Життєвий шлях та професійна діяльність
Вероніка Шлендик, учасниця сьомого сезону «МастерШеф», прийшла на проєкт у віці 23 років із міста Горішні Плавні на Полтавщині. Її життєвий шлях — це історія подолання складних обставин: мати покинула трьох дітей, і Вероніка, аби уникнути інтернату, залишилася жити з бабусею, молодшим братом і сестрою, взявши на себе відповідальність за забезпечення родини. Вона працювала на будівництві в Росії, згодом — офіціанткою, а за освітою була маляром-штукатуром і плиточником. Любов до кулінарії їй прищепила саме бабуся, яка вчила онуку, що хліб — це святе, а на кухні твориться справжнє диво[cite: 1]. Саме це «диво» стало для Вероніки головним орієнтиром у житті.
Участь у шоу «МастерШеф»
Вероніка Шлендик потрапила на кастинг «МастерШеф» не з першого разу — вона приходила тричі, і лише коли розповіла журі свою життєву історію про виховання без батьків, їй вдалося отримати шанс. На відборі вона вразила суддів реберцями під чорничним соусом і заслужила білий фартух. Ставши однією з 20 найкращих кулінарів-аматорів, Вероніка одразу проявила себе як лідер — у п’ятому випуску вона була капітаном команди червоних. Її прогрес на проєкті був нерівним, але запам’ятовувався глядачам щирістю та емоційністю.
Найдраматичнішим моментом для Вероніки стала «битва чорних фартухів» у 14-му випуску. Їй випало завдання приготувати класичний десерт «Три молока», але вона не знала рецепту. Інша учасниця, Ліза Сподобець, вирішила допомогти їй, проте навмисно переплутала інгредієнти та розповіла рецепт зовсім іншого торта. Ця підстава коштувала Вероніці місця в проєкті — судді вирішили, що саме вона має покинути шоу. Цей епізод став одним із найбільш обговорюваних у сезоні, адже він розбив мрію дівчини, яка ціною неймовірних зусиль пробивалася до вершини.
Незважаючи на несправедливий відхід, участь у «МастерШеф» стала для Вероніки Шлендик трампліном до великої кар’єри. Вона познайомилася з людьми, які згодом відіграли важливу роль у її житті. Після шоу вона стала шеф-кухарем ресторану в Одесі, відкривала нові заклади в Харкові, Києві та Дніпрі. Згодом вона навчалася пекарській справі у Франції, а під час повномасштабної війни переїхала до Словаччини, де працює у волонтерському проєкті, знайомлячи словаків з українською культурою та гастрономічними традиціями[cite: 1]. Сьогодні Вероніка продовжує мріяти про власну пекарню в Україні, де хліб, як колись у бабусі, завжди буде святим і безкоштовним для людей.
