Початки в тіні Карпат

Коломия, де народився Артем у грудневі морози 1981-го, стала його першим полотном. Тут, серед галицьких традицій і шкільних мрій, юний Антон поглинав книги як повітря. Гімназія в 1998-му відкрила двері до ширшого світу, а навчання в університеті на факультеті журналістики в Києві перетворило допитливість на професію. Молодий репортер блукав вулицями столиці, ловлячи історії від звичайних людей, які ховали в кишенях цілі епохи. Ці ранні роки – як чорновик його майбутніх романів, де реальність переплітається з вигадкою, а гумор рятує від драми. Артем швидко зрозумів: писати – це не просто слова, а спосіб розкопати скарби під шаром буденності.

Мандри що формують душу

Світ кликав, і Артем не встояв. Півтора року в Америці стали його особистою одіссеєю – від нью-йоркських хмарочосів до техаських прерій, де він спілкувався з іммігрантами й сам став “понаїхавшим”. Ці враження вилізли на сторінки “The Ukraine”, де Україна оживає крізь призму чужих очей, ніби екзотична перлина в океані стереотипів. Мандрівник у душі, Артем не просто дивився – він вдихав культури, перекладаючи не лише тексти, а й сенси. Стипендія в Словенії від Центральноєвропейської ініціативи та Пауля Целана в Австрії додали перцю: там, серед європейських інтелектуалів, він відточував перо, перетворюючи репортажі на оповіді, що пульсують життям. Кожна поїздка – як нова глава, де кордони стираються, а історії стають універсальними.

Роман що кличе до бунту

Література Артема – це вибухова суміш гумору, іронії та гострої правди. Дебютний “На заході без змін” у 2012-му зобразив абсурд повсякденності, ніби сатира на галицький серіал. “Червона зона” 2014-го – антиутопія, де карантин стає метафорою ізоляції душі, а читач хапається за серце від тривоги. “Понаїхали” розкопує міграцію зсередини: герой бореться з “чужими”, та раптом розуміє – ми всі мандрівники в чужій країні. Роман “Дивні люди” – шедевр про незвичайних персонажів, що ховаються в натовпі, а “Тато в декреті” – ніжний маніфест отця двох синів, де пелюшки переплітаються з філософією. Кожна книга – як коктейль: солодкий гумор з гірким присмаком реальності, що змушує сміятися й замислитися водночас.

Переклади як мости між світами

Артем не просто пише – він будує мости. Перекладач з душею журналіста, він оживляв твори від Едварда Саїда до Магатми Ґанді, переносячи ідеї через кордони мов. Не художні тексти, а філософські перлини, що годують розум. Ця робота – його таємна суперсила: розбирати складне на атоми й збирати в доступні історії. Фіналіст премії Курта Шорка за міжнародну журналістику, він довів: слова – це зброя проти нерозуміння. У його перекладах Австрія шепоче про толерантність, а Індія – про ненасильство, ніби Артем сам стає провідником у лабіринті ідей.

Війна що загартувала перо

Коли 2022-й розірвав спокій, Артем обрав не папір, а гвинтівку. Як військовий ЗСУ, він поєднав фронт і фронтир текстів, стаючи голосом незламних. Проект “Культура чинить опір” зафіксував його історію: письменник у окопах, де кожна пауза – нагода занотувати спогади. Нова есе “Не народжені для війни” 2025-го – крик душі, де особистий шлях до боїв переплітається з роздумами про вибір. Тут немає героїзму з плакатів, а лише сира правда: страх, братерство, надія. Артем пише з фронту, ніби нагадуючи – література не ховається, вона б’ється пліч-о-пліч.

Спадщина що надихає

Член Українського ПЕН-клубу, Артем Чапай – не просто автор, а каталізатор змін. Його тексти – дзеркало сучасної України: хаотичної, смішної, болісної, але живої. Залишаючи слід у серцях читачів, він доводить: з маленького містечка можна завоювати світ, якщо вірити в силу слів. Майбутнє? Нові мандри, романи, переклади – і завжди той іскристий гумор, що рятує від прірви. Артем нагадує: ми всі дивні люди в дивному світі, і саме це робить нас непереможними.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”