Ранні роки: Москва і перші кроки в журналістиці

Майбутній журналіст Олексій Пивоваров народився 12 червня 1974 року в Москві в сім’ї корінних москвичів. З дитинства він знав, що хоче бути журналістом. Ще в шкільні роки, навчаючись у московській школі № 20 (нині Центр освіти № 1239) з 1981 по 1991 рік, Олексій видавав сімейну та шкільну газети, а згодом працював на шкільному радіо. Його першим професійним досвідом стала робота зовніштатним кореспондентом і ведучим програми «Піонерська зоря» у дитячій редакції Всесоюзного радіо в 1988-1991 роках. Уже в 14 років він демонстрував талант до журналістики, висвітлюючи події для юної аудиторії.

У 1991 році, після закінчення школи, Олексій вступив на вечірнє відділення факультету журналістики МГУ імені М. В. Ломоносова, яке закінчив у 1997 році. Вечірнє навчання він обрав через необхідність працювати вдень: у 1991-1993 роках Пивоваров був ведучим і кореспондентом на радіостанції «Максимум», де висвітлював ключові зміни в СРСР, що розпадався. Цей період став для нього школою життя, адже молодий журналіст вчився працювати в умовах швидких суспільних трансформацій.

Сім’я Олексія Пивоварова

Олексій Пивоваров ретельно оберігає своє особисте життя від уваги медіа, наголошуючи, що його професійна діяльність важливіша за приватні деталі. Відомо, що з 6 серпня 2005 року він одружений із журналісткою Анною Шнайдер. Пара виховує сина Івана, який народився в 2009 році. Анна, як і Олексій, працює в медіасфері, що, ймовірно, сприяє їхньому взаєморозумінню. Пивоваров рідко коментує сімейне життя, але в інтерв’ю згадує, що родина є для нього важливою опорою. Про його батьків відомо небагато: вони були звичайними москвичами, які підтримували сина в його прагненні стати журналістом.

Шлях до слави: НТВ і становлення журналіста

Професійна кар’єра Олексія Пивоварова тісно пов’язана з телеканалом НТВ, де він пропрацював 20 років (1993-2013). У жовтні 1993 року він приєднався до команди Леоніда Парфьонова в програмі «Намедні. Некритичні новини», де працював кореспондентом до 2004 року. Цей проєкт став для нього стартовим майданчиком, адже співпраця з Парфьоновим навчила його поєднувати аналітику з доступною подачею. З 1996 року Олексій також працював у інформаційній службі НТВ, створюючи сюжети для програм «Сегодня», «Герой дня» та «Итоги».

У 2001 році Пивоваров опинився в центрі скандалу, пов’язаного з конфліктом між групою Володимира Гусинського («Медіа-Мост») і «Газпром-Медіа» через перехід НТВ під контроль держави. Олексій спочатку залишив канал на знак протесту проти позиції керівництва, але повернувся після зміни адміністрації, погодившись працювати з новим директором Борисом Йорданом. Цей епізод викликав неоднозначні оцінки в медіаспільноті, але не завадив його кар’єрі.

У 2002 році Пивоваров дебютував як ведучий, висвітлюючи терористичний акт на Дубровці в екстрених випусках програми «Сегодня». У 2003-2004 роках він разом із журналісткою Асет Вацуєвою вів програму «Страна и мир», але покинув її через конфлікт із керівництвом після саркастичних коментарів щодо призначення Парфьонова головним редактором «Русского Newsweek». З 2005 по 2013 рік Олексій був ведучим вечірніх випусків «Сегодня», а з 2006 року вів авторську програму «Авиаторы», де розповідав історії без політичного підтексту. У 2008-2013 роках він також очолював вечірні інформаційні програми НТВ.

Новий етап: «СТС Медіа», RTVI і «Редакція»

У 2013 році Пивоваров залишив НТВ і перейшов до холдингу «СТС Медіа», де працював продюсером і менеджером, а в 2014 році очолив департамент трансмедійних проєктів. У 2015 році він став одним із ведучих шоу «Парк» на «Першому каналі» разом із Іриною Муромцевою та Миколою Фоменком. У 2016-2020 роках Олексій був головним редактором і генеральним продюсером телеканалу RTVI, де займався реформуванням контенту.

Найвизначнішим етапом у кар’єрі Пивоварова стало створення YouTube-каналу «Редакція» в березні 2019 року. Цей незалежний журналістський проєкт швидко здобув популярність завдяки інформаційно-аналітичній програмі «Редакція. News», яку веде сам Олексій. Канал, що на серпень 2024 року має 4,3 мільйона підписників і 1,4 мільярда переглядів, отримав срібну (2019) і золоту (2020) кнопки YouTube. «Редакція» стала платформою для глибоких розслідувань і документальних фільмів, серед яких – репортажі про епідемію коронавірусу в Дагестані та екологічну катастрофу в Норильську. У 2025 році канал продовжує діяльність, і залишив значний слід у цифровій журналістиці.

Документальні фільми та нагороди

Олексій Пивоваров є автором численних документальних фільмів, які здобули визнання. Серед них:

«Rolling Stones спеціально для НТВ» (1998) – як ведучий та інтерв’юер;

• «Єльцин. Три дні в серпні» (2011);
• «Хліб для Сталіна. Історії розкуркулених» (2012);
• «Ржев. Невідома битва Георгія Жукова» (2015);
• «Катастрофа Ту-154: через що загинули Доктор Ліза і хор Александрова?» (2019).

Його робота відзначена преміями:

• «ТЭФИ-2004» за репортаж «Кров із молоком»;
• Журналістська премія «Редколлегия-2019» за фільм про катастрофу Ту-154;
• Журналістська премія «Редколлегия-2020» за репортаж про Дагестан;
• Премія журналу GQ «Людина року-2020» у номінації «Обличчя з екрану».

Особистість і вплив

Олексій Пивоваров – це журналіст, який не боїться кидати виклик системі. Його кар’єра – це приклад того, як можна поєднувати традиційну журналістику з інноваційними форматами. «Редакція» стала новим словом у медіа, адже Олексій створив платформу, де розслідування та аналітика подаються доступно й без цензури. Його критика російської влади, зокрема щодо війни в Україні, зробила його мішенню для уряду РФ, але не зупинила його діяльності.

Пивоваров надихає молодих журналістів своєю наполегливістю та вмінням адаптуватися до нових реалій. Він довів, що журналістика може бути не лише професією, а й способом змінювати суспільство. Його проєкти, такі як «Редакція», залишаються важливим джерелом інформації для мільйонів людей.

Підсумок

Олексій Пивоваров – це більше, ніж журналіст. Він – новатор, який переніс якісну журналістику на цифрові платформи, зберігши при цьому принципи об’єктивності та глибини. Від роботи на радіо в підлітковому віці до створення «Редакції» з мільйонами підписників, він пройшов шлях, сповнений викликів і перемог. Його історія – це приклад того, як пристрасть до професії та віра в правду можуть зробити людину легендою медіапростору. Олексій Пивоваров продовжує надихати, і його голос залишається одним із найпотужніших у сучасній журналістиці.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”