Дитинство та юність.

Владислав народився у столиці України 28 червня 1992 року. Батьки хлопчика не мали відношення до акторської діяльності: мати за фахом лікар-косметолог, а батько – громадський діяч.

Театр з’явився у життєпису майбутнього відомого митця випадково, до нього призвело дитяче захоплення. Владиславу подобалася дівчина, яка відвідувала танцювальний гурток. Щоб бути ближче до коханої, він також вирушив вивчати основи танцювальної майстерності. Замилування з часом згасло, а любов до танців залишилася. Згодом творчий ансамбль перетворився на театральну студію.

Гра на сцені настільки захопила юнака, що він вирішив обрати її як свою професію. Тому, отримавши свідоцтво про середню освіту, вступив до університету театру, кіно та телебачення у рідному місті. У дитинстві Никитюк також виявляв інтерес до спорту, але займався на аматорському рівні.

Театр.

У студентські роки перспективний актор регулярно з’являвся на сцені, режисери залучали його до багатьох вистав, таких як «Весілля Фігаро» та «Тартюф». Але після закінчення навчального закладу він не зміг потрапити до жодного колективу, хоча пробувався у багато, зокрема Молодий театр та «Золоті ворота».

Зрештою Никитюк вирішив зосередитися на зйомках. Проте сцену виконавець не полишив, продовжив брати участь в незалежних виставах. Так у його репертуарі з’явилася постановка «Будьте як вдома» про складнощі міжнаціональних відносин.

Кіно.

У кіно Влад дебютував у підлітковому віці. У період навчання в університеті він знімався у короткометражних стрічках та виконував епізодичні ролі у багатосерійних проєктах. У 2011 році виконавець з’явився у містичній драмі «Щоденники Темряви» про життя загадкового міста, яке не нагадує жодне інше поселення.

Проте значна роль вперше дісталася митцю ще під час навчання на четвертому курсі. Учасників для трилера «Тіні забутих предків» відбирали за допомогою онлайн-відбору, який став першим в українському кінематографі. У перегляді брали участь близько дванадцяти тисяч осіб. Випала нагода небагатьом, зокрема й Никитюку. Його переконати відправити відео попросила матір.

Спочатку Влад претендував на роль Вови, але згодом йому запропонували приміряти взірець колоритного лиходія на ім’я Захар. Зрештою, виконавець був затверджений. На знімальному майданчику щасливому студенту випало зустрітися з відомими особистостями, такими як Ольга Сумська, Ольга Фреймут та Микола Боклан.

Фільм вийшов у кінопрокат у 2013 році, коли ситуація в Україні була особливо нестабільною. Тому гра актора майже не була помічена. Після цього Никитюк певний час залишався без занять, а потім знову почав виконувати другорядні ролі.

Здавалося, ця серія не припиниться, але тішило хоча б те, що інколи траплялися проєкти, які ставали хітами. Наприклад, митцю пощастило знятися у кримінальній стрічці «Мажор», де він зіграв репортера. Багатосерійний фільм отримав найвищі оцінки.

Переломним для актора став 2017 рік, коли у кінотеатрах з’явилася спортивна драма режисера Олексія Шапарева «Правило бою». У ній Никитюк постає перед глядачем у вигляді юного боксера Тараса. Щоб виконавець переконливо виглядав у кадрі, йому найняли особистого тренера, з яким він займався протягом двох місяців.

У вихідні Влад проводив у залі цілий день, вдосконалюючи майстерність. Зусилля дали результат, під час перегляду мати актора схвалила бойові вміння.

Того ж року на екрани вийшов серіал «Райське місце», що складався зі ста епізодів. У ньому виконавцю дісталася роль другого плану. Після перегляду проєкту Влад залишився незадоволений своєю роботою, виявив безліч недоліків. Шанувальники були менш суворі до актора.

Осінь ознаменувалася виходом мелодрами «Дитина на мільйон», де митцю випало грати початківця злочинця на прізвисько Свистун.

Проєкт привабив митця тим, що в ньому існувала можливість для імпровізації. Владислав запропонував режисеру зробити персонажа більш кумедним, невдачливим, та цю пропозицію схвалили.

Згодом на українських телеканалах продемонстрували чотирисерійну стрічку «Дівчина з персиками», де Никитюк зіграв у дуеті з Аліною Коваленко. Митцеві відвели провідну роль, його герой Роман – хлопець із багатої родини, який спричинився до трагедії. Хоча спочатку він здається типовим багатієм, з розвитком історії відкривається з іншого боку.

Сподобалася глядачам і мелодрама «Квіти дощу», знята Романом Бровком. Владислав постатив у ролі заможного підприємця Платона, який намагається знайти щастя в особистому житті. На знімальному майданчику митцеві склали компанію Міла Сивацька, Владислав Мамчур, Оксана Жданова та Макар Тихомиров.

Никитюк у розмовах із журналістами захоплено відгукувався про співпрацю, зазначав, що акторський склад підібраний чудово. Він назвав сюжет міні-серіалу захопливим. За сценарієм у перших серіях герої ще школярі, потім глядач спостерігає за життям персонажів стрічки через 10 років. Щоб у другій частині образ актора виглядав більш вагомим, творці проєкту порадили відпустити бороду. Для Влада це було незвично і навіть незручно.

У 2018 році на українських телеканалах відбулися одразу декілька прем’єр за участю Никитюка. Взимку вийшов серіал «Сестра за заповітом», у якому виконавець ділив знімальний майданчик з Марією Анікановою, Іллею Денискіним та Ганною Дяченко.

В середині квітня відбувся показ гостросюжетної мелодрами «Спадкоємиця мимоволі». Головна роль дісталася Владиславу, а його екранною партнеркою стала Анастасія Іванова. Це захоплива оповідь про дівчину, яка дізналася, що є спадкоємицею стародавнього роду.

Питання розподілу сімейного капіталу піднімаються і в кримінальній стрічці «Спадкоємці». У ролі власника багатства виступив Едуард Флеров, а персонаж Никитюка опинився серед тих, хто не проти докласти руку до чужих грошей.

Романтична драма «Загадка Марії» – це ще одна оповідь про те, як таємниці минулого виявляються через багато років. Влад відтворив образу Валерія Миколайова у юнацтві. Роль молодої Марії Кулікової втілила Ганна Кошмал.

Зіркою драматичної стрічки «Скліфосовський» та Дар’єю Легейдою, також залученою до «Загадок Марії», актор зустрівся на знімальному майданчику фільму «Ангеліна». Сюжет проєкту – модернізована версія історії Ромео і Джульєтти. Головні герої – закохана пара, яка не підозрює про те, що трагедія двадцятирічної давності зробила їхні родини ворогами.

Персонаж Владислава у серіалі «Жити заради кохання» – турботливий батько і чоловік, чиє життя змінюється, коли на горизонті з’являється суперник. Дія картини знову розгортається у двох часових проміжках з перервою у п’ятнадцять років. У ній виконавцю також довелося носити бороду (цього разу штучну), яка постійно відклеювалася в недоречний момент. Натомість знімальна група від душі розважалася.

Восени 2020 року актор порадував шанувальників прем’єрами одразу двох проєктів, де він зіграв головні ролі. Спочатку вийшла мелодрама «Рись», у ній Никитюк втілив чоловіка, за якого змагають колишні подруги у виконанні Анастасії Цимбалару та Анастасії Іванової.

Пізніше митець з’явився у міні-серіалі «Чи можна мріяти про більше». Його персонаж – таємничий юнак, чиї наміри до кінця незрозумілі. В інтерв’ю Влад зазначив, що вважає цілі та мотиви Андрія правильними. Найбільше йому запам’яталася сцена бійки, адже знаменитість надає перевагу виконувати бойові трюки самостійно.

Особисте життя.

Раніше Никитюк зустрічався з акторкою та режисеркою телебачення Роксоланою Кравчук, з якою познайомився на зйомках фільму «Тіні забутих предків». На запитання про одруження відповідав, що створення сім’ї – справа серйозна, для цього потрібен міцний фундамент. Знайти його з Роксоланою так і не вдалося, закохані розійшлися. За словами Влада, через роки він усвідомив, що не відчуває до дівчини почуттів.

Після цього з’явилися чутки про роман відомої особи з Ксенією Мішиною. В бесіді для телепередачі «Зоряний шлях» Никитюк спростував їх. Він зізнався, що раніше вони з колегою були близькими приятелями, але з часом втратили контакт.

У тій самій програмі Влад розповів про нову кохану. Нею стала акторка Ганна Гуляєва, з якою митець знайшов щастя в особистому житті. У листопаді 2023 року Владислав одружився з актрисою Анною Гуляєвою. Пара офіційно зареєструвала шлюб під час повномасштабної війни, утримавшись від святкування через складну ситуацію в країні та фінансові труднощі. Вони планують провести весілля та вінчання, коли для цього настане сприятливий час. Зараз подружжя постійно тішить шанувальників у соціальних мережах спільними знімками.

Влад Никитюк сьогодні.

Виконавець продовжує регулярно з’являтися на екранах. 2021 рік виявився для нього особливо насиченим на провідні ролі. У січні вийшла мелодрама «La vie est belle», де Влад знову постав у суперечливому амплуа. Він зіграв успішного підприємця, який не вирізняється вірністю в любовних стосунках. Тому його щирі наміри щодо головної героїні, яку втілила Катерина Тишкевич, викликають сумніви у глядачів.

У лютому відбулася прем’єра міні-серіалу «Формула щастя», в якому партнеркою знаменитості стала Зоряна Марченко. Никитюк уособлює чоловіка на ім’я Андрій, який відіграє важливу роль у долі головної героїні.

Наступний проєкт поповнив кінороботу вже влітку. Це мелодрама «Трикутник долі», де Никитюк зіграв початківця, але амбітного юриста Тимура. Свого персонажа виконавець описав як справжнього борця за правду. Глядачі швидко відчули до нього симпатію.

Восени в мережі почали публікувати фотографії зі зйомок нових проєктів за участю відомої особи. Під час роботи над кримінальною драмою з робочою назвою «Жорсткі заходи» актор об’єднався зі своєю коханою Ганною Гуляєвою. А на майданчику мелодрами, яку творці попередньо назвали «Любов листами», компанію Владу склали Юрій Феліпенко та Антоніна Хижняк.

Станом на травень 2025 року Владислав Нікітюк залишається одним із найпомітніших акторів українського театру та кіно, поєднуючи творчу діяльність із волонтерством та активною громадянською позицією.

У 2024 році Нікітюк з’явився у двох прем’єрах телеканалу ICTV2: детективі «Рубан» та кримінальному екшені «Підвійні ставки», де знімався разом із дружиною Анною Гуляєвою.

З початку повномасштабного вторгнення Владислав активно займається волонтерською діяльністю, допомагаючи військовим та постраждалим. Він також проходив курси з тактичної медицини та військової підготовки. Хоча актор перебуває на військовому обліку, він зізнається, що наразі не готовий добровільно вступити до лав ЗСУ, оскільки прагне підтримувати свою сім’ю та продовжувати професійну діяльність.

У 2024 році Нікітюк знявся у фільмі «Потяг у 31 грудня», де виконав роль Максима. Ця стрічка стала однією з найочікуваніших українських кінопрем’єр року.

Таким чином, Владислав Нікітюк продовжує активно розвивати свою кар’єру, залишаючись відданим мистецтву та своїй країні.

Фільмографія.

• 2011 — «Щоденники Темряви»
• 2013 — «Тіні забутих предків»
• 2014 — «Мажор»
• 2016-2017 — «Райське місце»
• 2016 — «Правило бою»
• 2017 — «Квіти дощу»
• 2017 — «Дівчина з персиками»
• 2018 — «Спадкоємиця з волі»
• 2019 — «Дорога додому»
• 2019 – «Загадка Марії»
• 2020 – «Жіночі таємниці»
• 2020 – «Чи можна мріяти про більше?»
• 2020 – «Рись»
• 2020 – «Се ля ві»
• 2020 – «Рецепт щастя»
• 2021 – «Трикутник долі»

Цікаві відомості.

З відомою телеведучою Лесею Нікітюк у Влада немає споріднених зв’язків. У бесіді виконавець розповів про їх випадкову зустріч. Тоді митець не впізнав у ній знаменитість. Глядачі знають актора за рекламними роликами. У студентські роки Нікітюк сяяв у промо-кліпах «Кока-коли», Sorbex Duo, пива «Білий Ведмідь», знайомив з пропозиціями «Євросети» в парі з Ксенією Собчак.

За словами Влада, до цієї реклами він і не думав, з ким буде зніматися, а відому в Росії телеведучу не знав. Перші гроші митець заробив, знімаючись у масовці промо-ролика «Фабрики зірок» з Костянтином Меладзе.

Вільний час виконавець проводить за грою на гітарі, займається комп’ютерною графікою або спортом. Зараз вага знаменитості становить близько 75 кг при зрості 180 см. Владислав зізнається, що йому цікава будь-яка роль, лише б вона допомагала творчо розвиватися.

Проте у нього, як і у всіх акторів, є професійна мрія – він хотів би зіграти Вальмона з роману П’єра Шодерло де Лакло «Небезпечні зв’язки».

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”