Анастасія Карпенко відкриває серце в інтерв’ю про «Під вулканом»

«Під вулканом»: Анастасія Карпенко про війну в серці родини – від Тенерифе до Оскара.

Настя

Уявіть собі: сонячні пляжі Тенерифе, де пальми шелестять, ніби шепочуть “відпочинь“, а раптом – вибух новиною, що світ перевернувся. Саме так починається польська драма «Під вулканом» режисера Даміана Коцура, де українська родина з чотирьох – мама, тато, підліток-дочка і син – перетворюється з туристів на біженців за одну ніч. Повномасштабне вторгнення РФ, 24 лютого 2022-го, ловить їх за океаном, і замість коктейлів – хаос аеропортів, сльози і питання: “А що, якщо повернення додому стає неможливим?

Головна героїня – Олена, роль Анастасії Карпенко, – тримає форт, як супергеройка в сукні від Zara. У свіжому інтерв’ю для DIVOCHE.MEDIA акторка зізнається: “Це не просто кіно – це дзеркало мого життя, де війна стукає в двері не тільки країни, а й серця“. Фанати шепочуть: “Настя, ти не граєш – ти живеш!” А ми думаємо: у світі, де вулкан ілюзій вивергнувся лавою, цей фільм – як рятувальний круг з попкорном.

Від статей у пресі до сліз на Тенерифе: як народився сценарій “вулкану емоцій”

Даміан Коцур, польський режисер з душею слов’янина, не просто зняв фільм – він вплів у нього реальні історії українців, які були за кордоном, коли небо впало. “Першоджерелом стали статті про біженців, а я додав своє безсилля – бо як зобразити війну, якщо ти не в окопах?” – казав він у розмові з УП.Культура. Анастасія Карпенко, граючи Олену – матір, яка балансує між панікою і силою, – сміється в інтерв’ю: “Я уявляла, як ми з чоловіком на Канарах, а тут – дзвінок: ‘Вдома бомблять!‘ Уявіть: замість засмаги – черга за квитками, а дочка кричить: ‘Мамо, а кіт наш живий?‘”

Сцена з навушником: коли роль – це “гаряча лінія” з минулим

Один з найскладніших моментів для Насті – сцена, де Олена 15 хвилин сидить з навушником, слухаючи новини з України, і реагує на все: від вибухів до дзвінків рідних. “Ми з Софією Березовською (вона грає дочку Аню) сиділи в кадрі, і я думала: ‘Даміане, це ж не дубль – це терапія!’” – ділиться акторка. Уявіть: камера фіксує сльози, а ти мусиш зв’язати репліку з тим, що ‘відбувається’ за кадром – бо війна не дає пауз.

Іноді було тяжко, бо це не гра – це спогади про мого чоловіка на фронті, про 17 днів тиші“, – зізнається Настя, згадуючи свою реальну драму. Але гумор пробивається: “Софію я ‘виховувала’ як дочку – важко, бо підлітковий бунт у біженців? Це як вулкан у мініатюрі! Я старалася, щоб вона мене полюбила, як у житті – з кавою і обіймами“. Результат? Сцена, де напруга росте, як лайки в TikTok, а глядач думає: “Я б не витримав – але Настя витримає за нас усіх!

Війна в сім’ї: від напруги до “заново знайомства” з близькими

«Під вулканом» – це не тільки про країну, а про мікрокосмос родини, де війна рве зв’язки, як павутину. “Олена – це я, тільки з паспортом біженця: тримаєш усмішку, а всередині – цунамі”, – каже Карпенко. У фільмі напруга між мамою і донькою – класичний підлітковий бунт, але на тлі сирен і новин. “Ми з Софією розуміли: це не просто конфлікт – це страх втратити одне одного“, – розповідає акторка. Юмор з присмаком іронії: “Уявіть: ти вчила дочку ‘бути сильною’, а тепер вона втікає від тебе в аеропорту – бо ‘мамо, ти занадто тримаєш!‘ Війна робить з батьків ‘перевізниць’ емоцій”. А режисер Коцур додає філософії: “Фільм про те, як приватна драма стає універсальною – бо ми всі можемо опинитися під вулканом“. Настя киває: “Так, і для мене це катарсис – після ‘Перевізниці’ я рятувала на екрані, а тут рятую себе“.

Прем’єри та Оскар: від Торонто до українського серця

Прем’єра на TIFF у 2024-му – і ось «Під вулканом» висунений Польщею на Оскар у номінації “Найкращий міжнародний фільм“. “Я пишаюся: українські актори – Роман Луцький, я, – несемо нашу правду на світову сцену!” – радіє Настя. В український прокат стрічка виходить 13 лютого 2025-го – обмежений, але з душею. “Це не кіно про перемогу – про виживання, – підсумовує акторка. – І якщо після перегляду хтось обійме рідних – місія виконана”. Уявіть фінал: вулкан димить, але родина тримається – як ми всі.

Цей фільм – як вулкан: гарячий, нестримний, але очищує. Анастасія Карпенко не просто грає – вона сповідує, і від того серце тремтить. Браво, Настя – ти наша лава надії!

Поділіться цією статтею
Коментарів немає