (1930), знятий із Робертом Сьодмаком і Фредом Циннеманном. Після втечі до Парижа через нацистський тиск дебютував як режисер із “Поганим насінням” (1934). У США, куди прибув у 1934-му з 11 доларами й без знання англійської, працював сценаристом на Paramount, пишучи для Ернста Любіча (“Ніночка”, 1939). Перший великий режисерський успіх – “Подвійна страховка” (1944), нуар за Джеймсом Кейном із Барбарою Стенвік, що отримав 7 номінацій на “Оскар”. “Втрачений вікенд” (1945) про алкоголізм приніс йому два “Оскари” – за режисуру й сценарій.

1950-ті – золотий період: “Бульвар Сансет” (1950) з Глорією Свонсон здобув 3 “Оскари” й став класикою про тлінність слави; “Туз у рукаві” (1951) розкрив цинізм медіа; “Сталег 17” (1953) із Вільямом Голденом – напружена драма про полонених; “Сабріна” (1954) з Одрі Гепберн додала романтики. Комедії Уайлдера сяяли: “Свербіж сьомого року” (1955) з Мерилін Монро й легендарною сценою над метро; “Дехто любить гаряченьке” (1959) з Монро, Леммоном і Кертісом – ідеальна комедія, що зібрала 6 номінацій; “Квартира” (1960) з Джеком Леммоном і Ширлі Маклейн – гірко-солодкий шедевр, 5 “Оскарів”. 1960-ті: “Один, два, три” (1961) – сатира на холодну війну; “Ірма ла Дус” (1963) – романтика з проституткою. Пізні роботи, як “Федора” (1978) і “Друг-приятель” (1981), були менш успішними, але його стиль – дотепні діалоги, цинічний гумор, людяні герої – залишився унікальним. Уайлдер здобув 6 “Оскарів” (із 21 номінації), його фільми зібрали понад 500 мільйонів доларів, а в 1986-му він отримав нагороду Американського інституту кіно за внесок.

Сім’я

Сім’я Уайлдера була невеликою, але міцною. У 1936-му він одружився з Джудіт Коппік, художницею, із якою мав доньку-близнючку Вікторію (1939), але шлюб розпався в 1946-му. У 1949-му одружився з Одрі Янг, співачкою й акторкою, яка знялася в його “Втраченому вікенді”. Вони прожили разом до його смерті, не маючи спільних дітей, але Одрі стала його музою й опорою. Уайлдер, відомий як саркастичний на майданчику, вдома був тихим, любив шахи, мистецтво (збирав Пікассо й Модільяні) і французьке вино. Його мати, брат і бабуся загинули в Голокості, що додало болю його цинізму, але й віри в людяність, яка пронизує фільми.

Спадщина

Біллі Уайлдер помер 27 березня 2002 року в Беверлі-Гіллз від пневмонії у віці 95 років. У 2025-му його спадщина процвітає: “Бульвар Сансет” і “Дехто любить гаряченьке” входять до топ-10 комедій і драм за версією Американського інституту кіно. У 2024-му “Квартира” отримала 4K-реставрацію, показану в Каннах, а архіви Уайлдера в UCLA видають нові сценарії. Його вплив видно в роботах Вуді Аллена, братів Коен і Александра Пейна. У Лос-Анджелесі діє Wilder Theater, де показують його класику, а в 2025-му планується біографічний серіал про нього від Netflix. Його афоризми, як “Якщо у вас проблема, це не проблема – це другий акт”, цитують режисери й сценаристи.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”