Саїф Алі Хан народився 16 серпня 1970 року в Нью-Делі. Він сповідує іслам. Хан походить з родини пуштунів. Його батько, Мансур Алі Хан Патауді (1941—2011), був не тільки навабом Патауді, але й колишнім капітаном індійської збірної з крикету. 

Його мати, Шарміла Тагор — відома кіноактриса, колись очолювала Центральну Індійську Комісію з кіноцензури, і далека родичка лауреата Нобелівської премії Рабіндраната Тагора. Після одруження вона перейшла в іслам з індуїзму та змінила своє ім’я на бегум Айеша Султана. У Саїфа є дві молодші сестри — Саба Алі Хан (нар. 1976), яка займається ювелірним дизайном, і Соха Алі Хан (нар. 1978), яка також стала акторкою.

Саїф — спадкоємець двох королівських домів: Бхопал («Місто озер», столиця індійського штату Мадхья-Прадеш) і Патауді (місто Гургаон в індійському штаті Хар’яна).

Його дитинство минуло у вивченні Корану, його бабуся стежила за його релігійною освітою. Хан зазначає, що «релігія відіграє важливу роль у моєму вихованні». Спочатку Саїф навчався в Lawrence School Sanawar, але пізніше відвідував підготовчу школу Lockers Park. Згодом, він пішов слідами батька, відвідуючи Winchester College, відому незалежну школу для хлопчиків в Англії.

У жовтні 1991 року Саїф одружився з акторкою Амрітою Сінгх (нар. 1958). Шлюб став несподіванкою, оскільки Амріта була на дванадцять років старша за нього. Після тринадцяти років шлюбу пара розлучилася у 2004 році. У них двоє дітей: дочка Сара Алі Хан (нар. 1995) і син Ібрагім Алі Хан (нар. 2001). Його діти проживають з їхньою матір’ю. Його дочка Сара продовжила традиції батьків і дебютувала у фільмах Kedarath та Simmba.

З 2007 року зустрічався з акторкою Каріною Капур, на якій одружився 16 жовтня 2012 року. 20 грудня 2016 року у них народився син Таймур Алі Хан. 21 лютого 2021 року у подружжя народився другий син.

Напад

Вночі на 16 січня 2025 року в помешкання актора в Мумбаї проник злочинець.

Саїф Алі Хан зазнав шести ножових поранень внаслідок нападу агресора. У той самий час у помешканні також перебувала дружина актора Каріна Капур, двоє їхніх дітей та обслуговуючий персонал. Зловмиснику вдалося втекти.

Творчий шлях актора

Спочатку планувалося, що Саїф дебютує у стрічці «Непокора» (1992) разом з Каджол, проте вона вийшла без нього. В результаті першою роботою актора стала драма Яша Чопри «Традиція» (1993). Його наступний фільм «Закоханий мандрівник», який з’явився через два тижні, приніс йому премію Filmfare як найкращий акторський дебют.

Проривом у його кар’єрі стала роль у фільмі «З коханням не жартують» (1994), де він знявся разом з Каджол та Акшаєм Кумаром. Ця стрічка стала його першим хітом. 

Після цього Саїф брав участь у багатьох фільмах, але більшість з них не мали успіху в прокаті. Лише такі картини, як «Не намагайся мене обіграти» (1994), «Випробування» (1995), «Братські зв’язки» (1999), «Нерозлучені» (1999) та «Легка дівчина» (2000) стали популярними. Його акторська кар’єра пережила відносно різкий спад до 2001 року, коли він зіграв у фільмі Фархана Ахтара «Серця, сповнені любов’ю». Він отримав чимало позитивних відгуків за роль Саміра, зокрема від критика Тарана Адарша, який назвав її найкращою роботою в кар’єрі актора. 

Успіх цієї картини закріпив позиції Саїфа як однієї з найпопулярніших зірок кіноіндустрії.

З того часу він мав багато касових успіхів, таких як «Чи настане завтра?» (2003), «Ти і я» (2004) та «Салам Намасте» (2005). Він отримав велику кількість схвальних відгуків критиків за виконання негативної ролі у трилері «Помста зрадженої жінки» (2004) та за роботу у фільмі «Ангел кохання» (2005). За роль у стрічці «Ти і я» він отримав Національну кінопремію Індії як найкращий актор.

У 2005 році, разом з іншими зірками Боллівуду, Саїф взяв участь у благодійному концерті HELP! Telethon Concert, щоб допомогти зібрати кошти для жертв землетрусу в Індійському океані 2004 року.

У 2006 році Саїф знову здійснював концертні виступи, беручи участь у шоу Heat 2006, яке здобуло визнання по всьому світу, разом з Акшаєм Кумаром, Пріті Зінтою, Сушмітою Сен та Селіною Джетлі. 

Того ж року Саїф з’явився на Церемонії завершення Ігор Співдружності 2006 року в Мельбурні, як представник Індійської культури разом з Рані Мукхерджі та Айшварією Рай, на честь Ігор Співдружності 2010 року, що відбулися в Делі.

У 2006 Саїф виконав головну роль у своєрідному англомовному фільмі «Приховані мотиви», проте стрічка не мала успіху в кінопрокаті Великої Британії. Митець також отримав велику кількість позитивних відгуків за його антагоністичну роль в індійській інтерпретації шекспірівського «Отелло» – «Омкара». 

Таран Адарш зазначив: «Саїф Алі Хан… блискуче відіграє підступного Лангду Тьягі. Його зовнішність, його звички, його мова тіла, його загальний стиль поведінки вражають. Митець заслуговує на високу оцінку за таку реалістичну гру, що після перегляду фільму ви починаєте його ненавидіти. Безперечно, митець заслуговує найвищої винагороди за цю роль»]. 

У рецензії на Rediff.com було сказано: «„Омкара“ знаменує вихід Саїфа на передові позиції серед акторів його покоління, і ми з радістю аплодуємо». Він отримав премію за «Найкращу негативну роль» на всіх головних церемоніях нагородження, включаючи Filmfare Awards, Star Screen Awards та Zee Cine Awards.

У своєму наступному фільмі «Еклавія: Королівський охоронець» Саїф знявся разом зі своєю матір’ю, вдруге з часів «Мандрівного бродяги». Хоча фільм не досяг комерційного успіху, його виконання ролі Харшвардхана було схвально оцінено та визнано критиками. Один критик прокоментував: «спостереження за його емоціями з дивовижною точністю змусить вас зрозуміти гігантські кроки, які він зробив як актор». Також відзначили гру Саїфа у фільмі «Все буде добре», який зібрав помірні касові збори.

У 2015 році на великий екран вийшла стрічка «Привид» (Фантом), де його колегою була Катріна Кайф, а Саїф зіграв колишнього військового, що працює в розвідці. Попри те, що фільм не мав успіху в кінопрокаті, актор отримав схвальні відгуки від кінокритиків.

Після річної перерви у зйомках, Саїф з’явився у бойовику «Рангун», який також не досяг касового успіху. Невдалою виявилася й комедія «Шеф-кухар», що є офіційним переосмисленням фільму «Кухар на колесах». 

У 2018 році з його участю відбулася прем’єра чорної комедії Kaalakaandi, котра отримала несхвальні рецензії від критиків та не принесла прибутку в прокаті. В тому ж році вийшов вебсеріал Sacred Games для платформи Netflix, що став першим серіалом у його кар’єрі та здобув позитивні оцінки.