Робін Вільямс - це комета, що освітила світ сміхом і слізьми. Його шалена енергія, блискавична імпровізація та глибока чутливість зробили його унікальним: від коміка до драматичного генія, він міг усе. Вільямс не просто грав - він розривав межі між сценою та душею, залишаючи глядачів у захваті й журбі.
Майбутній актор Робін Маклорін Вільямс народився 21 липня 1951 року в Чикаго, Іллінойс, США, у заможній сім’ї. Батько, Роберт, був виконавчим директором Ford, мати, Лорі, – моделлю. Дитинство минуло в достатку, але самотності: Робін, єдина дитина, вигадував голоси для іграшок, щоб розважити себе. Переїзд до Сан-Франциско в підлітковому віці відкрив йому театр, де зародилася його пристрасть.
Вільямс навчався в Редвудській середній школі в Каліфорнії, де його обрали “найсмішнішим” і “найменш схильним до успіху” – парадокс, що визначив його долю. У 1973-му вступив до Джульярдської школи в Нью-Йорку, де вчився акторству разом із Крістофером Рівом. Викладач Джон Хаусман радив зосередитися на драмі, але Робін покинув Джульярд через три роки, повернувшись до Сан-Франциско, щоб спробувати стендап. “Я вчився не грати, а вибухати”, – казав він, відточуючи імпровізацію в комедійних клубах.
Кар’єра Вільямса – це калейдоскоп із сотень ролей, де комедія та драма спліталися в магію. Дебют – 1978-й, серіал “Морк і Мінді”, де інопланетянин Морк із Орка зробив його зіркою (номінація на “Еммі”). Кіно почалося з “Попая” (1980), але прорив – “Доброго ранку, В’єтнам” (1987, номінація на “Оскар“): ді-джей Адріан Кроннауер став гімном його гумору. “Товариство мертвих поетів” (1989) – учитель Кітінг, що надихає, приніс другу номінацію.
90-ті – пік: “Місіс Даутфайр” (1993) – комедійний шедевр, де він перевтілився в няню; “Джуманджі” (1995) – пригоди з душею; “Клітка для пташок” (1996) – блискуча комедія. У 1997-му – “Розумник Вілл Гантінг”: психолог Шон Магуайр приніс єдиний “Оскар” за роль другого плану. 2000-ні – темні ролі: психопат у “Безсонні” (2002), маніяк у “Фото за годину” (2002). Останні роботи – “Ніч у музеї 3” (2014), серіал “Божевільні” (2013-2014). Театр і стендап залишалися його пристрастю: шоу на HBO у 2002-му зібрало мільйони. Загалом – 100+ ролей, 4 номінації на “Оскар”, 6 “Золотих глобусів”, 2 “Еммі”, зірка на Алеї слави (1990).
Особисте життя Вільямса було бурхливим, як його виступи. Перший шлюб – Валері Веларді (1978-1988), син Закарі. Другий – Марша Гарсес (1989-2010), няня Закарі, яка народила дочку Зельду та сина Коді. Третій – Сюзан Шнайдер (2011-2014, до смерті). Боротьба з депресією та алкоголізмом ускладнювала стосунки, але він обожнював дітей, називаючи їх “моїм найкращим сценарієм”. Дружба з Рівом, Біллі Крісталом і Вупі Голдберг була його опорою. “Сміх – моя маска, сім’я – моє серце”, – казав він.
Робін Вільямс пішов із життя 11 серпня 2014 року в Парадайс-Кей, Каліфорнія, у 63 роки, наклавши на себе руки. Діагноз – деменція з тільцями Леві – пояснив його депресію та тривогу в останні роки. Смерть потрясла світ: фани створювали меморіали, Голлівуд оплакував генія. Його спадщина – фільми, що надихають, від “Товариства мертвих поетів” до “Місіс Даутфайр”, і благодійність (Comic Relief). Вільямс залишив уроки: смійся крізь сльози, живи щиро, люби без меж.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис