Дитинство та юнацтво: Олександр Миколайович Кобзар народився у Києві 18 травня 1976 року. Ранні роки майбутнього зірки минули у столичній місцевості Оболонь. Коли Саша був підлітком, серйозно захворів батько. У старшого Кобзара трапився серцевий напад, і лікарі порадили переїхати у тихе провінційне містечко. Тому сім’я перебралася до Ніжина, де Віталій закінчив школу.

Популярний актор згадує, що дитинство його мало чим відрізнялося від життя однолітків. У хлопчика було багато приятелів, з якими Віталій гуляв на вулиці. У юності у юнака не спостерігалося бажання пов’язати життя з мистецтвом. Отримавши свідоцтво про зрілість, Захарченко поїхав до Києва з метою стати студентом педагогічного інституту.

Та цим планам не судилося здійснитися, і Віталій повернувся до Ніжина. Разом з найкращим товаришем, який почав навчатися у місцевому училищі культури, Захарченко брав участь у театральних виставах і під керівництвом Оксани та Володимира Маляренка буквально закохався у професію. Так, завдяки другові розпочалася творча біографія українського митця.

Театр

Маючи наполегливий характер, Олександр при першій же можливості вступив на акторський факультет Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого, а після завершення навчання не пішов з альма-матер, а навчався далі, але вже на режисера до 2005 року. Після розподілу Кобзар відправився до Донецького театру російської драми.

Через 2 роки він вже працював у Ніжинському театрі, причому як виходив на сцену, так і робив постановки. А потім разом з групою колег Захарченко створив авторський спектакль «Морфій» за повістю Михайла Булгакова, який учасники вистави демонстрували на вулицях міста.

Відомо тривале співробітництво українського актора та постановника з Академічним театром драми та комедії на лівому березі Дніпра, яке тривало понад 12 років. Там Олександр у дуеті з Андрієм Самініним створив сценічну адаптацію вистави «Граємо Чонкіна», за яку отримав низку найпрестижніших театральних нагород.

З 2016 по 2019 рік Кобзар входив до складу трупи Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.

Фільмографія

Першим досвідом у кінематографі для Олександра Кобзаря стала воєнна стрічка «Другий фронт». Проте тривалий час він вважався театральним виконавцем, а на екрані з’являвся епізодично. Найбільш значущими ролями були побратим відомого отамана Ємельяна Махно з серіалу «Дев’ять життів Нестора Махно», районний злочинець Олексій Брюсов з бойовика «Брат за брата» та анестезіолог Ілля Розін з захопливої картини «Лютість».

Між цими проєктами Олександр знявся у драмі режисера Ігоря Копилова «Не скажу» з Єлизаветою Боярською та Максимом Матвєєвим.

Широку популярність серед глядачів Олександру принесла спортивна стрічка «Матч», де він втілив образ Віктора Шевцова та співпрацював з Сергієм Безруковим, Остапом Ступкою та знову з Єлизаветою Боярською. Історія базується на реальних подіях, що розповідають про «матч смерті» між німецькими та радянськими футболістами. Сюжет розгортається у 1942 році – в окупованому Києві на поле вийшла команда вермахту проти місцевої збірної.

Стрічка була представлена у 2012 році. Реліз фільму супроводжувався суперечкою: влада заборонила показ драми в межах країни. Однак це привернуло до кінострічки ще більше уваги. Відомо, що спочатку Олександр мав зіграти іншу роль. Після успіху в прокаті Кобзарю почали регулярно надходити пропозиції щодо зйомок.

Другорядна роль Дмитра Соколова дісталася митцеві в міні-серіалі «Політ метелика». Варто звернути увагу на мелодраму «Останній вихід Ріти», сімейну комедію-пригоду «Сонцеворот», історичну драму «Провідник» та детектив «Ніконов і Ко».

В останньому Олександр зіграв роль слідчого з інвалідністю. Попри недугу, персонаж Кобзаря чудово справляється з покладеними на нього обов’язками. Щоб втілити образ, зірці кіноекрану довелося вивчати великий обсяг тексту та проводити до 16 годин на знімальному майданчику в інвалідному візку. У результаті Олександр заробив значні потертості на руках.

У трилері «Полонянка» Олександр Кобзарь перевтілився у маніяка-вбивцю Родіона, який викрав жінку, схожу на його колишню дружину-кар’єристку. Разом з артистом над стрічкою працювали Ольга Олексій, Сергій Радченко, Ігор Арнаутов та інші.

У не менш цікавому проєкті під назвою «За воєнними законами» Олександр виконав роль німецького агента, який проник у радянські органи.

Зацікавив глядачів серіал з заплутаним сюжетом «Забудь та згадай». Разом з Кобзарем у багатосерійному фільмі з’явилися Анна Васильєва та Антон Соколов.

У 2017 році, будучи відносно молодим для визнання (41 рік), Олександр отримав почесне звання заслуженого артиста України.

У лютому фільмографію актора доповнила головна роль у міні-серіалі «Перехрестя». Одну з найважливіших ролей у своїй кар’єрі Кобзарь виконав у сімейній картині «Казка про гроші», яка вийшла на українському телебаченні в січні 2018 року.

Трохи раніше він з’явився в серіалі Мирослава Малича «Біжи, не озирайся!». Олександр перевтілився у владного чоловіка головної героїні Тетяни Бобрової. Зрештою жінка вирішила втекти від жорстокого чоловіка.

У 2018 році Кобзарь увійшов до списку найбільш високооплачуваних зірок України. Очолив рейтинг Станіслав Боклан.

У 2019 році український трилер «Розтин покаже» представив глядачам Олександра у вигляді другорядного, проте помітного образу – зарозумілого юриста Марка Грановського, колишнього коханого судмедекспертки Інги – персонажа Катерини Малікової. Статний чоловік з пронизливим світлим поглядом знову завоював прихильниць ролями харизматичного героя-коханця.

Попри епідемію коронавірусної інфекції, 2020 рік Кобзар провів у напруженому робочому ритмі, знявшись одразу в декількох українських мелодрамах. Зокрема, у стрічці «Зраджена», де киянину дісталася головна роль лікаря Ангера.

У січні 2021 року спортивна українська драма «Пульс» відкрила Міжнародний кінофестиваль FLIC в Америці. Тут обдарований виконавець втілив образ батька героїні – легкоатлетки Оксани Ботурчук.

Особисте життя

Під час навчання у театральному навчальному закладі Олександр Кобзар зустрівся з однокурсницею Вірою, яка невдовзі стала його дружиною та взяла його прізвище. Разом вони переїхали до Донецька, разом переходили з одного театру до іншого. Тому Віра та Олександр нерозлучні як вдома, так і на роботі. Подружжя стверджує, що не набридають одне одному.

У 2016 році вони навіть разом взяли участь у зйомках серіалу «Родичі», який розповідає про батька, що всіма силами намагається примирити посварених синів. Проте сама Віра Кобзар вважає себе театральною акторкою і з’являється на екрані нечасто.

Подружжя створило міцну родину та подарувало життя двом дітям, які отримали старовинні православні імена. Спочатку у них народилася донька Варвара, а через декілька років син Прохор. Незважаючи на велику зайнятість, пара намагається проводити якомога більше часу з дітьми.

Митець вважав, що малеча ще не виросла і говорити про майбутню професію поки що зарано. Коли Варя була зовсім маленькою, вона мріяла лікувати тварин, оскільки дуже любить котів та собак. Зараз вона чемпіонка Києва з боксу у своїй віковій категорії.

Коли дочка виявила прагнення займатися цим спортом, батько здивувався, але не заперечував, вважаючи, що це захоплення тимчасове. Проте Варвара змогла вразити і тата, і наставника, продемонструвавши велике запалення та чудові здібності до боротьби.

Знаменита пара намагається не висвітлювати деталі приватного життя. У соціальних мережах Олександра та Віри не знайдеш великої кількості родинних фотографій. Митці надають перевагу публікувати робочі знімки, схиляючись до давньої, як світ, приказки: «Спокій береже щастя».

Але у 2021 році пара розлучилася після 18 років шлюбу. У них є двоє дітей: син Прохір та дочка Варвара.

Працівник сцени та екранів підтримує міцні зв’язки з батьками. Часто буває в гостях на їхній малій батьківщині в селі Ковтунівка Чернігівської області України. Тут актор відремонтував та облаштував дім для своїх близьких.

Олександр Кобзар сьогодні

Персонажі, втілені Кобзарем, різноманітні. Але все частіше режисери бачили його в образі суворих та навіть небезпечних героїв. В інтерв’ю Олександр пояснив цю тенденцію наявністю у нього негативного шарму. А маючи досвід подібних образів, йому було все легше вживатися в роль. Однак тут є зворотний бік медалі — все важче уникати кліше та стереотипів.

Подібним проєктом для артиста стала українська мелодрама «Можеш мені довіряти», яку глядач побачив у березні 2022 року. Кобзарю довелося вжитися в образ доволі жорсткої людини, яка до того ж зраджувала дружині. Партнеркою актора в картині виступила Ольга Гришина.

У 2023 році Олександр Кобзар дебютував як режисер з фільмом «Батько», де також виконав головну роль. Стрічка розповідає про бізнесмена Влада Артем’єва, який після смерті батька повертається до рідного дому на березі Азовського моря, щоб вирішити питання спадщини та зіткнутися з минулим. Фільм отримав позитивні відгуки, але сам Кобзар висловив розчарування щодо прокату, зазначивши, що глядачі віддають перевагу легким комедіям.

З 2016 року Олександр Кобзар є актором Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. У 2025 році він розпочав репетиції своєї дебютної вистави «Брати», прем’єра якої запланована на весну 2025 року.

Визнання та нагороди

У 2025 році Олександру Кобзарю присвоєно звання Народного артиста України, а в 2021 році він був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Фільмографія

• 2006 — «Дев’ять життів Нестора Махно»
• 2009 — «Правила викрадення»
• 2010 — «Не скажу»
• 2012 — «Матч»
• 2012 — «Остання роль Ріти»
• 2013 — «Провідник»
• 2014 — «Лабіринти долі»
• 2015 — «За законами воєнного часу»
• 2015 — «Ніконов і Ко»
• 2016 — «Родичі»
• 2017 — «Перехрестя»
• 2017 — «Біжи, не озираючись!»
• 2017 — «Казка про гроші»
• 2018 — «Нульовий цикл»

• 2018–2019 — «Батьки та діти»
• 2019 — «Повороти долі»
• 2019 — «Фортеця на піску»
• 2019 — «Відшукаю тебе»
• 2019–2020 — «Розтин продемонструє»
• 2020 — «Зрада»
• 2021 — «Ритм»
• 2021 — «Можна мені довіряти»

Цікаві відомості

1. Відома особистість чітко розмежовує зйомки у кіно та виступи на театральних сценах. Перше – для отримання прибутку, друге – для професійного вдосконалення.
2. З роботою в театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра, де Кобзар зіграв понад десяток ролей, у митця пов’язано безліч цікавих епізодів. Так, перший день у трупі збігся з днем народження Олександра.
3. В інтерв’ю порталу vomne.net зізнався, що головною перевагою як у жінок, так і у чоловіків вважає інтелект, а не зовнішність або інші характеристики.
4. Окрім звання заслуженого митця, Кобзар має ще 2 відзнаки «Київська пектораль» від творчого об’єднання рідної країни: у 2008 році – за найкращу чоловічу роль, взявши участь у проєкті «Останній герой». І у 2010, але вже в номінації «Найкращий режисерський дебют» за спільну з Андрієм Самініним постановку «Граємо Чонкіна».
5. Шанувальники відзначають подібні риси у зовнішності та амплуа Олександра Кобзаря та іншого відомого українця – Артема Позняка.

Станом на 2025 рік Олександр Кобзар продовжує активно працювати в театрі та розвивати свої режисерські проєкти, залишаючись одним з провідних діячів українського театру та кіно.