Школа та освіта

Освіта Дюваля була поєднанням дисципліни та мистецтва. У 1949-му він закінчив Severn School у Меріленді, де його спортивні успіхи (бейсбол, футбол) сусідили з театральними ролями. Після служби в армії США (1953–1954, рядовий першого класу, де грав у армійських виставах), він вступив до Principia College в Іллінойсі, здобувши бакалавра драматичного мистецтва в 1955-му. Ключовим став переїзд до Нью-Йорка, де він навчався в Neighborhood Playhouse School of the Theatre (1955-1957) під керівництвом Сенфорда Мейснера разом із Дастіном Гоффманом і Джином Гекменом. “Мейснер навчив мене слухати – себе і партнера”, – казав Дюваль. Там же він опанував метод Станіславського, відточуючи “емоційну правду”, і виступав у офф-бродвейських п’єсах, що заклали фундамент його майстерності.

Кар’єра

Кар’єра Дюваля – це 140+ ролей у кіно й на телебаченні, де він майстерно балансує між головними ролями та другорядними шедеврами. Дебют – у театрі: п’єса Гортона Фута “Call Me by My Rightful Name” (1957). У кіно – роль Бу Радлі в “Убити пересмішника” (1962), що принесла йому перше визнання. 1960-ті: епізоди в серіалах (“Зона сутінків”, “Альфред Гічкок представляє”), ролі в “Капітані Ньюмені” (1963) і “Переслідувач” (1966). Прорив – “Справжня мужність” (1969) як Нед Пеппер і “MAS*H” (1970). 1970-ті – злет: майор Френк Бернс у “Мобільному армійському госпіталі” (1970), радник у “Хрещеному батькові” (1972) і “Хрещеному батькові II” (1974), полковник Різ у “Апокаліпсисі сьогодні” (1979, номінація на “Оскар”). Перший “Оскар” – за “Ніжні милості” (1983) як кантри-співак Мак Слэдж, де він сам написав і виконав пісні. Номінації за “Апостола” (1997, також режисер), “Великий Сантіні” (1979), “Суддя” (2014). Культові ролі: “Мережа” (1976), “Вторгнення викрадачів тіл” (1978), “Легенда Багера Ванса” (2000), “Дорога” (2009). Телевізор: “Лонсом Дав” (1989, “Еммі”), “Сталін” (1992), “Старий” (2022-2024, номінація на “Еммі”). Продюсер і режисер: “Апостол” (1997), “Ангело, мій коханий” (1975). Дюваль – один із найуніверсальніших акторів, чий діапазон від гангстерів до проповідників вражає. Нагороди: “Оскар”, 4 “Золотих глобуса”, 2 BAFTA, зірка на Алеї слави (2010). У 2025-му – номінація на Critics Choice за гостьову роль у “Старий”.

Сім’я

Особисте життя Дюваля – це тиха гавань із чотирма шлюбами, але без метушні скандалів. Перший шлюб – Барбара Бенджамін (1964-1975), дизайнерка костюмів. Другий – Гейл Янгс (1977–1986), актриса. Третій – Шерон Брофі (1991–1995), танцівниця. З 2005-го – шлюб із Луціяною Педрасою, аргентинською актрисою, яку зустрів у Буенос-Айресі в 1997-му (вона молодша на 41 рік). Дітей немає, але Дюваль – “другий батько” для племінників і дітей Луціяни від попередніх стосунків. Живуть на ранчо у Вірджинії, де він розводить коней і займається танго – “Танго з Луціяною – мій найкращий дубль”. Філантроп: засновник Robert Duvall Children’s Fund для дітей Латинської Америки. Дружить із Джеймсом Кааном і Френсісом Фордом Копполою. Політично консервативний, але уникає публічних дебатів: “Моя політика – це моя робота”.

Сьогодення

На жовтень 2025-го, у 94 роки, Дюваль – жива легенда, що продовжує творити. Після боротьби з віковими недугами (артрит, проблеми із зором), він залишається активним: у 2024-му знявся в епізоді “Старий” (HBO) і готується до ролі в драмі “The Ploughmen” (реліз 2026). Живе на ранчо у Вірджинії з Луціяною, де пише сценарії, грає на гітарі й підтримує дитячі фонди. Його архіви (сценарії, листи) передані до Університету Вірджинії в 2023-му. У 2025-му Critics Choice нагородив його за внесок у кінематограф, а AFI назвав “актором, що визначає американське кіно”. Фільми “Хрещений батько” і “Ніжні милості” – у 4K на стрімінгах. Дюваль жартує: “Я ще не сказав останнього слова, але вже репетирую тишу”.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”