Дитинство та юність

Початок шляху Олександра Борисовича Данильченка припав на 24 вересня 1944 року, у Ставрополі. Любов до мистецтва у майбутнього артиста він успадкував від бабусі, з якою проводив багато часу. Вона забезпечувала квитки та супроводжувала онука на місцеві вистави, і незабаром юнак захопився духом та атмосферою театральних сцен.

Після здобуття диплому середньої школи у 1961 році молодий випускник вступив до Державної театральної студії при Ставропольському академічному драматичному театрі імені М. Ю. Лермонтова. Навіть будучи студентом, Олександр розпочав заробляти на життя акторською діяльністю, ставлячи невеликі вуличні вистави. Після закінчення училища Данильченко залишився там працювати, розпочавши професійну кар’єру.

Театр та кіно

Кінематографічний дебют Олександра Борисовича відбувся у 1970 році у фільмі «Чортова дюжина» в другорядній ролі офіцера. Проте, у молодості на артиста не надходили численні запрошення до зйомок, тому в його кар’єрі настав дев’ятирічний перерва.

Наступну роль чоловік отримав лише у 1979 році у картині «Прости-прощай». Актор зіграв роль постачальника, а потім знову зник, повернувшись лише через вісім років у міні-серіалі Георгія Кузнецова «Відділ спеціального призначення», де Данильченкові дісталася роль втікаючого полоненого. Фільм був знятий за мотивами книги Дмитра Медведєва «Це було під Ровно», та фільм здобув високі оцінки серед аудиторії.

У 2000 році Олександр Борисович став головним майстром сцени у Київському академічному драматичному театрі на Подолі. Данильченко брав участь у постановках творів російських класиків.

У драматичній творчості Олександра Данильченка є безліч цікавих ролей. У п’єсі «На дні» Максима Горького йому пощастило зіграти образ Михаїла Костильова, у гоголівських «Мертвих душах» актор втілив на сцені постать Селіфана, а в «Дяді Вані» Антона Чехова він виконав роль професора.

Також, актора залучали до театральних вистав, заснованих на творах іноземних драматургів: у «Продавці дощу» Річарда Неша, українець зіграв фермера Каррі. У 2019 році Олександр Борисович виконав головну роль Пана Лампи в однойній казковому спектаклі.

Повноцінний розвиток кінокар’єри Данильченка розпочався лише після 2005 року. Досвідченого актора стали регулярно запрошувати на первинні та другорядні ролі. Ключовим фактором стало ретельне підготовлення зірки до кожного проєкту. Задовго до початку зйомок Олександр Борисович починав занурюватися у образ, і на початку робочого процесу вже повністю поринув у персонажа.

Спочатку актора побачили у першій серії серіалу «Повернення Мухтара – 2», де він зіграв охоронця на паркінгу. Через рік українця запросили використати одну з ключових ролей у бойовику «Антиснайпер». Його гра вразила не лише режисерів, але й глядачів. Картина отримала чудові відгуки, після чого Данильченко погодився знятися у продовженні фільму.

Будучи вже відомим артистом, він продовжував брати участь у нових сезонах «Мухтара», постійно граючи різних персонажів. Проте, завдяки професійній роботі гримерів, розпізнати актера складно.

У 2012 році актора запросили зіграти роль поліцейського у спортивній драмі з Михайлом Пореченковим «Піддубний», який пізніше були заборонені в Україні, а також з’явився в епізоді шостого сезону популярного серіалу «Свати», де зобразив коменданта гуртожитку.

Значною у біографії Данильченка стала робота над фільмом «Генеральська свекруха». Під час виконання ролі Антона Зав’ялова у актора виникли проблеми у особистому житті, і переживання відбилися на його грі. Режисер вже планував замінити Олександра Борисовича, але в певний момент актора все ж таки подолали емоції, і він виконав завдання належним чином.

У 2014 році українського виконавця запросили створити образ дивакуватого дідуся Петра в авантюрній комедії «За мить під Полтавою». Серіал виявився настільки вдалим і припав до смаку глядачам, що ситком розширили на тринадцять сезонів.

Згодом Данильченка побачили в ролі керівника ЖЕКу в проєкті «95-й квартал» «Слуга народу». Щороку збірка робіт артиста поповнюється за рахунок участі в півдогляді проектів, і зараз її кількість перевищує сто.

Приватне життя

Незважаючи на відносно літній вік, Олександр Данильченко – досвідчений користувач соціальних мереж. У поважного чоловіка є власний обліковий запис в «Інстаграмі», де артист публікує переважно новини про поточні проекти та фотографії з майданчиків.

Відомо, що Олександр Борисович – щасливий чоловік. Разом з дружиною актор виховав доньку Анастасію, а вона подарувала артисту театрального роду онука, з яким дідусь любить грати в електронні пристрої. Сімейні знімки з дружиною та онуком актор ділиться рідко і очевидно не прагне привертати увагу шанувальників до цієї частини свого життя.

Олександр Данильченко сьогодні

9 листопада 2020 року в Україні та 27 вересня 2021 року в Росії відбулася прем’єра детективної мелодрами Олександра Буденного «Шуша» з участю Олександра Данильченка. Партнерами артиста на майданчику стали Анастасія Паніна, Іван Оганесян та Олена Коренєва.

Фільм розповідає про життя експерта-криміолога, чия рутина, здавалося б, була налагоджена, але все змінює прихід нового керівника відділу злочинного розслідування. У серіалі український актор зіграв роль Вілена Віленовича Сиротського.

Окрім цього, фільмографія виконавця поповнилася ще кількома багатосерійними фільмами. Наприклад, у 2020–2021 роках на телевізійні екрани вийшли стрічки «День святого Валентина», «Крисолов» та міні-серіал «Королева доріг».

Фільмографія

• 2007 – «Антиснайпер»
• 2012 – «Піддубний»
• 2013 – «Свати-6»

Важливі фільми актора

• 2014-2021 – “Одного разу під Полтавою”
• 2015 – “Слуга народу”
• 2018 – “За законами військового часу-2”
• 2020 – “Шуша”
• 2020 – “Крисолов”
• 2020 – “День святого Валентина”
• 2021 – “Королева доріг”

Захопливі подробиці

• Цей виконавець підтримує тісний зв’язок з великою кількістю шанувальників у соціальних мережах та з задоволенням погоджується на фотосесії.
• Данильченко не втрачає можливості експериментувати з різними ролями. Наприклад, під час зйомок “Одного разу під Полтавою” актору нанесли зомбі-маску.