Дитинство та юність: Мрія про моду

Майбутня режисерка Ольга Володимирівна Навроцька, (у дівоцтві Вітвицька) народилася 15 лютого 1974-го року в Києві, Україна. Вона зростала в творчій атмосфері столиці, відвідуючи школу №57. Уже в дитинстві Ольга мріяла стати модельєркою одягу, уявляючи себе творцем унікальних образів. У 14 років вона записалася до студії московської дизайнерки Аліси Толкачової, яка на той час мала лише 20 років, але вже була відомою у fashion-колах. Рік занять із Толкачовою зміцнив її бажання пов’язати життя з модою.

Після школи Ольга спробувала вступити до Київського технологічного інституту легкої промисловості на спеціальність художника-модельєра, але не пройшла через великий конкурс – це був лише перший рік набору на цю програму. Проте невдача не зупинила її: вона продовжувала розвивати свій талант, працюючи над ескізами та шукаючи можливості в індустрії.

Творчий шлях: Від Ірини Білик до міжнародної сцени

Кар’єра Ольги розпочалася з випадкової зустрічі, яка змінила її життя. У будівлі, де розташовувався офіс «Русского Радио», програмною директоркою якого була співачка Ольга Горбачова, Ольга Навроцька познайомилася з Горбачовою через свого тодішнього чоловіка. Горбачова попросила показати її ескізи, які планувала передати Ірині Білик. Так у 1997 році Навроцька отримала перший серйозний проєкт – створення костюмів для сольного концерту Ірини Білик «Ома», включно з одягом для співачки та її балету. Цей дебют став початком її співпраці з українськими зірками.

Ольга працювала стилісткою для журналів Viva, ELLE, FHM, створювала костюми для музичних кліпів, телевізійних мюзиклів («За двома зайцями», «12 стільців», «Три мушкетери»), шоу «Танці з зірками» та проєкту «Шанс». Її клієнтами були зірки української та російської естради, серед яких Алла Пугачова, Філіп Кіркоров, Валерія, Сергій Лазарєв, Людмила Гурченко, Олексій Чадов, Жанна Фріске, Таїсія Повалій, Ані Лорак, Віра Брежнєва, гурт «ВІА Гра» та Валерій Меладзе. На її рахунку – понад 200 кліпів і десятки масштабних проєктів.

У 2012 році Ольга дебютувала як режисерка короткометражного фільму «Інспектор» – життєствердної історії про кінець світу. Того ж року разом зі стилісткою Ольгою Слонь вона запустила другу лінію одягу QUEEN CASUAL by NAVRO, випустивши три колекції.

У грудні 2012 року представила колекцію NAVRO INSPIRED BY UKRAINE (NIBU), яка підкреслила її любов до української культури. У 2014 році Ольга показала свою першу дизайнерську колекцію Little House на Ukrainian Fashion Week, офіційно заявивши про себе як дизайнера.

З 2016 року бренд NAVRO вийшов на міжнародний ринок. У 2018 році на фестивалі La Jolla Fashion Film Festival у Каліфорнії її fashion-відео «Inseparable» («Нерозлучні») отримало нагороди в номінаціях «Найкращий художник по костюмах» і «Найкраще відео», а Ольга була представлена в семи номінаціях. У 2019 році журнал «Единственная» назвав її «Жінкою України» в номінації «Мода і краса».

Ольга також відома як письменниця. Її дебютний роман «Жизнь после смерти Маши обыкновенной» (2011) став популярним серед читачів, які цінують поєднання реальності та містики. Під час локдауну 2020 року читачі відзначали книгу як «казку, що відволікає», хоча деякі бажали глибшого опрацювання героїв. Подейкують, що Ольга працює над продовженням.

Сім’я: Таємниці особистого життя

Про сімейне життя Ольги Навроцької відомо небагато, адже вона свідомо тримає його подалі від публічності. У джерелах згадується її перший шлюб, але ім’я чоловіка не розкривається. Від цього шлюбу в Ольги є донька, про яку вона рідко говорить.

З 2010-х років Ольга у стосунках з Олегом Михайлютою (Фагот із ТНМК). Її приватність додає їй загадковості, а в інтерв’ю вона наголошує, що сім’я – це її опора, але не предмет для обговорень.

Ольга виросла в Києві, але про її батьків чи братів і сестер інформації немає. Її дитинство в столиці, ймовірно, було пов’язане з творчим середовищем, адже вона рано захопилася модою. Її патріотизм і любов до України, які проявляються в колекціях і публічних висловлюваннях, свідчать про міцний зв’язок із рідною культурою.

Громадянська позиція та патріотизм

Ольга Навроцька – активна патріотка, яка підтримує Україну в найскладніші часи. У 2014 році вона брала участь у зйомках благодійного календаря «Щирі», присвяченого популяризації українського національного костюму.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Ольга висловила підтримку українцям у соціальних мережах: «Я не знаю, в якій країні я прокинусь завтра, але я хочу, щоб ви знали: я люблю вас, украіноботи! Ви мої soulmates, брати і сестри, ви моє натхнення». Вона назвала патріотів, волонтерів і бійців «справжніми українцями», закликаючи триматися разом і «лупати скелю».

У 2022 році Ольга разом із режисером Аланом Бадоєвим презентувала проєкт фентезі-всесвіту, який має на меті змінити уявлення про українців у світі. Її колекції, натхненні українською культурою, стали способом популяризації національної ідентичності.

Вплив і спадщина

Ольга Навроцька – це не просто дизайнерка, а культурна амбасадорка України. Її бренд NAVRO став символом сучасної української моди, поєднуючи традиції з інноваціями. Її робота зі зірками, кліпами та мюзиклами сформувала естетику української попкультури 2000-х і 2010-х. Як режисерка й письменниця, вона розширила межі своєї творчості, а її патріотизм надихає молоде покоління.

Її історія – це приклад того, як талант, наполегливість і любов до рідної культури можуть привести до міжнародного успіху. Ольга залишається однією з найвпливовіших жінок України, чиї колекції та проєкти продовжують формувати образ сучасної української ідентичності.

Ольга Володимирівна Навроцька – це творча сила, яка поєднує моду, кіно, літературу та патріотизм. Від дитячих мрій про модельєрство до нагород на міжнародних фестивалях, від ескізів для Ірини Білик до власного бренду NAVRO – її шлях вражає.

Захоплюючись українською культурою, вона створює не лише одяг, а й історії, які надихають. Ольга залишається загадкою, але її творчість говорить голосніше за слова, роблячи її справжньою іконою української моди.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”