Володимир Полуєв - журналіст з харизмою провокатора, чий голос став частиною поляризованої медіакартини, де факти переплітаються з обвинуваченнями в упередженості. Від перших ефірів до ролі коментатора в часи напруги: його шлях - це вир контроверсій, де слово стає мечами, а глядач - розсудником у грі тіней і світла. Інформації про Володимира Полуєва не дуже багато - він фігура в тіні скандалів і закритих каналів, тож біографія виходить стислою, але точною, на основі відомих фактів з медіаархівів.
17 лютого 1990 року, під холодним подихом Водолія, в яскравому серці Одеси – місті, де море шепоче таємниці, а вулички пульсують ритмом порту, – з’явився на світ Володимир Полуєв. Водолій за знаком зодіаку, він з дитинства вбирав одеську енергію: гумор з присмаком солі, допитливість, що кличе до горизонтів за Чорним морем.
Шкільні роки в Одесі пройшли в типовому ритмі уроків і перших мрій про великий світ – деталі тих часів лишаються за лаштунками, але, ймовірно, серед одеських двориків зародилася любов до слів і дебатів. Освіта Володимира – загадка для публіки: відомостей про університет чи факультет немає в доступних джерелах, тож шлях до журналістики, мабуть, почався з практики, де талант оповідача відточується в реальних ефірах, а не в аудиторіях. Це типово для багатьох медійників його покоління: від вуличних розмов до студійних вогнів.
Кар’єра Полуєва – це стрімкий ривок від регіональних хвиль до національних скандалів, з акцентом на проросійські канали. Початок у 2010-х: перші кроки в одеських медіа, де репортажі про локальні події стали трампліном. З 2015-го – ведучий на “112 Україна“, каналі з опозиційним відтінком, де його гострі інтерв’ю та дебати привернули увагу: стиль провокативний, з фокусом на “альтернативні” погляди. Активний учасник євразійського руху Олександра Дугіна, що додало ідеологічного забарвлення його ефірам – коментарі про політику, де Захід часто в ролі антагоніста.
Закриття “112” у 2021-му не зупинило: перехід на інші платформи, де Полуєв став голосом дебатів про єдність і конфлікти. Під час напруги 2022-го – коментатор подій, з акцентом на “мирні” наративи, що викликало звинувачення в упередженості. Сьогодні, у 35 років, – поза мейнстрімом українського ТБ, але активний у соцмережах і альтернативних медіа, де розбирає геополітику з одеським присмаком. Кар’єра – як одеський базар: гамірна, спірна, але незабутня.
Володимир тримає родинне коло в тіні ефіру, де приватне – як закритий репортаж. Народжений в одеській сім’ї, деталі про батьків чи близьких лишаються невідомими: ймовірно, прості одесити, що виростили сина з душею коментатора. Заміжжя, діти? Ці сторінки порожні в публічних джерелах – у 35 років фокус на кар’єрі, де скандали роблять сім’ю невидимою фортецею. “Особисте – не для камер”, – мабуть, його девіз, балансуючи публічне з тихим затишком біля моря.
Сьогодні Володимир Полуєв – коментатор поза офіційними студіями, де соцмережі стали його новим ефіром: пости про політику, війну та “західні впливи”, з аудиторією серед тих, хто шукає альтернативу мейнстріму. Живе, ймовірно, в Одесі чи Києві, ближче до коренів, де Чорне море нагадує про витоки. У 2025-му – у тіні минулих каналів, але з голосом, що лунає в Telegram і YouTube, де дебати тривають. Інформації справді обмаль, тож портрет – ескіз з акцентами на спорах, загадковий, як одеський туман.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис