Селін Діон, чий тріумфальний камбек на сцену відбувся після непростих випробувань, вимушена захищати свою творчість від нечесної конкуренції. Нещодавно співачка звернулася до шанувальників з попередженням про появу у мережі фальшивих треків, створених за допомогою штучного інтелекту.
Цей неприємний інцидент відбувається на тлі її повернення до музичного життя після діагнозу – рідкісного неврологічного захворювання, синдрому стиф-персон, поставленого у грудні 2022 року.
“Голос, що не належить” – Загроза від ШІ
Команда Селін Діон опублікувала офіційну заяву в Instagram, де наголосила, що треки, які поширюються онлайн та приписуються співачці, є неавтентичними та створені за допомогою штучного інтелекту. Вони не мають жодного стосунку до офіційної дискографії артистки.
Це явище, на жаль, стає дедалі масштабнішим: користувачі, маючи доступ до технологій, відтворюють голоси та музичне звучання відомих виконавців, отримуючи мільйони прослуховувань та обманюючи слухачів. За словами представників однієї з найбільших британських звукозаписуючих компаній, лише за останні два роки вони направили 75 тисяч запитів на видалення таких підробок.
Синдром стиф-персон: Битва за голос і рух
Про діагноз Селін Діон стало відомо у грудні 2022 року. Синдром стиф-персон – це вкрай рідкісне неврологічне захворювання, яке вражає приблизно одного-трьох людей на мільйон. Хвороба характеризується поступовим застиганням м’язів, що призводить до втрати рухливості та навіть здатності говорити.
Сама Селін описала відчуття від спазмів як “удушення”, підкресливши їхню інтенсивність та руйнівний вплив на її вокальні дані. Вона не здається та продовжує щоденні інтенсивні заняття з фізичної та вокальної реабілітації, щоб повернути колишню форму. Ще нещодавно, у листопаді 2024 року, співачка представила новий трек “Love Again”, довівши, що не збирається відступати.
Музична індустрія зіштовхнулась із безпрецедентним викликом – боротьбою з діяльністю шахраїв, які використовують штучний інтелект для створення підробленої музики. Це не просто питання фінансових втрат для артистів, але й підрив довіри слухачів та розмивання поняття автентичності.
Відповідальність за захист прав митців лягає на плечі звукозаписуючих компаній, міжнародних організацій та самих платформ, які повинні активно шукати та видаляти фальшивий контент, а також підвищувати обізнаність аудиторії щодо цих загроз. Інакше ми ризикуємо опинитися у світі, де “голос” стає лише ілюзією, а справжнє мистецтво – розмитим відлунням.
