Дитинство та перші мрії: від футбольного поля до сцени

Бертон Леон Рейнольдс-молодший, відомий світові як Берт Рейнольдс, народився 11 лютого 1936 року в місті Лансінг, штат Мічиган, США, у родині, де дисципліна та патріотизм були частиною повсякденного життя.

Його батько, Бертон Майло Рейнольдс, був ветераном Другої світової війни та начальником поліції в Рів’єра-Біч, Флорида, а мати, Ферн Міллер, була люблячою берегинею сімейного вогнища. У жилах Берта текла кров індіанців черокі, що додавала йому особливого шарму та харизми, які згодом підкорили мільйони сердець.

Коли Берту було п’ять, сім’я переїхала до сонячної Флориди, де він провів свої юнацькі роки. У школі Рейнольдс був справжньою зіркою – але не сцени, а футбольного поля. Хлопець мріяв про кар’єру професійного спортсмена, демонструючи неабиякий талант у американському футболі.

Завдяки своїм спортивним здібностям він отримав стипендію у Флоридському державному університеті. Проте доля мала інші плани: серйозна травма коліна, отримана в автокатастрофі, поставила хрест на його спортивних амбіціях. Цей поворот став не лише кінцем однієї мрії, але й початком іншої – акторської.

Перші кроки в акторстві: від театру до телеекранів

Після травми Берт залишив університет і вирушив до Нью-Йорка, щоб спробувати себе в акторстві. Без спеціальної освіти, але з природною харизмою, він брався за будь-яку роботу: від офіціанта в ресторанах до виступів у маленьких театральних трупах.

Його перші ролі були скромними — масовка в театрі та епізодичні появи на телебаченні. У кінці 1950-х він дебютував у телесеріалі «Річковий пароплав» (1959–1960), а згодом з’явився в культових серіалах «Димок із ствола» (1962–1965), «Яструб» (1966) і «Ден Огест» (1970–1971). Його смаглява зовнішність і виразна міміка часто приводили його до ролей індіанців або харизматичних «своїх хлопців».

У 1961 році Берт дебютував у великому кіно, зігравши в стрічці «Ангельська дитина». Проте справжній прорив прийшов у 1972 році з фільмом «Звільнення» («Deliverance»), де він зіграв відважного Льюїса Медлока.

Ця роль не лише зробила його зіркою, але й показала світу його здатність поєднувати мужність із вразливістю. Фільм став культовим, а Берт – улюбленцем Голлівуду. Сам актор згодом казав: «Якби я мав обрати один фільм для капсули часу, це було б “Звільнення”. Не знаю, чи зіграв я там найкраще, але це найкращий фільм, у якому я брав участь».

Золоті роки: секс-символ і король касових зборів

1970-ті та початок 1980-х стали золотою ерою для Рейнольдса. Його самоіронія, природний гумор і постмодерна мужність зробили його ідеальним героєм як для комедій, так і для пригодницьких фільмів. Стрічки на кшталт «Смокі і Бандит» (1977), «Найдовший ярд» (1974), «Хупер» (1978) і «Гонки “Гарматне ядро”» (1981) принесли йому шалену популярність і звання одного з найвисокооплачуваних акторів Голлівуду.

З 1978 по 1982 рік Берт п’ять разів поспіль очолював рейтинг найпопулярніших акторів за версією опитування «Top Ten Money Making Stars Poll».

Цікавим моментом у кар’єрі Рейнольдса стало його рішення позувати оголеним для журналу Cosmopolitan у 1972 році. Цей крок, зроблений у розпал буржуазного фемінізму, шокував публіку, але водночас закріпив за ним статус секс-символу. Його чарівна посмішка, темне волосся та іскри в очах зробили його улюбленцем жінок і частим гостем на ток-шоу, де він вражав аудиторію своїм гумором.

Берт також спробував себе як режисер, знявши успішний фільм «Sharky’s Machine» (1981), який отримав схвальні відгуки критиків. Його талант не обмежувався акторством — він умів створювати історії, які резонували з глядачами.

Особисте життя: романи, шлюби та кохання всього життя

Особисте життя Берта Рейнольдса було не менш бурхливим, ніж його кар’єра. Він був одружений двічі: спочатку з акторкою Джуді Карне (1963–1965), а згодом із Лоні Андерсон (1988–1994), з якою він усиновив сина Квінтона. Його стосунки з відомими жінками, такими як Дайна Шор і Саллі Філд, завжди привертали увагу преси. Берт називав Саллі Філд «коханням свого життя», і їхній роман у 1970-х роках став однією з найобговорюваніших історій Голлівуду. Хоча їхні стосунки не завершилися шлюбом, Берт до кінця життя зберіг теплі почуття до Саллі.

Син Квінтон став для Берта джерелом гордості та радості. Незважаючи на напружений графік, актор намагався бути присутнім у житті сина, хоча визнавав, що баланс між кар’єрою та сім’єю давався йому нелегко. Його племінниця Ненсі Лі Браун у своїх спогадах називала дядька «щедрим, пристрасним і чутливим чоловіком, відданим своїй родині та друзям».

Злети та падіння: боротьба з травмами та залежністю

Кар’єра Рейнольдса не була безхмарною. Під час зйомок фільму «City Heat» (1984) він отримав серйозну травму щелепи, яка спричинила хронічний біль і залежність від знеболювальних. Ця травма, разом із проблемами з серцем, які переслідували його в останні роки, ускладнила його життя. У 2010 році Берт переніс складну операцію на серці, але продовжував зніматися, демонструючи незламний дух.

У 1980-х кар’єра Берта зазнала спаду через участь у низці невдалих комедій, які критики називали «низькопробними». Проте він повернувся до слави в 1997 році, зігравши роль порнорежисера Джека Горнера у фільмі «Ночі в стилі бугі» («Boogie Nights»). Ця роль принесла йому номінацію на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану та «Золотий глобус».

Спадщина та останні роки

Берт Рейнольдс залишався активним до останніх днів. Він збирався знятися у фільмі Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді», але не встиг завершити роботу через смерть 6 вересня 2018 року від серцевого нападу в лікарні Джупітера, штат Флорида. Йому було 82 роки. Його смерть стала втратою для світу кіно, але його спадщина живе в десятках культових фільмів і серіалах.

Арнольд Шварценеггер, згадуючи Берта, написав: «Він був першопроходцем. Він показав, як зі спортсмена стати найвисокооплачуваним актором, і завжди мене надихав».

Берт Рейнольдс — це не просто актор, а справжня легенда, чий шлях від футбольного поля до голлівудських вершин надихає. Його самоіронія, харизма та любов до пригод зробили його іконою 1970-х і 1980-х. Незважаючи на злети та падіння, він залишався вірним собі, своїй сім’ї та шанувальникам. Його фільми, від «Смокі і Бандита» до «Ночей у стилі бугі», назавжди залишаться в серцях кіноманів.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”