Сергій Бабкін народився 7 листопада 1978 року на північному сході України, у місті Харків. Його батько все життя служив у армії, а мати працювала вихователькою дітей. У 6 років хлопчика одночасно віддали на бальні танці та до музичної школи. Обидва заняття йому особливо не подобались, але переконати батьків не вдалося. Паралельно з цим він захопився театром і дуже часто брав участь у шкільних виставах.

У 12 років Сергій вперше торкнувся гітари. Оскільки коштів на професійних музичних наставників у сім’ї не було, юнаку доводилося самостійно опановувати основи гри на шестиструнному інструменті. У вільний від навчання час хлопчик разом з друзями заробляв гроші та лише за 2 роки набув такого значного досвіду, яким не можуть похвалитися чимало дорослих. Спочатку він працював вантажником та прибирав приміщення від непотрібного мотлоху, потім фасував макаронні вироби та продавав хлібобулочні вироби біля метро.

У 14 років Бабкін відкрив для себе творчість гуртів «Браво» та «Сюткін і Ко». Саме завдяки їхнім пісням юнак почав створювати власні музичні композиції, які демонстрував у колі друзів та родичів. Закінчивши 9-й клас, Сергій зіткнувся зі складним вибором професії: з одного боку, він міг продовжити навчання у школі або вступити до військового училища та протягом двох років грати у військовому оркестрі, а з іншого – подати документи до Харківського музичного училища.

Одного разу мама Сергія дізналася про ліцей мистецтв, де була театральна спеціалізація. Не вагаючись, юнак погодився вступити туди і, варто зазначити, не даремно. Саме в цей час життя Бабкін зустрівся з Андрієм Запорожцем, майбутнім товаришем по колективу «5’nizza». У вільний від навчання час Сергій позичав у викладачів гітару, вдосконалював вміння, вишукував акорди, а Андрій із задоволенням підспівував йому.

У 1996 році Сергій закінчив ліцей, а згодом вступив на акторський факультет Харківського інституту мистецтв. На другому курсі хлопець здобув перемогу на змаганні декламування. Під час навчання Бабкін брав участь у виставі «Емігранти», де познайомився з таким обдарованим актором, як Олег Дідик.

Вже на третьому курсі юнака прийняли до місцевого драматичного театру О.С. Пушкіна. Взимку 1999 року Сергій вирушив до Санкт-Петербурга в сподіванні вступити до театрального вищого навчального закладу, але за кілька днів повернувся додому. Через декілька місяців йому запропонували епізодичну роль у кінострічці «Російське».

На четвертому курсі Бабкін став повноправним учасником нічного клубу «Маска», де підробляв мімом. Одного разу йому пощастило, і він став телеведучим програми «Салон TV», яка транслювалася на каналі «Тоніс». Щодо дипломної роботи Сергія, він був залучений до п’єси, поставленої на сцені незалежного харківського театру «Театр 19», відомого своїми гострими постановками.

У 2000 році Сергій закінчив інститут і одразу ж увійшов до основного складу «Театру 19». На його рахунку такі вистави, як «Двері», «Наш Гамлет».

Армія

Незважаючи на затребуваність молодого актора, на нього чекала армія. У дитинстві батько дуже часто брав хлопчика з собою до військового училища, тому Бабкін знав не з чуток, що таке казарма, КПП та статут. Повернувшись одного разу додому, юнак побачив повістку. Зібравши всі необхідні документи, Сергій вирушив до військкомату, де зовсім випадково згадав про те, що працює в театрі й у них сьогодні буде виступ. Наступного дня після виступу актор зайшов до кабінету дирекції та пояснив свою ситуацію.

Керівництво театру не бажало втрачати такого цінного виконавця, тому зателефонувало безпосередньо генералу. Спочатку чоловік відмовився допомогти юнакові, але через декілька хвилин перетелефонував і повідомив таке: «Нехай залишається ваш Бабкін, інакше якщо я його візьму до війська, від мене піде дружина». Саме таким чином початківцю актору вдалося уникнути військової служби.

5`nizza та інші проєкти

У 2000 році Сергій разом з товаришем Андрієм Запорожцем створив гурт «5nizza». Спочатку хлопці виступали у невеликих клубах та ресторанах, але у 2002 році їхнє життя докорінно змінилося. Відвідавши фестиваль Казантип, друзі познайомилися з Шумом (DJ Shum), фронтменом московського гурту «WK?». Хлопці миттєво порозумілися, обмінялися номерами телефонів, а потім роз’їхалися по домівках. Через декілька тижнів у квартирі у Сергія пролунав дзвінок, і на іншому кінці дроту Бабкін почув знайомий голос Шума: «У мене є можливість влаштувати для вас кілька концертів, але добре подумайте, перш ніж приймати таке відповідальне рішення, адже після цієї подорожі ваше життя суттєво зміниться».

Восени 2002 року колектив відвідав Москву. На перший концерт прийшло лише 100 людей, але з часом кількість шанувальників збільшувалася. Майже через рік на кожен концерт приходило понад 2000 осіб. У 2003 році «П’ятниця» випустила дебютний альбом, який так і називався – «П’ятниця». Поєднання стилів хіп-хоп, реггі, акустичного року дуже жваво було сприйнято фанатами.

У 2004 році у Сергія Бабкіна вийшов сольний альбом – «Ура!». Згодом хлопців накрила хвиля популярності: численні інтерв’ю, статті у відомих глянцях, ротація на відомих радіостанціях, закордонні концертні тури по Штатах, Канаді, Німеччині, Польщі.

У 2005 році Сергій Бабкін випустив ще 2 сольні альбоми – «Бис» і «Син». Остання платівка була присвячена Іллі Бабкіну, сину Сергія, який народився 1 вересня того ж року.

У цьому ж році світ побачив другий диск гурту «5’nizza» – «O5», який отримав схвалення навіть від визнаних музичних експертів. Хоча в деяких творах чітко простежувався вплив Бориса Гребенщикова, Юрія Антонова та навіть Леоніда Утьосова, разом це сприймалося дуже гармонійно, у неповторному «п’ятничному» стилі.

У 2007 році Сергій разом з Андрієм вирушив з концертною програмою до Польщі, але цей тур став їхнім останнім спільним виступом. Після гастролей музиканти оголосили про розпад колективу. Це сталося через розбіжності їхніх поглядів на майбутній альбом. Зокрема, Андрій прагнув розширити склад гурту, що звело б майже нанівець функції «людини-оркестру» Бабкіна. Весь вже записаний для третього диску матеріал перейшов до Запорожця, який створив новий музичний проєкт – «SunSay».

Тепер шанувальники «5’nizzи» могли обирати між багатогранним реггі-фанком у виконанні Сан Санича та компанії й ліричною авторською піснею Сергія Бабкіна.

У 2008 році Бабкін з’явився з невеликою роллю в комедії «День радіо», а за рік йому дісталася головна роль у фантастичному трилері «Відторгнення». За сюжетом його персонажу доведеться розібратися з низкою дивовижних обставин: спочатку небо набуває неприродного зеленого кольору, люди в жаху починають покидати рідні оселі, а потім вулицями починають їздити танки.

У тому ж році Сергій став засновником музичного проєкту K.P.S.S (назва гурту – абревіатура, складена з перших літер імен учасників: Костянтин, Петро, Станіслав, Сергій). Дебютний альбом квартету («Свинець») вийшов у 2010 році, а вже через кілька місяців з’явилася наступна платівка, «Ззовні і всередині», до запису якої було залучено симфонічний оркестр. Гурт існував до літа 2012 року.

Через декілька місяців Сергій взяв участь у створенні пісні «Час» для гурту «Нитка червона».

У 2011 році Сергій зустрівся з очільником колективу «Океан Ельзи» Святославом Вакарчуком. Чоловік запропонував Бабкіну місце у своєму новому проєкті. Завдяки цій співпраці влітку того ж року вийшов їх спільний альбом під назвою «Брюссель», до якого увійшло 12 композицій.

У 2013 році з’явився черговий сольний альбом «Сергевна». Того ж року він знявся у кінострічках, таких як «Щасливий кінець» (гравець у мафію) та «Як знайти жінку» (зіграв копача могил).

У 2015 році відбулася радісна подія – Бабкін та Запорожець оголосили про возз’єднання «5’nizzи» після десяти довгих років перерви у спільній творчості та одразу випустили кліп з промовистою назвою «Я в тебе вірю».

Особисте життя Сергія Бабкіна

У 27 років Сергій одружився з Лілією Ротань. 1 вересня 2005 року у Бабкіна народився первісток, син Ілля. Проте через 2 роки подружжя розійшлося. Навесні 2008 року Бабкін та його нова кохана Сніжана Вартанян провели таємне вінчання, а в березні наступного року офіційно стали чоловіком і дружиною.

У дівчини вже був син на рік молодший за Іллю від першого шлюбу. 7 вересня 2010 року Сергій вдруге став батьком – у пари народилася донька Веселина.

Влітку 2019 року музикант і його дружина знову чекали на поповнення.

Сергій Бабкін зараз

Незабаром після возз’єднання «5’nizza» видала міні-альбом «I Believe in You». На концертах вони представляли нові пісні: «Альо», «Вперед».

Проте сольна кар’єра Сергія Бабкіна після цього не припинилася. У березні 2016 року вийшла його нова платівка «#Неубивай», а 1 червня того ж року відбувся концерт, на якому Бабкін порадував своїх шанувальників їх улюбленими акустичними композиціями.

Сергій і надалі жваво долучається до театрального середовища, скажімо, зовсім нещодавно він разом з дружиною брав участь у комічній виставі «Жир» театру «Прекрасні квіти».

З 2018 року Сергій Бабкін продовжив активну творчу діяльність, розширюючи свій репертуар та беручи участь у різноманітних проєктах.

Музична кар’єра

У 2018 році Бабкін випустив альбом «Музасфера», який став його першим повністю україномовним альбомом. Цей реліз отримав схвальні відгуки критиків та слухачів.

У 2020 році він презентував пісню «Різні.Рівні» спільно з українськими музикантами, зокрема Аліною Паш та гуртом YUKO. Ця композиція стала маніфестом толерантності та підтримки ЛГБТ-спільноти. Також у 2020 році вийшла пісня «Спалах», створена у співпраці з актрисою Оленою Кравець.

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Бабкін випустив оновлену версію пісні «Я солдат» українською, англійською та російською мовами. Цей реліз став символом підтримки українських військових.

У 2024 році вийшов новий альбом «Лютий», який продовжив розвиток творчості артиста. Альбом містить пісні, що відображають емоційний стан суспільства під час війни.

Громадська діяльність та особисте життя

Після початку війни Бабкін разом із родиною перебував у Німеччині. У 2024 році він повернувся до України, зокрема до рідного Харкова, де продовжив концертну діяльність та підтримував українських військових.

У 2023 році Бабкін випустив пісню «Зрада», яка викликала неоднозначну реакцію в суспільстві. Дружина артиста, Сніжана, зазначила, що він стійко пережив хвилю критики та продовжує творчу діяльність.

Телебачення та інші проєкти

У 2017–2018 роках Бабкін був тренером у вокальному шоу «Голос країни», де його підопічна Олена Луценко перемогла в восьмому сезоні. Також у 2017 році він разом із дружиною Сніжаною брав участь у шоу «Танці з зірками», де пара посіла п’яте місце.

Сергій Бабкін продовжує активно виступати, створювати нову музику та брати участь у благодійних заходах, підтримуючи українське суспільство в складні часи.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”