Ранні роки та родина – Дитинство в тіні легенд

Майбутня акторка Шарлотта Люсі Генсбур народилася 21 липня 1971 року в Лондоні, Великобританія, в сім’ї, яка вже була легендою. Її мати, Джейн Біркін, була британсько-французькою актрисою, співачкою та іконою стилю 1960-х, відомою завдяки фільму «Фотозбільшення» та культовій пісні «Je t’aime… moi non plus». Батько, Серж Генсбур, був французьким музикантом, поетом і режисером, чиї провокативні тексти та мелодії зробили його однією з найвпливовіших фігур 

у європейській культурі. Шарлотта була єдиною спільною дитиною цієї культової пари, хоча в неї є зведені сестри: Кейт Баррі (від першого шлюбу Джейн Біркін, яка трагічно померла у 2013 році) та Лу Дуайон (від іншого шлюбу Джейн).

Дитинство Шарлотти пройшло між Лондоном і Парижем, у творчій, але бурхливій атмосфері. Її батьки розлучилися, коли їй було 9 років, але зберегли дружні стосунки, що дозволило Шарлотті підтримувати тісний зв’язок із обома. Серж Генсбур мав великий вплив на її раннє життя, зокрема через музику: у 1984 році, у віці 13 років, Шарлотта записала з ним провокаційну пісню «Lemon Incest», яка викликала суперечки через двозначний текст, але продемонструвала її вокальний талант. Зростання в центрі уваги ЗМІ та мистецької богеми сформувало її як людину, яка вміє балансувати між публічною славою та приватним життям.

Шарлотта навчалася в елітній школі École Active Bilingue Jeannine Manuel у Парижі, а згодом у школі-інтернаті в Швейцарії. Вона з дитинства захоплювалася акторством і музикою, що стало природним продовженням її сімейної спадщини.

Початок кар’єри – Від дитячих ролей до перших нагород

Акторський дебют Шарлотти відбувся у 1984 році у французькому фільмі «Paroles et Musique», де вона зіграла невелику роль. Проте справжній прорив стався у 1985 році, коли 14-річна Шарлотта знялася у фільмі «L’Effrontée» (реж. Клод Міллер). Її роль бунтівної дівчинки-підлітка принесла їй премію «Сезар» як найперспективнішій молодій актрисі. 

У 1988 році вона повторила цей успіх, отримавши ще один «Сезар» за роль у фільмі «La Petite Voleuse» (реж. Клод Міллер), де зіграла юну злодійку, яка шукає свій шлях у житті.

У ці ранні роки Шарлотта також працювала з батьком у його режисерському проєкті – фільмі «Charlotte for Ever» (1986), який, попри суперечливу репутацію, показав її здатність справлятися зі складними ролями. У 1990-х вона почала з’являтися в англомовних проєктах, зокрема у «Цементному саду» (1993), екранізації роману Ієна Мак’юена, де зіграла разом із сестрою Кейт Баррі. Цей період закріпив за Шарлоттою репутацію актриси, яка не боїться провокативних і складних ролей.

У 1996 році Шарлотта зіграла головну роль у екранізації роману Джейн Остін «Емма», де її партнером став Гвінет Пелтроу. Ця роль відкрила їй двері до англомовного кіно, хоча вона завжди залишалася вірною європейському кінематографу. У 1999 році вона знялася у французькому фільмі «La Bûche», який приніс їй ще одну номінацію на «Сезар».

 Її співпраця з режисером Алехандро Гонсалесом Іньярріту у фільмі «21 грам» (2003) разом із Шоном Пенном і Наомі Воттс стала важливим кроком у голлівудській кар’єрі. Її роль Мері Ріверс була емоційно насиченою та продемонструвала її здатність працювати з найвищим рівнем акторів.

Міжнародне визнання – Від Франції до Голлівуду

У 2009 році Шарлотта отримала міжнародне визнання за роль у провокаційному фільмі Ларса фон Трієра «Антихрист». Її гра у ролі жінки, яка переживає втрату дитини, була настільки потужною, що принесла їй нагороду за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі. Співпраця з фон Трієром продовжилася у фільмах «Меланхолія» (2011) та «Німфоманка» (2013), де Шарлотта знову продемонструвала свою сміливість, беручись за складні та емоційно виснажливі ролі.

Окрім акторства, Шарлотта активно розвивала музичну кар’єру. Її дебютний альбом «Charlotte for Ever» (1986) був створений у співпраці з батьком, але справжній успіх прийшов із альбомом «5:55» (2006), записаним разом із французьким гуртом Air. Альбом отримав схвальні відгуки та став платиновим у Франції. У 2009 році вийшов альбом «IRM», створений у співпраці з Беком, натхненний її досвідом відновлення після травми мозку, отриманої під час катання на водних лижах. Її музика, сповнена меланхолії та інтимності, відображає її унікальний стиль і зв’язок із спадщиною Сержа Генсбура.

Музична кар’єра – Спадщина Сержа Генсбура

У 2017 році Шарлотта випустила альбом «Rest», який став її найбільш особистим проєктом. Альбом був присвячений пам’яті її сестри Кейт Баррі та містив пісні, написані самою Шарлоттою, що стало для неї новим творчим викликом. Її музика продовжує залишатися важливою частиною її артистичної ідентичності.

У 2010-х і 2020-х роках Шарлотта залишалася активною в кіно, зосередившись на незалежних проєктах. У 2014 році вона знялася у фільмі «Три серця», а в 2015 – у «Кожна річ на своєму місці». У 2017 році вона повернулася до співпраці з Ларсом фон Трієром у фільмі «Дім, який побудував Джек», де зіграла одну з жертв серійного вбивці. У 2020 році Шарлотта знялася у французькому фільмі «Suzanna Andler», а в 2021 році зіграла головну роль у драмі «Jane par Charlotte», режисерському дебюті її доньки Аліси Ів. Цей фільм став особистим дослідженням їхніх стосунків і пам’яті Джейн Біркін, яка померла у 2023 році.

Останні проєкти – Незалежне кіно та нові горизонти

У 2023 році Шарлотта з’явилася в серіалі «The Pale Blue Eye» разом із Крістіаном Бейлом, а в 2025 році вона знялася в драмі «Nous, les Leroy», яка отримала схвальні відгуки на Каннському кінофестивалі. Її здатність поєднувати роботу в авторському кіно з комерційними проєктами робить її унікальною постаттю в сучасному кінематографі.

Особисте життя – Сім’я та приватність

Шарлотта Генсбур живе у Парижі разом зі своїм давнім партнером, французьким режисером і актором Іваном Атталем, із яким вона познайомилася в 1991 році на зйомках фільму «Aux yeux du monde». Пара має трьох дітей: сина Бена (нар. 1997), доньку Алісу (нар. 2002) і доньку Джо (нар. 2011). Незважаючи на тривалі стосунки, Шарлотта та Іван не одружені, що, за їхніми словами, є свідомим вибором. Їхня сім’я живе відносно скромно, уникаючи надмірної уваги ЗМІ.

Трагічна смерть сестри Кейт Баррі у 2013 році та матері Джейн Біркін у 2023 році глибоко вплинули на Шарлотту. Вона присвятила багато своїх творчих проєктів пам’яті рідних, зокрема альбом «Rest» і фільм «Jane par Charlotte». Шарлотта відома своєю замкнутістю в особистих питаннях, але в інтерв’ю вона часто говорить про важливість сім’ї та мистецтва як способу переживання особистих втрат.

Підсумок: Ікона з душею поета

Шарлотта Генсбур – це унікальна постать у світі мистецтва, яка поєднує акторську майстерність, музичний талант і сміливість у виборі проєктів. Від дитячих ролей у французькому кіно до співпраці з найвпливовішими режисерами сучасності, вона довела, що є не лише спадкоємицею знаменитих батьків, а й самостійною творчою силою. 

У 2025 році, у віці 54 років, Шарлотта продовжує вражати своєю багатогранністю, балансуючи між кіно, музикою та сімейним життям. Її історія – це приклад того, як можна залишатися вірною своїм принципам, зберігаючи пристрасть до мистецтва та людяність у серці.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”