Дата і місце народження

Тіберій Йосипович Сільваші з’явився на світ 13 червня 1947 року в мальовничому Мукачевому на Закарпатті, де Карпати шепочуть таємниці вітру, а люди дихають мистецтвом, наче повітрям.

Школа і освіта

Ще юнаком Тіберій відкрив для себе чарівність пензля під крилом ужгородського майстра Золтана Баконі, чиї уроки стали першим подихом натхнення. З 1962 по 1966 рік він опановував таємниці кольору в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка в Києві, де фарби вчили його бачити не просто форми, а енергію світу. А з 1965 по 1972 рік Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) став його лабораторією, де абстракція народжувалася з бунту проти радянських рамок.

Кар’єра

Карьєра Сільваші – це вибухова суміш бунтарства й глибини. З 1978 року він – член Національної спілки художників України, а з 1988-го – у правлінні, де став секретарем з роботи з молоддю, запалюючи іскри в душах новачків. У 1980-х він очолив пленери в Седневі, де зібрав коло однодумців, що виростили нове українське мистецтво. Ключовий момент – 1990-ті, коли як ідеолог групи “Живописний заповідник” (разом з Марком Гейком, Олександром Животковим, Миколою Кривенком та Анатолієм Криволапом) він проголосив “неоформалізм”: картина як простір фарби, де колір – не прикраса, а сутність буття. 

Перша персональна виставка в 1993-му в Тулузі (Франція) розкрила його світу, а згодом – галереї Мюнхена, Відня, Києва. У 1995-му – “Художник року” в Україні та стипендія в Мюнхені. Він автор есеїв про Веласкеса, Яблонську, Караваджо, бо для нього теорія – це продовження пензля. Роботи в музеях Нью-Джерсі, Запоріжжя, Харкова, Ужгорода та приватних колекціях Європи й США. Лауреат Шевченківської премії 2022-го, академік НАМ України з 2021-го, член-кореспондент з 2018-го. А в 2024-му – грандіозна ретроспектива “Кола Сільваші” в Українському домі, де 86 митців оточили його полотна, ніби зірки – сонце.

Сім’я

Сільваші – родинний митець: серед його робіт є “Портрет доньки” (присвята Інфанті Маргариті), де ніжність батьківського погляду розчиняється в абстрактних хвилях. Деталі приватного життя, як і личко за картою фарб, лишаються за лаштунками – та саме в цій таємничості криється сила його творчості.

Наша доба

Сьогодні, у 78, Тіберій Сільваші мешкає й творить у Києві, де війна не згасила його вогню. У майстерні на двох поверхах – полотна внизу, паперові експерименти вгорі – день за днем народжуються “кольорові об’єкти”, що уповільнюють час. Він веде щоденник у Facebook з перших днів повномасштабного вторгнення: небо, кава, роздуми про мистецтво як рятунок від хаосу. У 2024-му створив авторський колір “Szilvashi Blue” з Caparol – синь, що пульсує, як Карпати в душі. Його абстракція – не втеча, а місток до гармонії, де “смерть живопису означає його початок”.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”