Вадим народився навесні 1976 року в родині Павла та Антоніни Галигіних. Батьки жили тоді у передмісті Борисова, у військовому містечку Печі, яке славилося на весь СРСР серйозною «навчалкою». Згодом у хлопчика з’явилася сестра Інга.

Батько був військовим і за словами гумориста, професійним кухарем, від якого Вадим успадкував захоплення кулінарією. Мама працювала в медсанчастині. З ранніх років хлопчик їздив з татом на полігони, бачив, як облаштовано армійське життя, захоплювався танками, а коли йому давали можливість постріляти, щастю Вадика не було меж.

Ще в дитячому садку Галигін почав виявляти артистичні здібності, брав участь у дитячих святкових ранках, любив перебувати в центрі уваги. Навчався грі на баяні в музичній студії, відвідував театральний гурток і навіть був названий найкращим артистом у конкурсі «Театральний марафон».

Школярем створив власну музичну групу, в якій був першим завдяки, барабанщиком і баяністом. Щоб заробити на відсутні інструменти, хлопці колективу, який називався «Центр ваги», підпрацьовували вечорами на розвантаженні вагонів.

Незважаючи на творчий потенціал, Вадим мріяв стати лікарем. Про це він розповідав значно пізніше в інтервю.

Прагнув не звичайного лікарського покликання, а хірургічного ремесла, мріяв проводити операції на людях. Це щира правда, і я старанно готувався до цього. Одного разу мене запитали, що мені придбати як заохочення за успішне навчання. Я тоді відповів: «Мамо, купи велику медичну енциклопедію». Вона здивувалася, але все ж придбала її, і поки я навчався в школі, я прочитав її від початку до кінця – сторінка за сторінкою, том за томом.

Після завершення навчання спроба вступити до медичного інституту виявилася невдалою. Але перед цим Галигин разом з однокласниками перед шкільними випускними іспитами відвідав Мінськ, на підготовчі курси при вищому військово-командному училищі. Вадиму подобалося, що їх відпускали з уроків раніше, і можна було безкоштовно поїхати до столиці. Ще не закінчивши атестацію в школі, Галигин вже був зарахований до училища за прохідним балом. Коли прагнення стати лікарем не вдалося, Вадим обрав артилерійський факультет.

Під час навчання Галигин пройшов усі можливі програми підготовки, включаючи практику на реактивних системах «Смерч» і «Град». Отримавши офіцерське звання вже в реорганізованій військовій академії, служив в армії за контрактом, але через рік звільнився у запас, щоб зайнятися зовсім іншою справою.

Ще в училищі Галигин захопився грою в КВН, був учасником команди «МінполітШа», яка успішно брала участь у різних фестивалях. Кілька разів команда змінювала назви, а згодом Вадим став капітаном команди «Мінськ-Брест» і приїхав з нею на фестиваль КВН у Сочі. У 2001 році команда стала чемпіоном Євроліги, а Галигин був визнаний найяскравішим її учасником.

Творчий шлях

Кілька років Вадим грав у КВН у складі Білоруського державного університету, поки не з’явилася можливість стати резидентом Comedy Club. На початку телевізійної кар’єри Вадик «Рембо» Галигин у компанії Дмитра «Люськи» Сорокіна та Тимура «Каштана» Батрудінова створив чимало цікавих номерів, які принесли йому надзвичайну популярність.

Вадим з’явився на сцені у вигляді схвильованого, розпатланого хлопця, що гарчить на глядачів. Візитною карткою Галігіна стала мініатюра «Пухнасті звірі». Фраза про хом’яка розійшлася серед людей:

Хом’як – єдина тварина, яка міцно стоїть на лапах і дивиться далеко вперед, у глибину, в майбутнє. Хом’як, чорт забирай, особистість!

Але енергійна натура митця не дозволила йому спочивати на досягнутому. У 2007 році Галігін вирішив покинути «Комеді». Спростовуючи чутки про сварку з колегами, він заявив, що має багато творчих задумів, а Comedy Club обмежує його волю. Він зайнявся власним підприємством, започаткував проєкт «Дуже російське ТБ». Незабаром телеглядачі побачили його у новорічному шоу «Привид мильної опери», де він зіграв головну роль, відкрив концерт арією та вів усю церемонію.

У 2010 році Вадим створив авторську програму «Галігін.РУ». Мікс реаліті-шоу, стендапу та ситкому завоював прихильність аудиторії СТС. Згодом комік повернувся до «Комеді» і разом з Гаріком Харламовим створив чимало чудових номерів. Найбільшою популярністю користувалися «Таємниця сфінкса», «МосІграшка», «Політичне ток-шоу».

За участь у рекламній кампанії «Ельдорадо» Вадим отримав премію «Обличчя року». Як продюсер Галігін здобув визнання після виходу на екрани комедії «Найкращий фільм», де грали Дмитро Нагієв і Гарік Харламов, Армен Джигарханян та Михайло Галустян.

Весь цей час гуморист не припиняв писати музику та тексти пісень. У 2011 році він записав дебютний альбом «Подарунок» разом з білоруськими панкерами з гурту «Леприконси». Пізніше писав пісні для інших виконавців, наприклад, «Разом» для Сосо Павлиашвілі (до речі, композиція принесла співаку номінацію на «Пісню року»).

Галігін був ведучим і учасником багатьох гучних телепроєктів: це і шоу «Дві зірки» (2009), і премія Муз-ТВ у 2011 році, що зібрала 25 тисяч глядачів в Олімпійському, яку Галігін вів у прямому ефірі.

Галигін виступив сценаристом, продюсером та виконавцем головної ролі у проєкті «Надзвичайно російський детектив» (2008), де з’явився у вигляді судмедексперта Яцека Гробовського. Стрічка була створена на власній студії Вадима EGO Production. Пародія на вже всім набридлі штампи детективного жанру з якоїсь причини отримала низькі оцінки глядачів, як, втім, майже всі спроби резидентів Comedy Club у царині повнометражних комедій.

Разом із Сергієм Жигуновим та Кристиною Орбакайте актор брав участь у фантастичному фільмі «Загадка принцес», а з Іллею Глинніковим та Гошею Куценком – у комедії «Непрохані гості». Ще двома комедійними проєктами, де Галигін продемонстрував свою акторську майстерність, стали стрічки «Zомбоящик» та «Упирі». У першій він постатив у образі єгиптянина, у другій – контрабандиста Діми.

Особисте життя Вадима Галигіна

Вадим Галигін офіційно одружений втретє. Вперше він взяв шлюб, коли йому було трохи більше двадцяти. У подружжя народилася дочка, яку назвали Таїсією. Ім’я першої дружини Вадим не розголошує, але дуже любить свою старшу дочку, яка вже закінчила школу та вступила до вищого навчального закладу.

Другою його дружиною стала білоруська модель Даша Овечкіна. У той період Вадим лише розпочинав кар’єру в Москві. Щоб бути поруч із чоловіком, Дар’я покинула роботу та переїхала до нього в російську столицю.

Тягар слави резидента Comedy Club вплинув і на родинне життя Вадима. Йому почали приписувати романи з красунями шоу-бізнесу, дружина не терпіла його зради або чуток про них. Після семи років шлюбу пара розлучилася. Наразі Овечкіна одружена з одеським бізнесменом.

Весілля Вадима Галигіна з білоруською співачкою та фотомоделлю Ольгою Войнилович відбулося у 2010 році. Тамадою на ньому був Павло Воля.

Галигін зізнається, що в сімейному житті він щасливий, тим більше, що Ольга подарувала йому двох синів – Вадика та Ванечку. Другий малюк з’явився на світ наприкінці 2019 року.

Вадим Галигін зараз

У 2020 році виконавець разом із репером Джиганом з’явився як запрошений гість у програмі «Що сталося далі?». Суть розважальної передачі полягає в тому, що ведучі – Тамбі, Рептилоїд, Щербаков та Детков намагаються вивести з рівноваги відвідувачів.

Окрім цього, Галигін створює нові тексти, працює над ініціативами, а під час весняного карантину через епідемію коронавірусу Вадим почав випускати «Жарт-шоу» на майданчику соціальної мережі «Однокласники».

Галыгін продовжує співпрацювати й з фірмою «Ельдорадо». Оновлена маркетингова ідея торгової марки дала митцеві помічника: лялькового двійника Вадю, кумедного балакуна та «торговця», який спілкується з молодою публікою.

На 2020 рік також була запланована презентація комедії «Товариш на продаж», основні ролі в якій виконали Вадим Галыгін, Антон Богданов та Антон Пампушний.