Ранні роки та дитинство

Майбутній співак Олег Винник народився 31 липня 1973 року в селі Вербівка Кам’янського району Черкаської області в сім’ї працівників ферми. У 1976 році родина переїхала до села Червоний Кут Жашківського району (нині Уманський район), де Олег закінчив середню школу. З дитинства він виявляв інтерес до музики: ще в шкільні роки грав на електрогітарі в самодіяльному вокально-інструментальному ансамблі та брав участь у місцевих концертах. Його любов до сцени формувалася в атмосфері сільського життя, де музика була способом самовираження та єднання з громадою.

Олег згадує, що його дитинство було простим, але щасливим. Він допомагав батькам по господарству, але мріяв про велику сцену. Трагедія в його житті сталася в 2012 році, коли після концерту в Черкасах помер його батько, Анатолій Винник. Ця втрата глибоко вплинула на співака, і він присвятив батькові одну зі своїх найчутливіших пісень – «Мої батьки».

Освіта та початок кар’єри

Після закінчення школи Олег вступив до Канівського училища культури в Черкаській області, обравши спеціальність хормейстера. Під час навчання він удосконалював вокальні навички та поглиблював знання музики. Після випуску він працював у Черкаській обласній філармонії, де співав у складі Черкаського народного хору. Цей період став для нього першим професійним досвідом, але Олег мріяв про більше.

У рамках програми культурного обміну Олег отримав можливість поїхати на стажування до Німеччини. Цей крок змінив його життя: у Німеччині він познайомився з театральним світом і отримав пропозицію працювати в Театрі Люнебурга в Нижній Саксонії. Саме там почалася його кар’єра актора мюзиклів, де він виступав під сценічним ім’ям OLEGG.

Кар’єра в мюзиклах і європейська сцена

У Німеччині Олег Винник розкрився як актор і співак, виконуючи головні ролі в популярних мюзиклах, таких як «Собор Паризької Богоматері», «Елізабет» і «Титанік». Його виступи в Німеччині, Австрії та Швейцарії отримали високі оцінки критиків, а потужний голос і сценічна харизма зробили його зіркою європейської сцени. У цей період Олег також удосконалив німецьку мову та адаптувався до європейської культури, що вплинуло на його світогляд і творчість.

Проживши в Німеччині понад 10 років, Олег став частиною європейського шоу-бізнесу, але його серце залишалося в Україні. У 2011 році він вирішив повернутися на батьківщину, щоб будувати кар’єру як сольний виконавець.

Повернення в Україну та музична кар’єра

Після повернення в Україну Олег Винник швидко здобув популярність як поп-виконавець. Його дебютний альбом «Ангел» (2011) став хітом, а пісні «Счастье», «Возьми меня в свой плен» і «Нино» підкорили радіоефіри. Його музика, що поєднує поп, шансон і ліричні балади, резонувала з широкою аудиторією, особливо серед жінок, які прозвали його «головним вовком» українського шоу-бізнесу.

Олег активно гастролював, а його концерти в Україні розкуповувалися з шаленою швидкістю. У 2017-2021 роках він давав масштабні тури, включаючи виступи на стадіонах, таких як НСК «Олімпійський» у Києві. Його дискографія включає альбоми «Роксолана» (2013), «Я не устану» (2015) і «Ти в курсі» (2019), які закріпили його статус одного з найпопулярніших артистів України.

Окрім сольної кар’єри, Олег співпрацював з іншими артистами, зокрема з Павлом Соколовим, із яким виконав пісню «Плен». Він також брав участь у телевізійних проєктах, таких як «X-Фактор» (як запрошений гість) і «Голос країни» (як наставник). Його харизма та щирість зробили його улюбленцем не лише слухачів, а й телеглядачів.

Сімейне життя

Особисте життя Олега Винника завжди залишалося загадкою для публіки, адже він рідко ділиться подробицями. За чутками, він одружений із Таїсією Сватко, відомою як Таюне, яка була його бек-вокалісткою. Подейкують, що пара познайомилася ще в Канівському училищі, а їхній шлюб триває багато років. У 2025 році Олег шокував шанувальників зізнанням у TikTok, що живе в Німеччині вже 25 років і має там сім’ю та сина. Однак він не розкрив деталей, що викликало хвилю спекуляцій у медіа.

Олег уникає публічності щодо особистого життя, пояснюючи це бажанням захистити рідних від уваги преси. Його стриманість лише підігріває інтерес шанувальників, але водночас додає йому образу таємничого артиста.

Контроверсії та життя за кордоном

У лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Олег Винник виїхав до Німеччини, що викликало значний резонанс серед шанувальників і критиків. Деякі звинуватили його в «втечі», а чутки про те, що він залишив країну в багажнику автомобіля, лише підлили масла у вогонь. У 2025 році Олег пояснив, що виїхав через проблеми зі здоров’ям, зокрема хворобу, яка вимагала тривалого лікування за кордоном. Він також зазначив, що Німеччина стала для нього другою домівкою, де він проживає значну частину часу.

Ці заяви викликали неоднозначну реакцію: одні шанувальники підтримали його, інші критикували за відсутність активної участі в підтримці України під час війни. У липні 2025 року Олег потрапив у черговий скандал, коли в інтерв’ю висловив думки про те, як Україні виграти війну, що викликало різку критику в соціальних мережах.

Попри це, Олег анонсував повернення на сцену в 2025 році, плануючи концерти в Європі, зокрема в Празі. Однак його спроби виступати за кордоном, як-от у Варшаві в 2024 році, не завжди були успішними через низький попит на квитки.

Вплив і спадщина

Олег Винник – це артист, чия творчість залишила помітний слід в українській поп-культурі. Його пісні стали саундтреком до життя багатьох українців, а його концерти були справжніми святами для шанувальників. Попри контроверсії, пов’язані з його виїздом за кордон і політичними заявами, Олег залишається одним із найвпізнаваніших голосів України.

У 2025 році, у віці 51 року, Олег Винник продовжує працювати над новими проєктами, плануючи концерти та запис нових пісень. Його історія – це приклад того, як талант, наполегливість і харизма можуть привести до вершин, але також нагадування про те, як швидко громадська думка може змінитися в часи криз. Незалежно від цього, його музика продовжує звучати, а його образ залишається частиною української культури.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”