Дитинство, юність, родина

Майбутня акторка Віра Фарміга народилася влітку: 6 серпня 1973-го року в сім’ї українських емігрантів Михайла Фарміги та Любомири Спас. На момент народження батьки вже виховували її старшого брата Віктора, а слідом за нею з’явилися ще п’ятеро дітей – Стефан, Надія, Олександра, Лариса та Таїсія. Найменша з дівчат згодом стала відомою як акторка Таїса Фарміга.

Багатодітна сім’я мешкала в українській громаді Ервінгтон міста Кліфтон (Нью-Джерсі). Батько був системним аналітиком, а пізніше перекваліфікувався в ландшафтного дизайнера, мати викладала у школі.

Вірині бабуся Надія та дідусь Теодор по материнській лінії познайомилися під час Другої світової війни в німецькому Карлсфельді, а потім емігрували в США. Про своїх батьків Віра розповідала в одному з інтерв’ю:

Моя мати народилася в Німеччині, а батькові було сім років, коли він покинув Україну та прожив після цього дванадцять років в Аргентині. У США приїхав у 20. Українська спільнота тут дуже згуртована, і я з дитинства вивчала українську мову, літературу, музику та танці.

До вступу до школи Віра не знала англійської мови, оскільки вдома з нею спілкувалися виключно мовою предків. Згодом дівчинка почала навчатися в греко-католицькій школі Івана Хрестителя, стала учасницею народного ансамблю «Сизокрилі», з яким об’їздила всю Америку, грала у жіночий футбол у складі скаутської команди «Пласт».

Закінчила навчальний заклад у 1991 році, а набутий досвід виступів допоміг подолати сором’язливість: з дитинства Віра мала проблеми із зором, носила окуляри, переживала через це та навіть планувала стати лікарем-офтальмологом, щоб підтримувати людей з вадами зору, проте доля склалася інакше. Почавши виступати з колективом, вона замінила окуляри на контактні лінзи та була приємно вражена змінами у зовнішності.

Одного разу Віра зіграла основну роль у шкільному спектаклі «Вампір», після чого вирішила присвятити себе мистецтву та вступила до університету Сіракуз, на факультет сценічного мистецтва. На студентській сцені їй вдалося втілити образ видатньої французької співачки у виставі «Браво, Піаф!».

Театральні та кінематографічні роботи

Навчання в студії завершилось у 1996 році, після чого відбувся її дебют у постановці «Taking Sides» на Бродвеї. Згодом початківця акторка зіграла Міранду у «Бурі», з’явилася у виставах «Скляний звіринець» (Лаура Вінгфілд), «Пасивне куріння» (Лінда). Також серед її театральних ролей – Ніна Заречна у «Чайці» та Енн Гартман у постановці «Добре».

На телеекрані Віра вперше з’явилася у вестерні «Роуз Хілл» (Емілі Елліот) у 1997 році. Одночасно вона знялася у ролі колишньої рабині Кейтлін у драмі-фентезі «Рев», а потім виконала роль Керрі у трилері «Повернення до раю», де провідні ролі зіграли Вінс Вон та Хоакін Фенікс.

Цікавим досвідом стала співпраця з Річардом Гіром у романтичній мелодрамі «Осінь у Нью-Йорку». Там вона зіграла Лізу Тайлер, доньку екранного героя Гіра, яка намагалася налагодити відносини з батьком.

Віра була настільки переконливою в цій ролі, що у кримінальній комедії «Відступники» їй довірили роль головної героїні, Міріам Келлі, дочки Віктора (Крістофер Вокен).

Наступним партнером на знімальному майданчику став Роберт де Ніро у трилері «15 хвилин слави», де Віра втілила на екрані чеську емігрантку Дафні Хандлову.

Варто зазначити, вона поспішала формувати кінокар’єру, віддаючи перевагу театру нецікавим та минущим сценаріям. Вона чудово виконала роль Хелен у виставі Девіда Елдріджа «Під блакитним небосхилом», а згодом знялася в комедії «Лялька» (2001) разом з Едрієном Броуді.

Талант акторки був високо оцінений глядачами та критиками після виходу на екрани драми «До кінця» (2004). У цьому фільмі Фарміга постала в образі матері-наркоманки Ірен Моррісон і зіграла, як кажуть, «на руйнування стереотипів».

У 2005 році акторку було відзначено премією Асоціації критиків Лос-Анджелеса, а також вона отримала номінацію на премію «Незалежний дух». Те, що успіх був заслуженим, Вера довела вже в наступному фільмі, куди її запросив сам Мартін Скорсезе після перегляду її відеозапису замість звичного кастингу. У послужному списку Фарміги з’явилася друга стрічка під назвою «Відступники», але статус та жанр цього разу були зовсім інші – драматичний трилер. У її виконанні поліцейський психіатр Медолайн Медден виглядала надзвичайно переконливо та правдиво.

За цю роботу разом з Леонардо Ді Капріо, Джеком Ніколсоном та Меттом Деймоном акторку було удостоєно номінації на премію Гільдії сценаристів у категорії «Найкращий акторський склад», а особисто – на премію «Імперія» у 2007 році. Сам фільм того ж року завоював «Оскар» одразу в чотирьох номінаціях.

Відразу після цього Вера знялася у російсько-британському проєкті «По етапу», де разом з нею знялися Джон Малкович, Євген Миронов та Інгеборга Дапкунайте. Згодом акторка отримала головну роль у фільмі жахів «Дитя темряви», зігравши матір дівчинки, яка сіє навколо себе смерть. Згодом Вера так часто з’являлася у фільмах жахів, що здобула негласний статус «королеви крику».

Яскравий тандем склався у Фарміги з Джорджем Клуні в трагікомічному фільмі «Мені б у небо», після якого акторку прийняли до членів Академії кінематографічних мистецтв і наук.

Віра характеризувала свого супутника як людину з чудовим почуттям гумору та дивовижною енергією.

У 2011 році виконавиця спробувала себе в ролі постановника та взялася за написання сценарію, заснованого на спогадах Керолін Бріггс, де були описані події її життя, які розгорталися протягом тридцяти років: після того, як дочка жінки дивом вціліла в автомобільній катастрофі, вона з чоловіком стали віруючими та приєдналися до релігійної громади. Віра пригадувала:

Мене запросили зіграти роль Керолін Бріггс, і для початку я прочитала її мемуари. Вражена щирістю та відвертістю Керолін і не позбавленою гумору оповіддю. За моїм проханням Керолін стала співавтором сценарію, але й я глибоко занурилася в нього. А потім, коли проєкт зупинився, взяла на себе його режисуру.

Ця стрічка, «Небо та земля» (2011), стала першим і поки що єдиним режисерським досвідом Фарміги та досить успішним – фільм був номінований на премію «Ґотем». Головну героїню зіграла сама акторка, Керолін у молодості – її молодша сестра Таїсса.

У психологічному фільмі жахів «Покликання» Віра блискуче виконала роль Лоррейн Воррен, парапсихолога та провидиці, яка вірила в Бога та вела боротьбу зі злом. Сюжет жахастика – справжня історія родини Перрон, які стверджували, що є дослідниками духів і стикалися з ними особисто, проживаючи у сімдесятих роках у будинку на Род-Айленді. Акторка, готуючись до ролі, вивчала їхню роботу, читала книги з демонології та зізнавалася, що в деякі моменти їй було дуже страшно.

Роль Лоррейн Воррен вона повторила у другій частині «Покликання», а також у «Проклятті черниці» та третій частині «Прокляття Аннабель». А ще вона декілька років знімалася в серіалі «Мотель Бейтсів» (за мотивами «Психо» Гічкока), де грала матір головного героя – владну Норму Бейтс. Глядачі дуже високо оцінили її дует із Фредді Хаймором.

Переконливим вийшов образ дружини сенатора Ґері Харта в байопіку «Як не стати президентом». Лі, дама, яка безмежно вибачала чоловікові Ґері (Х’ю Джекман) його романтичні пригоди, через що він двічі втратив шанс зайняти найвищу посаду в Америці.

Разом з Ліамом Нісоном та Патріком Вілсоном Вера знялася у містичній драмі «Пасажир», а за роль прокурора Елізабет Лідерер у драматичному серіалі «Коли вони нас побачать» була висунута на премію «Еммі» у 2019 році.

Особисте життя Віри Фарміги

Українська красуня, яка грала у стрічках з найвідомішими голлівудськими зірками, вперше одружилася у 1997 році, влаштувавши весілля на Багамських островах. Її чоловіком став французький актор Себастьян Рош, її партнер по телесеріалу «Рик».

Разом вони прожили понад сім років, але у 2004 році Вера познайомилася з музикантом Ренном Хоукі та надала перевагу йому замість чоловіка. Відбувся розлучення. За словами Фарміги, вона закохалася в Ренна з першого погляду і була готова народжувати від нього дітей з першої хвилини, тоді як у шлюбі з Себастьяном спадкоємців у них так і не з’явилося. Тим не менш, вони зустрічалися протягом чотирьох років, перш ніж побратися.

У 2009 році у пари народився син Фінн Макдонелл, а ще через рік у сім’ї з’явилася дочка Ґітта Любов. Хоукі сам виріс у багатодітній сім’ї і у них з Верою жартівливих планах не менше сімнадцяти нащадків. Акторка зізнається, що її чоловік не тільки музикант, але й тесля, який став ним для того, щоб бути завжди поруч з дружиною та дітьми, коли їй пропонують новий проєкт.

Віра Фарміга сьогодні

У 2021 році новим проєктом для Віри став фільм-приквел гучної кінострічки «Клан Сопрано». Знімав його режисер Алан Тейлор під назвою «Всі святі Ньюарка». У ньому акторка постала в образі Лівії Сопрано, мами головного героя, майбутнього мафіозі Тоні Сопрано (молодого Тоні грає син Джеймса Ґандольфіні – Майкл).

Вже за традицією Віра Фарміга та Патрік Вілсон знову утворили сімейний дует Уорренів у горорі «Закляття 3. За волею диявола».

Перетворилася для підозрюваного у жахливому вбивстві у визнання про владу злого духа.

Значущі події в житті

• 1996 рік: завершила навчання у школі візуальних мистецтв при університеті Сіракуз. Здійснила перший вихід на професійну арену у ролі принцеси Міранди у виставі «Буря».
• 1997 рік: отримала першу роль у кіно – Емілі Елліот у серіалі «Роуз Хілл». Уклала шлюб з французьким актором Себастьяном Рошем.
• 2004 рік: розірвала шлюб з Себастьяном Рошем.
• 2005 рік: відзначена нагородою Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса, а також номінована на премію «Незалежний дух» за участь у фільмі «До кінця».
• 2007 рік: висунута на премію «Імперія» за роботу у стрічці «Відступники».
• 2008 рік: вийшла заміж за музиканта Ренна Хоукі.
• 2009 рік: народила сина Фінна Макдоннелла.
• 2010 рік: народила доньку Гітту Любов. Була номінована на премії Гільдії кіноакторів Америки, «Золотий глобус», «Оскар» та BAFTA за роль у фільмі «У високому небі».
• 2011 рік: дебют у режисурі – фільм «Цей похмурий світ/Небо і земля». Була висунута на премію «Ґотем».
• 2019 рік: номінована на премію «Еммі» за участь у фільмі «Коли вони побачать нас».