Сповіщення
Берт Ланкастер
Останні новини
ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Берт Ланкастер - це втілення харизми, сили та акторської майстерності: від акробата до оскароносного актора й продюсера, він залишив незабутній слід у кінематографі, поєднуючи фізичну міць із драматичною глибиною.
Дата і місце народження
2 листопада 1913 року в Нью-Йорку, США, народився Бертон Стівен Ланкастер – один із п’яти дітей листоноші Джеймса Ланкастера та домогосподарки Елізабет. З ірландським і англійським корінням, Берт зростав у бідному районі Східного Гарлема. У дитинстві захоплювався спортом і цирковими виступами, що сформувало його фізичну силу й сценічну харизму. “Я народився для руху – чи то акробатика, чи то акторство”, – згадував він.
У 20 років працював цирковим акробатом, але травма спини змусила покинути цирк: “Я стрибав, поки не приземлився в кіно“.
Школа і освіта
Берт навчався в DeWitt Clinton High School у Бронксі, де грав у баскетбол і брав участь у шкільних виставах. Отримав спортивну стипендію в Нью-Йоркському університеті в 1932-му, але покинув навчання через два роки, обравши кар’єру акробата в цирку. “Університет вчив теорії, а цирк – життя”, – казав він. Акторську майстерність опановував самотужки, черпаючи натхнення з театральних постановок і раннього кіно. Під час Другої світової війни служив в армії США (1942–1945), виступаючи в розважальних шоу для солдатів, що відточило його сценічні навички.
У “From Here to Eternity” сцена поцілунку на пляжі була імпровізацією: “Ми з Деборой просто пірнули в хвилі”.
Кар’єра
Дебют – у 32 роки в нуарному трилері “The Killers” (1946) з Авою Гарднер, що зробив його зіркою. Прорив – “Brute Force” (1947) і “Sorry, Wrong Number” (1948). Вершина – “From Here to Eternity” (1953) з Деборой Керр: культова сцена поцілунку на пляжі й номінація на Оскар. У 1960-му отримав Оскар за “Elmer Gantry” як харизматичний проповідник.
Інші хіти: “The Crimson Pirate” (1952), “Sweet Smell of Success” (1957, 98% на Rotten Tomatoes), “Birdman of Alcatraz” (1962) – номінація на Оскар, “The Leopard” (1963) Лукіно Вісконті (98% на Rotten Tomatoes). Драма: “Judgment at Nuremberg” (1961), “Atlantic City” (1980) – ще одна номінація на Оскар. Вестерни: “Gunfight at the O.K. Corral” (1957). Пригоди: “The Professionals” (1966).
Продюсер через Hecht-Hill-Lancaster: “Marty” (1955, Оскар за найкращий фільм), “Trapeze” (1956). Останні ролі: “Field of Dreams” (1989) з Кевіном Костнером (88% на Rotten Tomatoes). ТБ: “On Wings of Eagles” (1986). Нагороди: Золотий Глобус, BAFTA, Венеційський Золотий Лев за кар’єру (1981). Forbes відзначав його як топ-актора 1950-1960-х.
Відмовився від ролі в “Ben-Hur” (1959), бо “не хотів грати другого плану після Хестона”.
Сім’я
Особисте життя Берта було бурхливим. Перший шлюб – з Джун Ернст (1935-1946). Другий – з Нормою Андерсон (1946-1969), п’ятеро дітей: Джеймс, Вільям, Сьюзен, Джоанна, Сіссі. Третій – з Сьюзен Мартін (1990–1994). Романи з Марлен Дітріх і Шеллі Вінтерс гуділи в таблоїдах. Дружив із Кірком Дугласом і Френком Сінатрою. Філантропія: підтримував громадянські права, виступав проти маккартизму. “Моя сім’я – це мої діти й кіно”, – казав він.
У “Judgment at Nuremberg” вивчив німецький акцент за місяць, щоб зіграти суддю Ернста Яннінга.
Сучсність
Берт Ланкастер помер 20 жовтня 1994 року від серцевого нападу в Лос-Анджелесі у віці 80 років. Його спадщина – класика кіно, як “From Here to Eternity” і “Sweet Smell of Success”, що надихають режисерів, як Квентін Тарантіно. У 2025-му його фільми перевидаються, а стиль акторської гри вивчають у кіношколах.
У 1980-х виступав проти ядерної зброї, зібравши $100 тис. на мирні ініціативи: “Я боровся за світ без війни”.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
