Ранні роки, юність та освіта

Народився майбутній керівник української армії Валерій Залужний 8 липня 1973 року у місті Звягель Житомирської області (раніше Новоград-Волинський).

Батько майбутнього Першого отамана України був офіцером, тому ще малим Залужний мріяв про військову кар’єру. Водночас про маму відомо, що вона родом з Чернігівщини і маленьким Валерій проводив у цьому регіоні чимало часу.

Навчався Залужний в одній зі шкіл свого рідного міста (№9), у 1989 році вступив до Звягельського машинобудівного технікуму. Його він закінчив у 1993 році з відзнакою, поступивши потім на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ.

Закінчив цей вищий навчальний заклад у 1997 році, після чого почав будувати кар’єру військового.

Зверніть увагу! В Одеському інституті навчання майбутнього генерала не закінчилося. У 2005 році він вступив до Національної академії оборони України та через два роки закінчив її із золотою медаллю.

Відомо також, що у 2014 році він завершив навчання в Національному університеті захисту України імені Івана Франка та був відзначений почесною шаблею Великої Британії.

Окрім цього, у 2020 році Залужний здобув ступінь магістра міжнародних відносин в Острозькій академії.

Військова кар’єра: еволюція до генерала

Після закінчення навчального закладу в Одесі Залужний обіймав посади командира відділення, командира навчального відділення, командира бойового відділення, командира навчальної роти, командира роти курсантів та командира батальйону.

• У 2007 році Залужного призначили на посаду начальника штабу – першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади у Яворові.
• У 2009 році очолив 51-шу окрему механізовану бригаду та перебував на цій посаді до 2012 року.
• У 2014 році – отримав призначення заступником командира сектора С, що формувався на Донеччині. З того часу Залужний координував майже всі угруповання, які там створювалися.
• У 2017 році був начальником штабу як перший заступник командувача військ Оперативного командування Захід. Також 23 серпня отримав звання генерал-майора.
• У 2018 році став начальником Об’єднаного оперативного штабу ЗС України як перший заступник командувача Об’єднаних сил.
• У 2019 році (9 грудня) – його призначено командувачем Оперативного командування Північ.
• У 2021 році (24 серпня) – отримав звання генерал-лейтенанта, а 4 березня 2022 – вже міг іменувати себе просто генерал.

Зверніть увагу! 27 липня 2021 року указом Президента України Валерій Залужний став Головнокомандувачем ЗСУ. Варто зазначити, що він перший військовий такого рангу, який не пройшов школу радянської військової підготовки, тобто орієнтований не на минуле, а на стандарти НАТО.

Зауважимо, що Залужний став першим воюючим Головнокомандувачем.

Помітно, що з численними побратимами, як він зазначив у бесіді, він час від часу спілкується телефоном, що безперечно демонструє його як доброзичливу особистість.

Приміщення Залужного в ОСУ – це, фактично, невелика кімната площею близько 30 квадратних метрів. Передпокій з лінолеумом, санвузол, далі – кабінет і з нього двері, що ведуть до місця для відпочинку, – повідомляли журналісти.

Боротьба з бюрократією

Від перших днів перебування на посаді Головнокомандувача Залужний боровся з шаленою бюрократією, що існувала в нашій армії. Власне, вже на третій день після підписання указу Президентом він прибув на Схід, зібрав усіх командирів і наказав їм залишити лише бойові документи.

Я віддав такий наказ командирам військових частин прибрати всі папери. Тому говорити про те, що хтось штучно створює цю паперову армію, вже не потрібно. Ось я, як головнокомандувач, заявляю: я наказав прибрати, – підкреслив він у розмові для видання Радіо Свобода.

Також він наголосив, що з того часу працює над тим, щоб запровадити автоматизовану систему управління та розширити електронний документообіг.

Особисте життя

Поєднався шлюбом зі своєю дружиною Оленою майбутній генерал ще два десятиліття тому. У пари за цей час народилося дві доньки. Старша – вже військовослужбовець у Київському гарнізоні, а молодша планує стати медичним працівником і навчається за цією спеціальністю в медичному університеті.

Відомо, що Олена Залужна працює фінансистом в Укргазбанку. До повномасштабного вторгнення вона з чоловіком багато подорожувала.

У мене ще з піонерських часів залишилася пристрасть до мандрівок, зазвичай піших: одягаю спортивний костюм і йду знайомитися з містом, – розповідав в одному з інтерв’ю сам Залужний.

Західні та українські ЗМІ писали, що, незважаючи на сталевий характер, інколи український генерал дуже чутливий.

Зокрема, він захоплюється поезією та вважав своєю улюбленою книгою збірку Унікальний лелека Богдана Головінського.

Залужний та Зеленський

Майже з початку повномасштабної агресії поширюються чутки про те, що між Головнокомандувачем та Президентом України нібито існує розбіжність. Багато хто стверджує, що за теперішніх обставин Залужний є єдиною особою, яка може змагатися із Зеленським, проте чи дійсно йому це необхідно – питання спірне.

Власне, і в Офісі Президента, і в Генеральному штабі ЗСУ, і в Міноборони, і навіть у РНБО спростовували інформацію про наявність певного протистояння між військовим керівництвом нашої держави. Більше того, як запевняли певні ЗМІ, через стратегію щодо Бахмута.

Очевидно, що подібні повідомлення про конфлікт між Зеленським та Залужним лише відіграють на користь російської пропаганди. Українське прислів’я каже, що коней під час переправи не змінюють – тобто вкрай малоймовірно, що відбуватимуться якісь перестановки на таких рівнях військового командування. Це навіть небезпечно з огляду на те, що країна перебуває у воєнному стані.

Залужний створює атмосферу

Саме так, майже дві тисячі осіб щодня вводять у пошуковику Залужний створює атмосферу, щоб послухати веселу пісню про Головнокомандувача та водночас насолодитися новими мемами з його участю.

Вже з’явилися футболки та інший одяг з генералом. Їх щодня купують не лише українці, а й люди в усьому світі. Водночас очевидно, що ми ще не раз радітимемо здобуткам Головнокомандувача та всієї української армії, яка йому підпорядкована.

До речі, протягом останніх тижнів зростає кількість дискусій про можливий наступний етап операції української армії, зокрема, про визволення півострова Крим. У випадку, якщо це насправді станеться – або, скоріше, коли – не слід применшувати роль саме Валерія Залужного у цій перемозі.

Нехай ніхто не сумнівається у значному внеску Головнокомандувача у тріумф України – його роль, мабуть, одна з найважливіших.

Звільнення з посади Головнокомандувача та призначення послом

Валерій Залужний очолював українську армію в найскладніший момент в нашій історії, коли Росія розпочала повномасштабний напад на Україну зі спробою захопити найбільші міста, зокрема й столицю.

Повномасштабне вторгнення розпочалося через півроку після його призначення на посаду.

Валерій Залужний увійшов в історію як генерал, під керівництвом якого наша держава дала відсіч у рази переважаючим силам росіян та завдала чимало поразок окупантам. Наші воїни захистили Київ, Чернігів, Суми, Харків, визволили острів Зміїний, більшість окупованої території Харківщини, північ Донецької області, правобережжя Херсонщини та майже всі населені пункти Миколаївщини.

Тривалий час питання звільнення Валерія Залужного було джерелом для припущень, однак вечіром 29 січня в українському інформаційному просторі почала з’являтися новина про те, що Головнокомандувача ЗСУ відправили у відставку. Тоді це не підтвердилося, проте протягом наступних днів закордонна преса стверджувала, що це лише питання часу.

Вечіром 8 лютого президент Володимир Зеленський зустрівся з Головкомом. Під час зустрічі вони обговорили бачення майбутнього ЗСУ та нових осіб у керівному складі.

Водночас президент запропонував Залужному іншу посаду. Але яку саме – поки що залишалося невідомим. Проте колишній очільник залишився в команді. Після відставки Залужний отримав звання Героя України. Рішенням Київської міської ради удостоєний звання почесного громадянина міста Києва.

9 травня 2024 року Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Валерія Залужного з армії за станом здоров’я з правом носити військову форму. Пізніше з’явився указ президента про призначення залізного генерала послом України у Великій Британії.