Ранні роки

Олексій народився у серпні 1975 року у військовому містечку Дедоплісцкаро в Кахетії (Грузія). У його родоводі є польське та білоруське коріння. Батько, Микола Арестович, був офіцером радянської армії. Згодом сім’я переїхала до Києва.

Тут, у столиці України, Олексій закінчив школу №178 і у 1992 році вступив на біофак КНУ ім. Шевченка. Проте вже за рік зрозумів, що це не його – він захопився акторською майстерністю та вступив до театральної студії «Чорний квадрат», якій віддав наступні 17 років.

Збройні сили

Можливо, надихнувшись прикладом батька, Арестович вступив до Одеського інституту сухопутних військ, де навчався на військового перекладача. Отримавши диплом, у 1999 році він влаштувався у збройні сили України кадровим офіцером, працював у Департаменті стратегічних досліджень Міноборони.

Після шести років служби Олексій ухвалив рішення розірвати зв’язки з армійськими структурами через некомпетентність нових керівників, які опинилися на вищих посадах після Помаранчевої революції:

Коли колишні директори цукрових заводів починають видавати вказівки та навчати бойових офіцерів, як їм нести службу — це абсурд, про що я одного разу й доповів командуванню. У відповідь мені сказали: мовляв, куди ти подінешся, будеш служити. Але наступного дня я не вийшов на роботу, а після довгих поневірянь все-таки звільнився.

Акторська кар’єра та інші проєкти

Після звільнення з армії у 2005 році, Арестович брав участь у зйомках рекламних роликів та українських серіалів: зіграв епізодичні ролі у «Поверненні Мухтара» (з’явився у трьох сезонах, виконуючи різні образи), «Дідусеві моєї мрії», «Сьомому небу». У його кінографії налічується загалом 12 робіт.

У 2007 році Арестович створив агенцію подій Aegis Artist Group. Менш ніж за рік вона організувала понад 10 корпоративних заходів. В інтерв’ю тих часів він розповідав про свої пріоритети та режим доби:

У мене гнучкий розклад, проте завжди є справи, які я зобов’язаний виконати протягом дня: аналіз преси, опрацювання замовлень, підготовка до майбутніх заходів, самоосвіта та фізичні тренування. Звісно, виділяю час і на захоплення: кінний спорт і стрільба.

Водночас, як стверджують деякі джерела, він навчався в школі «Людина серед людей» психолога Авессалома Підводного, отримавши її атестат у 2010 році. Пізніше, у 2013 році, як експерт-психолог брав участь у телешоу «Навчіть нас жити» на ICTV.

Політика

У 2005 році Олексій Арестович вступив до партії «Братство», яку за кілька місяців до того заснував Дмитро Корчинський, і невдовзі став його заступником. Спочатку політик дотримувався концепції «руського світу», критикував Помаранчеву революцію, відвідував Росію на форумах «Євразійського руху» Олександра Дугіна (хоча через багато років, у 2019 році, він заявляв, що їздив на заходи Дугіна, щоб «вивчити ворога»).

У 2008 році Арестович кардинально змінив напрямок, передбачав захоплення Криму та конфлікт на Донбасі, говорив про можливість вторгнення Росії в Україну, розмірковував про можливу стратегію захисту.

У 2009 році Арестович і Корчинський започаткували політичну ініціативу «Геть усіх», заявивши про необхідність підтримки малого та середнього бізнесу. Проте після кількох акцій ініціатива згасла.

У цьому ж 2009 році градоначальник Одеси Едуард Гурвич призначив Арестовича заступником голови Приморської районної адміністрації. Та на посаді Олексій пробув лише три місяці та був звільнений з причин, що не стали відомі громадськості.

З 2014 року Арестович представляв себе як військовий аналітик. Брав участь в АТО, вів щоденник, де описував обстановку на Донбасі, часто з’являвся на телебаченні.

Володимира Зеленського, який здобув перемогу на президентських виборах 2019 року, Арестович спочатку не симпатизував і називав «прихильником Росії» та «маріонеткою, яку створили олігархи». Проте вже на початку 2021 року він звернувся до критиків Зеленського:

Дятли, які сьогодні волають, що «Зеленський хибно хоче до НАТО». Ви вже забули, як учора кричали, що він — «росіянин і прагне до РФ»? Пацюки брудні.

У жовтні 2020 року Арестович став речником української делегації в Тристоронній контактній групі на переговорах щодо Донбасу. 1 грудня того ж року очільник Офісу Президента України Андрій Єрмак призначив Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій.

У січні 2022 року Олексій Арестович за власним бажанням пішов з посад речника Тристоронньої контактної групи та позаштатного радника Офісу Президента. Як він пояснював, «через слабкість влади». Незадовго до цього він стверджував, що бесіди з Росією бути не може:

Зараз ми не можемо спілкуватися як звичайні держави, бо ми – військові супротивники.

Після цього Арестовича внесли до бази «Миротворець» з позначкою «Професійний провокатор», звинувативши в «участі в актах гуманітарної агресії проти України».

Проте з початком збройного конфлікту в Україні 24 лютого 2022 року розбіжності Арестовича з владою відійшли на другий план.

Він відіграв значну роль у створенні загальнонаціонального інформаційного простору, постійно надавав оперативні дані про поточну ситуацію, згодом розпочав спільні трансляції з Марком Фейгіним. Шанувальники Арестовича стверджували, що його тихий, спокійний тембр голосу чудово заспокоював та вселяв оптимізм.

17 січня 2023 року Арестович оголосив про добровільне складення з себе повноважень радника. Причиною послужив його висловлювання щодо трагедії у місті Дніпро, коли в багатоквартирний будинок влучила ракета, забравши понад сорок життів. Олексій Арестович під час одного з ефірів заявив, що ракета, яка потрапила в оселю, була збита протиповітряною обороною України, через що відхилилася від початкового маршруту.

Його коментар викликав резонанс в українському медіасередовищі, після чого політик приніс вибачення всім, кого зачепило його твердження, пояснивши свою помилку втомою та надмірним навантаженням, а потім опублікував у своєму телеграм-каналі фотографію заяви про звільнення, супроводивши її коментарем:

Написав заяву про звільнення з посади. Хочу продемонструвати приклад ввічливої поведінки. Принципова неточність, отже, у відставку.

Особисте життя Олексія Арестовича

Про перші два шлюби Олексій не ділиться. Відомо, що в одному з них у нього народилася дочка Вероніка.

Третя дружина – Анастасія Грибанова. Після весілля у 2015 році взяла прізвище чоловіка. Працює у видавничому бізнесі. Подружжя виховує сина Олександра. Олексію належить земельна ділянка площею 4,7 гектари у Вінницькій області та Honda CR-V 2007 року випуску (згідно з декларацією про доходи за 2019 рік).

20 лютого 2025 року стало відомо про розлучення Арестовича. Про це стало відомо з даних судового реєстру.

Відповідаючи на питання про свої переконання, Арестович колись сказав наступне:

Я – не патріот. Більше того, не тільки України, але й будь-якої національної держави як такої.

Я прихильник «5 проєкту», проєкту об’єднаної Землі у дусі Тейяра де Шардена та Вернадського. З сучасних діячів мені найближчий Ілон Маск, людина, яка найбільш послідовно та активно втілює в життя проєкт перебудови суспільної системи «Людство» у поліглобальному вимірі.

Олексій Арестович нині

У серпні 2023 року Арестович припинив співпрацю з Марком Фейгіним. Колишній колега Арестовича спочатку пояснив це «творчою відпусткою», пізніше додав, що їхні спільні прямі трансляції були припинені з його ініціативи, оскільки формат вичерпав себе. Згодом соціальними мережами поширився знімок допису Арестовича, в якому винуватцем «розриву» був названий Фейгін, незадоволений тим, що партнер переманює у нього підписників та перегляди.

Надалі Фейгін дорікнув Арестовичу в корисливих спонуканнях: «Олексій Арестович, наскільки я можу судити, обрав пріоритетом не трансляції, а певне своє позиціонування як політика. Він рухається цією лінією, заявляє про президентські прагнення».

Президентські амбіції в Арестовича справді були: у листопаді 2023 року він відповів на запитання видання «Інтерфакс-Україна»: «Так, буду висуватися [в президенти України]». Одночасно з цим він представив свою політичну програму з 14 пунктів, серед яких фігурувала вступ України до НАТО в обмін на відмову від повернення територій військовим шляхом, всебічний аудит країни сторонніми фахівцями з «великої четвірки», глобальна реформа освіти, медицини, соціального забезпечення, а також початок інтеграційних процесів з Польщею та Румунією. Крім того, Арестович підтвердив інформацію про те, що на даний момент він перебуває за межами України через конфлікт з Офісом президента.

Станом на травень 2025 року, Олексій Арестович колишній радник Офісу Президента, військовий та політичний оглядач — залишається однією з найбільш обговорюваних фігур в українському медіапросторі.

Останні події:

Санкції РНБО: 1 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про запровадження персональних санкцій проти Арестовича. Причиною стали його проросійські заяви, зокрема, заклики до переговорів із Володимиром Путіним та критика західних партнерів України.

Кримінальні провадження: У жовтні 2023 року правоохоронці відкрили кримінальне провадження проти Арестовича через його сексистські висловлювання.

Виїзд за кордон:

У січні 2024 року Арестович залишив Україну. ЗМІ повідомляли, що він виїхав завдяки листу від Головного управління розвідки (ГУР), однак у відомстві цю інформацію спростували.

Громадська реакція:

У січні 2024 року рух “Чесно” вніс Арестовича до “реєстру зрадників”, що викликало широкий резонанс у суспільстві.

Поточна діяльність:

Незважаючи на санкції та критику, Арестович продовжує активно вести свій YouTube-канал, де коментує політичні події, війну та міжнародні відносини. Його виступи часто викликають суперечки через неоднозначні заяви та позиції.

Олексій Арестович залишається впливовою, але суперечливою фігурою в українському інформаційному просторі. Його діяльність та висловлювання продовжують викликати активні дискусії в суспільстві та політичних колах.