Дата і місце народження

12 жовтня 1973 року у Львові, в серці Галичини, де осіннє сонце золотить старовинні дахи, з’явився на світ Павло Володимирович Гудімов. Місто, просякнуте кавою і таємницями, стало його першим натхненником, а родинні корені – міцним фундаментом для бунтарського духу.

Школа і освіта

Дитинство Павла минало в атмосфері творчого хаосу: дідусь, також Павло Гудімов, – той самий, що розвішував онукові малюнки на мітлі та карнизі, – прищепив любов до мистецтва ще з чотирьох років. Хлопчик, зачарований кубізмом Пікассо, малював перші “виставки” просто на підлозі батьківської квартири. Шкільні роки були тихими, але з першими акордами гітари, подарунок від діда, Павло відкрив для себе світ рок-н-ролу. У 1991-му, на хвилі перебудови, він вступив до Українського державного лісотехнічного університету (нині – Національний лісотехнічний університет України), де опанував спеціальність “садово-паркове господарство”. Диплом дизайнера ландшафтів став несподіваним містком між природою і сценою, навчивши бачити красу в хаотичних формах – як у саду, так і в імпровізації.

Кар’єра

Кар’єра Гудімова – це симфонія несподіваних поворотів, де гітара веде, а пензлі підспівують. Усе почалося 1991-го з гурту “Клан Тиші” – рок-гурту друзів, натхненних російським і українським роком, який розпався за три роки, залишивши по собі іскру. З попелу народився “Океан Ельзи“: з 1994-го Павло став ключовим гітаристом, творячи саундтреки до юності тисяч фанатів. Його рифи в хіті “Suspilne” досі лунають як гімн коханню. Та 2004-го, після відходу кількох соратників, Гудімов обрав свій шлях: 2005-го заснував гурт “Гудімов”, де став лідером, вокалістом і мультиінструменталістом. Альбоми на кшталт “Коротка розмова” вибухнули енергією, а 1 квітня того ж року кліп на однойменну пісню зняли, змонтували й показали за рекордний час – менше ніж за три години, побивши досягнення Книги рекордів Гіннеса.

Музика не завадила арт-світові: з 2007-го Павло розгорнув “Gudimov Art Project” – культурний холдинг, що об’єднав видавництво Artbook, креативну групу Accent, архітектурну студію Ya Design, арт-центр Ya Gallery у Львові та Києві, а також власний гурт. Як куратор, він оживив простір на Шота Руставелі у Львові – австрійську квартиру, перетворену на галерею, де книги шепочуть з полиць, а скульптури сперечаються з картинами. Колекція Гудімова – це сотні робіт сучасних митців, від бентежних крісел з бука до полотен, що кричать про свободу. Він не просто збирає – він курує, видає, організовує дискусії, де мистецтво стає мостом через війну. У 2024-му, в розпал викликів, Ya Gallery у Львові приймала виставки на кшталт “Бестіарій”, де кентаври Ганни Друль символізували нашу гібридну силу.

Сім’я

Сім’я для Павла – це тиха гавань у штормі творчості. Дідусь, розкуркулений радянською владою, навчив ненавидіти конформізм і любити опір; вітчим подарував колекцію вінілу, що розпалила музичний вогонь. Батьки, скромні львів‘яни, підтримували перші кроки сина в мистецтві. Сьогодні Павло – щасливий батько кількох дітей, чиї імена він береже від софітів. У постах друзів проскакують жарти про “дитячі плани, що ламають виставки”, але це лише підкреслює: для Гудімова родина – джерело натхнення, де свобода і людяність переплітаються з креативом. Він сам зізнається: цінності дому – це внутрішня воля, що не гасне ні в студії, ні на фронті культури.

Сучасність

Сьогодні, у 51, Павло Гудімов – це вихор активностей: концерти “Гудімова” з ретро-вайбом, кураторські проекти в Ya Gallery, де українське мистецтво цвіте попри обстріли. У червні 2025-го він запропонував три тези для нового міфу про Україну – “Останні романтики Європи, перші воїни, місце, де не зникло натхнення”. У грудні 2024-го брав участь у благодійних стрімах для ЗСУ, граючи гітару поруч з Yagoda та Ретровай. Живе між Києвом і Львовом, колекціонує все – від книг до стільців, – і вірить: культура – це зброя, що формує майбутнє. Хоча інформації про приватне життя небагато (Гудімов майстерно ховає тіні за кулісами), його публічний слід – це яскравий доказ: один чоловік може бути і рокером, і колекціонером, і мостом до завтра.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”