Роман Григорів
ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
У вихорі сучасної опери, де електронні пульсації зливаються з біблійними шепотами, а ракети стають струнними інструментами очищення, Роман Григорів творить симфонії як ритуали - від франківських акордів віолончелі до лондонських прем'єр, де кожна партитура стає маніфестом. Цей дуетний алхімік з Іллею Разумейком, співзасновник лабораторій, що ламають шаблони, перетворює музику на портал: бо для нього композиторство - не ноти на папері, а вибух ідентичності, де електроніка шепоче про травми, а вокал кричить про відродження нації, ніби Карпати в звуках.
Дата і місце народження
Роман Романович Григорів з’явився на світ 15 травня 1984 року в сонячному Івано-Франківську, де карпатські мелодії вплели в нього перші акорди, що згодом загриміли на глобальних сценах.
Школа і освіта
Юнацькі роки пройшли під знаком струн: у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника опанував музичну освіту та диригування на гітарному відділенні, а згодом – подвійний бас, закохавшись у оркестровий гул. З 2007-го – Національна музична академія України імені П.І.Чайковського, де факультет композиції вчив ламати форми, стаючи лауреатом 42 конкурсів як віолончеліст, музикознавець і композитор, перетворюючи класику на лабораторію звуків.
Кар’єра
Карьєра Григоріва – опера-вихор від дуету до світових сцен: у 2010-му, ще студентом, співзаснував з Іллею Разумейком і Ярославом Зенем фестиваль PORTO FRANKO в Івано-Франківську, де артдиректорство стало платформою бунту. З 2015-го – композитор, лібретист, диригент і перформер NOVA OPERA (до 2020-го), де дует створив 8 опер: біблійна трилогія IYOV – Babylon – ARK з Владом Троїцьким, сонОпера непрОсті за Тарасом Прохаськом, trap-opera WOZZECK, футуристична AEROPHONIA за Юрієм Іздриком, неоопера-жах HAMLET з Ростиславом Держипільським, опера-антиутопія GAZ з Вірляною Ткач. Співзасновник лабораторії OPERA APERTA, де сучасна опера оживає як експеримент. Ключові прем’єри: OPERA LINGUA (2021) – музичний театр у 7 книгах за Борхесом; Chornobyldorf – Royal Philharmonic Society Award (Велика Британія); Genesis. Opera of Memory in 13 mise-en-scene (2023) у Музеї Ханенків; Lullaby for Mariupol. Музика до фільмів: “Мати апостолів” (2020), “Казка про зимовий сад” (2018), “Зонтик під небом” (2023). Проєкти в Китаї (“MOZ-ART 2014” у Шеньчжені, “Music from Europe” у Пекіні 2015-2016) та США (“Ukrainian Elegy” у Нью-Йорку 2015). Член Національної спілки композиторів України з 2014-го, лауреат Шевченківської премії за IYOV (2017). У 2024-му – альбом “Irrenaissance”, де ракета від “Урагану” стає інструментом очищення. Григорів не пише опери – він будує світи, де музика бореться з тишею.
Сім’я
Сім’я Григоріва – як невідписана партитура: франківські корені шепочуть натхнення для тем ідентичності, але приватне життя ховається за лаштунками, ніби таємний акорд, де близькі – невидима гармонія в часи прем’єр і сирен.
Наша доба
Сьогодні, у 41, Роман Григорів пульсує між Києвом і Івано-Франківськом – президент PORTO FRANKO, де прем’єри 2025-го оживають як опір, рефлексує в інтерв’ю про Авіньйон як “рай і пекло” для українців. Під час війни підтримує ЗСУ музикою, курує лабораторії для молодих, жартує: “Виживаю тільки через мистецтво”. У соцмережах – маніфести про нову українську історію: від Борхеса до фронту, де ракета в руках стає ритуалом. Не емігрант, а голос: “Композиторство – опір хаосу, де Україна – моя вічна симфонія”, а його ноти – місток до перемоги.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”



