Ранні роки: Від Батумі до музики

Майбутній співак Валерій Меладзе народився 23 червня 1965 року в місті Батумі, Грузинська РСР (нині Грузія). Його сім’я була багатонаціональною: батько, Шота Костянтинович, і мати, Неллі Акакіївна, були грузинами, але жили в радянському контексті, де змішувалися різні культури. Валерій зростав разом із братом Костянтином, який згодом став відомим композитором і продюсером, та сестрою Ліаною, яка також обрала творчу професію. Сім’я Меладзе була музичною: бабуся та мати любили співати, а батько грав на фортепіано, що вплинуло на формування музичних смаків Валерія.

У дитинстві Валерій був активним, але не завжди зразковим хлопчиком. Він любив спорт, зокрема футбол, але музика поступово стала його головною пристрастю. У шкільні роки він відвідував музичну школу за класом фортепіано, хоча, за його власними словами, не був старанним учнем. Після закінчення школи Валерій вступив до Миколаївського кораблебудівного інституту в Україні, де навчався за спеціальністю інженера-механіка. Однак музика залишалася його справжнім покликанням, і під час навчання він брав участь у студентських ансамблях.

Початок кар’єри: Від аматорських виступів до великої сцени

Музична кар’єра Валерія Меладзе розпочалася завдяки його старшому брату Костянтину, який уже працював у музичній сфері. У 1989 році Костянтин запросив Валерія до ансамблю «Апрель», де той співав як соліст. Саме тоді брати почали створювати перші пісні разом, поєднуючи таланти Валерія як вокаліста та Костянтина як композитора. У 1991 році Валерій приєднався до гурту «Диалог», з яким записав кілька пісень, але справжній прорив стався після початку сольної кар’єри.

У 1993 році продюсер Кім Брейтбург помітив талант Валерія та запропонував йому сольний проєкт. Першим хітом стала пісня «Не тревожь мне душу, скрипка», яка швидко здобула популярність на радіо. У 1995 році вийшов дебютний альбом «Сэра», який став сенсацією. Заголовна пісня альбому, написана Костянтином Меладзе, стала справжнім хітом і принесла Валерію широку популярність. Цей альбом закріпив за ним статус зірки естради, а його голос, сповнений емоцій і глибини, став впізнаваним.

Золотий період: Хіти, що визначили епоху

1990-ті та 2000-ні роки стали піком кар’єри Валерія Меладзе. Його альбоми, такі як «Последний романтик» (1996), «Самба белого мотылька» (1998) і «Всё так и было» (2002), принесли йому статус одного з найуспішніших виконавців пострадянського простору. Пісні «Красиво», «Девушки из высшего общества», «Я не могу без тебя» та «Океан» стали класикою, яка звучала на радіо, телебаченні та концертах.

Валерій співпрацював із братом Костянтином, який писав музику та тексти для більшості його пісень. Їхній творчий тандем став унікальним явищем: мелодії Костянтина ідеально поєднувалися з чуттєвим виконанням Валерія, створюючи пісні, які резонували з аудиторією. У 2000-х Валерій також почав працювати з іншими артистами, зокрема з гуртом «ВІА Гра», для якого Костянтин писав хіти, а Валерій виконував дуети, такі як «Притяженья больше нет».

У 2008 році Валерій отримав звання Народного артиста Чеченської Республіки, а в 2012 році – Заслуженого артиста Російської Федерації. Його концерти збирали повні зали в Росії, Україні, Грузії та інших країнах, а його музика стала саундтреком для романтичних історій багатьох слухачів.

Останні роки: Адаптація та нові горизонти

У 2010-х роках Валерій Меладзе продовжував активно виступати та записувати нові альбоми. Він також став наставником у телевізійних шоу, таких як «Голос» і «Голос. Дети» в Росії, де його професіоналізм і харизма здобули повагу молодих талантів. Його альбом «Мой брат» (2015), присвячений співпраці з Костянтином, став ще одним підтвердженням їхньої творчої синергії.

Після 2014 року, у зв’язку з політичними подіями в Україні та Росії, кар’єра Валерія зосередилася переважно на російському ринку, хоча він зберігав зв’язок із українською аудиторією. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Валерій Меладзе публічно висловив антивоєнну позицію, що викликало неоднозначну реакцію. Він продовжив виступати за кордоном, зокрема в Європі та США, де його концерти відвідували шанувальники з різних країн.

У 2025 році Валерій залишається активним артистом. Він працює над новими піснями, бере участь у благодійних проєктах і продовжує виступати на міжнародних сценах. Його голос і харизма не втратили своєї магії, а нові композиції, такі як «Свобода или сладкий плен» (2023), демонструють його здатність залишатися актуальним.

Особисте життя: Сім’я та стосунки

Особисте життя Валерія Меладзе завжди привертало увагу преси. У 1989 році він одружився з Іриною Малухіною, з якою виховав трьох доньок: Інгу (1990), Софію (1999) і Аріну (2002). Шлюб тривав до 2014 року, коли пара офіційно розлучилася. Розлучення стало гучною подією, адже Валерій почав нові стосунки з Альбіною Джанабаєвою, екс-учасницею гурту «ВІА Гра».

З Альбіною Валерій має трьох синів: Костянтина (2004), Луку (2014) і Марка (2021). Пара офіційно одружилася після розлучення Валерія з Іриною, і їхні стосунки залишаються міцними. Валерій часто говорить, що сім’я – це його головна підтримка, а діти надихають його на нові звершення. Він також підтримує близькі стосунки зі своїм братом Костянтином, який залишається його головним творчим партнером.

Спадщина та вплив

Валерій Меладзе – це артист, чия музика стала саундтреком для кількох поколінь. Його пісні, сповнені емоцій і романтики, залишаються актуальними навіть у 2025 році. Він не лише створив хіти, які співають мільйони, але й залишив слід у культурному ландшафті пострадянського простору. Його співпраця з братом Костянтином стала прикладом того, як сімейна підтримка та творчий тандем можуть створювати шедеври.

У віці 60 років Валерій Меладзе продовжує надихати своєю музикою, харизмою та щирістю. Його історія – це приклад того, як талант, працьовитість і любов до мистецтва можуть подолати будь-які перешкоди. Від маленького Батумі до головних сцен світу, Валерій Меладзе залишається голосом, що зачаровує серця.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”