Ранні роки та перші кроки до сцени

Майбутня співачка Анастасія Костянтинівна Приходько народилася 21 квітня 1987 року в Києві, у місті, яке стало для неї не просто домом, а джерелом натхнення. З дитинства Настя була творчою і цілеспрямованою. Її любов до музики проявилася ще в ранньому віці: вона навчалася в музичній школі, де опанувала гру на фортепіано, флейті та гітарі, а також закінчила диригентсько-хоровий клас. 

У 15 років юна Анастасія спробувала свої сили на кастингу до гурту «ВІА Гра», але юний вік став на заваді. Проте це не зупинило її: вона продовжила навчання в Київському училищі імені Глієра за спеціальністю «народний вокал», а згодом закінчила Київський національний університет культури і мистецтв.

Настя росла пацанкою, за що отримала прізвисько «Серьога» через свою прямолінійність і любов до бійок. Вона рано почала працювати – прибиральницею, офіціанткою, барменом, віддаючи зароблені гроші мамі. Цей досвід сформував її незалежний характер і навчив пробиватися «власним лобом». Її наполегливість і талант незабаром відкрили двері до великої сцени.

Сім’я Анастасії Приходько

Сім’я Анастасії відіграла важливу роль у її становленні, хоча дитинство не було безхмарним. Її мати, Оксана Приходько, – театральна критикиня, яка працює в Міністерстві культури України. Батько, Костянтин Рибалов, театральний декоратор, залишив сім’ю, коли Насті було півтора року, залишивши її разом із мамою та старшим братом Назаром. Відносини з батьком у Анастасії так і не склалися: вона відкрито називала його алкоголіком, який не підтримував сім’ю, а його родичі, за її словами, не зробили для неї нічого доброго.

Старший брат Назар Приходько (нар. 1985) також обрав творчий шлях, ставши співаком і режисером естради. У 1996 році він виступав дуетом із Хосе Каррерасом в Іспанії, а також пише пісні українською та російською мовами. Відносини між Анастасією та Назаром не завжди були гладкими: у 2020-х роках вони не спілкувалися п’ять років через сімейний конфлікт, але в 2025 році нарешті возз’єдналися, про що Назар повідомив у соціальних мережах, опублікувавши зворушливе фото з сестрою та мамою.

Особисте життя Анастасії також сповнене драматизму. У 2010 році вона народила доньку Нанну від абхазького бізнесмена Нурі Кухілави. Їхні стосунки були бурхливими, сповненими зрад і конфліктів, і в 2013 році пара розлучилася. Анастасія забороняла Нурі бачитися з донькою, заявляючи, що дозволить це лише за бажанням самої Нанни, коли та подорослішає. 

У 2013 році Настя вийшла заміж за свого шкільного кохання Олександра, з яким була знайома ще з юності. Разом вони виховують трьох дітей: Нанну (2010), Гордія (2015) і Луку (2021). Олександр став не лише надійним чоловіком, а й директором її музичної кар’єри та успішним бізнесменом, якому Анастасія повністю довіряє. У 2020 році пара повінчалася, а Настя називає його «найкращим чоловіком на землі».

Кар’єра: Від «Фабрики зірок» до «Євробачення»

Справжній прорив у кар’єрі Анастасії стався в 2007 році, коли вона перемогла в російському шоу «Фабрика зірок-7». Її потужний голос і харизма привернули увагу продюсера Костянтина Меладзе, з яким вона почала співпрацю. У 2008 році Настя разом із Марком Тишманом виконала гімн Дня сім’ї, любові та вірності, який транслювався на «Першому каналі».

У 2009 році Анастасія спробувала представити Україну на «Євробаченні» з піснею «Мамо», але була дискваліфікована через порушення регламенту. Того ж року вона несподівано отримала шанс виступити від Росії, що викликало скандал як в Україні, так і в Росії. Її принциповою умовою було виконання пісні двома мовами – українською та російською. Хоча на конкурсі вона посіла 11-е місце, композиція «Мамо» стала хітом, який виконували Маша Собко, Таїсія Повалій та інші артисти.

Після «Євробачення» Анастасія випустила дебютний альбом «Зачекалася» (2012), який отримав схвальні відгуки. Вона брала участь у телепроєктах («Великі перегони», «Дві зірки», «95 квартал»), виступала як запрошена зірка та членкиня журі. У 2016 році вона знову спробувала свої сили в українському відборі на «Євробачення» з піснею «I Am Free Now» («Я вільна»), присвяченою Надії Савченко, але не пройшла до фіналу.

Після Євромайдану 2013–2014 років і початку війни на Донбасі Анастасія різко змінила вектор своєї кар’єри. Вона відмовилася від усіх російських нагород, припинила виступи в Росії та зосередилася на українській аудиторії. Її пісні, такі як «Герої не вмирають» (2014) і «Половина шляху» (2018), стали гімнами боротьби та патріотизму. У 2018 році Настя оголосила про завершення співочої кар’єри та бажання піти в політику, приєднавшись до партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Проте в 2019 році вона покинула партію, повернувшись до музики та волонтерства.

Волонтерство та громадянська позиція

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Анастасія стала активною волонтеркою. Вона допомагала Збройним Силам України, підтримувала добровольців і брала участь у благодійних проєктах. Її пісні та виступи стали частиною культурного спротиву, а вона сама відкрито засуджувала російську агресію, називаючи її «раковою пухлиною». Настя зізнавалася, що не шкодує про втрату російського ринку, адже її мета – мир і свобода для України.

У 2024 році вона брала участь у зйомках проєкту «Таємний фронт» на ICTV, а також активно волонтерила, допомагаючи армії та переселенцям. Її громадянська позиція викликала як захоплення, так і критику, але Анастасія залишалася вірною своїм принципам, наголошуючи, що Україна – її дім, і вона не уявляє життя деінде.

Вплив і спадщина

Анастасія Приходько – це більше, ніж співачка. Вона стала голосом покоління, яке бореться за свободу України. Її музика, волонтерська діяльність і громадянська позиція надихають мільйони. Від юної дівчини, яка мріяла про сцену, до заслуженої артистки України (2017) і багатодітної мами – її шлях сповнений випробувань, але й тріумфів. Анастасія довела, що талант, принципи та любов до батьківщини можуть змінити не лише власне життя, а й долю цілої нації.

Підсумок

Анастасія Приходько – це уособлення української душі: сильної, непохитної та сповненої любові. Її пісні звучать як гімни боротьби, а її життя – це історія про те, як залишатися собою в найскладніші часи. Від «Фабрики зірок» до волонтерських зборів для ЗСУ, від скандалів до сімейного щастя – її біографія нагадує, що справжня сила в щирості та відданості своїм ідеалам.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”