Ранні роки: сільське дитинство та львівська освіта

Майбутній гуморист Тарас Ярославович Стадницький народився 19 травня 1983 року на хуторі Лозова, село Боброїди, Жовківський район (нині Львівський район), Львівська область, Україна. Він зростав у простій сільській сім’ї, де виховувався разом із двома братами.

Батьки, за його словами, були суворими: за непослух карали роботами на полі чи забороною грати у футбол, що Тарас вважав найгіршим покаранням. Сільське життя сформувало його почуття гумору, любов до природи та вміння знаходити радість у простих речах. У дитинстві він мріяв стати трактористом, але доля склалася інакше.

Тарас навчався в місцевій школі, а після її закінчення вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет прикладної математики та інформатики, який закінчив у 2005 році. Під час навчання він захопився КВК, приєднавшись до студентської команди, що стало поворотним моментом у його житті.

Хоча Тарас здобув диплом математика, він жартує, що «ніколи не розумів побудови жартів», але його природна харизма компенсувала це з лишком.

Кар’єра: від КВК до «Ліги Сміху»

Кар’єра Тараса в гуморі почалася з участі в КВК у складі команди «Набла» Львівського університету. У 2007 році він став фіналістом Вищої української ліги КВК із командою «Перша сільська збірна», де його образ сільського хлопця Володьки почав формуватися.

У 2012 році Тарас приєднався до тернопільської команди «V.I.P. Тернопіль», яка стала його основним проєктом. Команда здобула популярність завдяки участі в «Лізі Сміху» (з 2015 року), де їхній унікальний гумор, заснований на західноукраїнському колориті, підкорив глядачів. Тарас став капітаном і обличчям команди, а «V.I.P. Тернопіль» виграла чемпіонат «Ліги Сміху» в 2017 році.

У 2014 році Тарас дебютував на телебаченні в гумористичній програмі «Країна У» на каналі ТЕТ, де зіграв свого культового персонажа Володьку. Цей образ – простого, але хитрого сільського хлопця – став основою для серіалу «Танька і Володька» (2016–2020), де Тарас виконав головну роль разом із Юлією Войтович (Танька).

Серіал, що розповідає про комічні пригоди подружжя, став хітом, а дует Таньки і Володьки порівнювали з класичними комедійними парами. Тарас також з’являвся в інших проєктах «Країни У», зокрема в скетчах «Одного разу під Полтавою».

Як телеведучий Тарас працював на регіональних каналах, вів корпоративи та фестивалі, а також був членом журі мистецьких конкурсів, зокрема дитячих талант-шоу. У 2020-х він почав розвивати кар’єру стендап-коміка, виступаючи з сольними програмами в Україні.

Його жарти, часто засновані на особистих історіях і сільському житті, резонують із широкою аудиторією. У 2022 році Тарас знявся в епізодичній ролі в комедійному серіалі «Будиночок на щастя», а в 2024 році анонсував нові виступи з «V.I.P. Тернопіль».

Особисте життя: сім’я та кризи

Тарас Стадницький одружений із Наталею, яку називає своєю головною підтримкою. Пара познайомилася ще в студентські роки у Львові, і їхні стосунки пережили кілька криз, про що Тарас відверто розповів у 2024 році в інтерв’ю ТСН. Вони зіграли два весілля: перше – скромне, а друге – з розмахом після успіху в «Лізі Сміху».

У подружжя є донька Соломія (нар. 2015), яку Тарас обожнює і часто згадує в соцмережах, називаючи її «мотиватором». Він свідомо приховує сім’ю від надмірної уваги публіки, пояснюючи це бажанням захистити їх від хейту.

Тарас живе у Львові, відмовляючись переїжджати до Києва, бо вважає рідне місто своїм «місцем сили». У 2025 році він поділився улюбленими локаціями Львова, такими як кав’ярня «Львівська копальня кави» та парк імені Івана Франка, де любить гуляти з сім’єю.

Скандали та суспільна позиція

Тарас Стадницький неодноразово опинявся в центрі суперечок. У 2025 році він розповів про інцидент із ТЦК, коли його оголосили в розшук через помилку в даних, хоча він пройшов ВЛК і мав бронь як діяч культури. Ця ситуація викликала дискусії в соцмережах, де одні підтримали його, а інші критикували за «уникнення мобілізації».

У червні 2025 року користувачі X звинуватили Тараса в підтримці «бусифікації» (перевезення ухилянтів через кордон) і критикували його за самозакоханість, називаючи «еталонним прикоритним». Тарас не коментував ці звинувачення, але його проукраїнська позиція, зокрема підтримка Майданів 2004 і 2014 років, залишається відомою.

У 2022 році Тарас брав участь у благодійних концертах на підтримку ЗСУ, а також перераховував кошти на гуманітарну допомогу. Він уникає політичних заяв, але в інтерв’ю підкреслює важливість єдності українців під час війни.

Стиль життя та хобі

Тарас – людина простих радощів: він любить риболовлю, футбол і сімейні посиденьки. Його стиль одягу відображає образ Володьки — джинси, кросівки та сорочки, часто з гумористичними принтами. У 2015 році він згадував, як мама надіслала йому кирзові чоботи та вишиванку для виступів, що стало частиною його сценічного образу. Тарас захоплюється літературою, зокрема творами Івана Франка, і жартує, що «математика навчила його рахувати жарти».

Його Instagram (@stadnytskyy) із тисячами підписників наповнений гумористичними відео, сімейними фото та постами про виступи. У 2024 році він опублікував мотиваційний пост: «Якщо життя дає тобі дитину – працею зроби з неї людину», що підкреслило його роль батька.

Сучасність: нові виступи та підтримка України

У 2025 році Тарас Стадницький продовжує виступати з «V.I.P. Тернопіль» у «Лізі Сміху» та готує нові стендап-програми. Він планує тур містами України, а також працює над новими телепроєктами. Попри суперечки в соцмережах, Тарас залишається активним у благодійності, підтримуючи ЗСУ та постраждалих від війни. Його гумор, що поєднує сільську щирість і сучасні реалії, продовжує підкорювати аудиторію.

Тарас Стадницький – це втілення українського гумору: простого, душевного та близького кожному. Його історія — про те, як любов до сцени та рідної землі може зробити з математика зірку, що змушує сміятися всю країну.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”