Ранні роки та сім’я

Майбутній співак Олег Скрипка народився 24 травня 1964 року в місті Совєтабад (нині Гафуров) у Таджицькій РСР, у сім’ї українських переселенців. Його батько, Юрій Павлович Скрипка, був лікарем-радіологом із села Гільці Полтавської області, а мати, Ганна Олексіївна, – вчителькою з Курської області Росії. У 1972 році родина переїхала до Кіровська Мурманської області через те, що матері не підійшов таджицький клімат. Саме в холодному північному регіоні минуло дитинство Олега, де він зростав серед суворих пейзажів і мріяв про музику.

Олег із дитинства був відмінником у школі, демонструючи неабияку наполегливість і талант. Він захоплювався музикою, брав уроки гри на акордеоні та співав у шкільному хорі. Ці ранні захоплення заклали фундамент для його майбутньої кар’єри. Родина Скрипок підтримувала його творчі прагнення, хоча й не завжди розуміла його бунтівний дух. У 1980-х роках Олег вступив до Київського політехнічного інституту, де здобув освіту інженера, але музика назавжди змінила його життя.

Початок кар’єри: Народження «Воплі Відоплясова»

Музична кар’єра Олега Скрипки розпочалася в 1986 році, коли він разом із Юрієм Здоренком, Олександром Піпою та Сергієм Сахном заснував гурт «Воплі Відоплясова» (скорочено «ВВ»). Назва гурту – це іронічна алюзія на роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», де згадується професор Воланд. У 1987 році «ВВ» здобули популярність після виконання пісні «Танці» на київському рок-фестивалі «Рок-парад». Цей трек став справжнім гімном покоління, поєднуючи панк-рок, фольклорні мотиви та українську лірику.

Унікальність «ВВ» полягала в їхньому стилі – суміші року, панку, фольклору та театральної епатажності. Олег Скрипка, як фронтмен, вражав харизмою, яскравими сценічними образами та потужним голосом. Гурт швидко став культовим, а їхні пісні, такі як «Весна», «Галяла баляла» та «День народження», досі залишаються улюбленими серед шанувальників.

Французький період і міжнародна слава

На початку 1990-х «Воплі Відоплясова» отримали шанс вийти на міжнародну сцену. Завдяки програмі обміну Олег Скрипка переїхав до Франції, де прожив п’ять років (1991-1996). У Парижі гурт активно виступав, записував альбоми та співпрацював із французькими музикантами. Саме у Франції Олег остаточно усвідомив свою українську ідентичність, що вплинуло на його подальшу творчість. За його словами, життя за кордоном допомогло йому зрозуміти, наскільки глибокими є українські культурні корені.

У Франції «ВВ» здобули визнання, виступаючи на престижних фестивалях і співпрацюючи з відомими артистами. Альбоми, записані в цей період, такі як «Казки» та «Музіка», поєднували український фольклор із західними музичними трендами, що зробило гурт унікальним явищем на європейській сцені.

«Країна Мрій» та просвітницька діяльність

Повернувшись до України, Олег Скрипка не лише продовжив виступати з «ВВ», а й узявся за просвітницьку діяльність. У 2004 році він заснував етнофестиваль «Країна Мрій» – один із найбільших фестивалів Східної Європи, присвячений українській культурі, музиці, ремеслам і традиціям. Фестиваль став платформою для популяризації українського фольклору та об’єднання митців із різних країн.

Окрім «Країни Мрій», Олег створив низку інших проєктів, таких як Le Grand Orchestra, Jazz Cabaret «Zabava» та виступи з Національним академічним оркестром народних інструментів (НАОНІ). Він також виступає як DJ О’Скрипка, поєднуючи етнічні мотиви з сучасними ритмами.

Скрипка активно підтримує українську культуру та мову. У 2014 році він став радником міського голови Києва Віталія Кличка з питань культури, а його діяльність спрямована на збереження національної спадщини.

Акторська кар’єра та інші проєкти

Олег Скрипка – не лише музикант, а й актор. Він знімався в кількох фільмах і серіалах, зокрема в українських стрічках, де його харизма додавала колориту. Його акторська фільмографія включає ролі в таких проєктах, як «Вечори на хуторі біля Диканьки» (2001) та «Залізна сотня» (2004).

Крім того, Олег брав участь у телевізійних проєктах, таких як «Голос країни», де виступав як наставник, і співпрацював із відомими артистами, наприклад, Ані Лорак. Його енергія та харизма роблять його бажаним гостем на телебаченні та радіо.

Особисте життя

Особисте життя Олега Скрипки завжди залишалося відносно закритим. Він одружений із Наталією Сидь, із якою виховує чотирьох дітей, зокрема двох синів – Романа та Устима. Старшому сину, Роману, у 2024 році виповнилося 18 років. Олег розповідає, що його діти зростають у творчій атмосфері, але він намагається не нав’язувати їм свої погляди, дозволяючи обирати власний шлях. Родина Скрипки живе в Україні, хоча через війну та гастролі вони часто подорожують.

Скандали та суперечливі заяви

Олег Скрипка – постать, яка не боїться висловлювати свою думку, що іноді призводить до скандалів. У 2017 році його заява про необхідність створення «гетто» для тих, хто не хоче вивчати українську мову, викликала бурхливу реакцію в суспільстві. Багато хто звинуватив його в радикалізмі, хоча Скрипка пізніше пояснив, що його слова були вирвані з контексту.

У 2022 році Олег висловив обурення щодо скасування концертів українських артистів у Європі, стверджуючи, що їх помилково асоціюють із «фашизмом». Ця заява також викликала дискусії в медіа. Крім того, у 2023 році в інтерв’ю Олексію Суханову Скрипка висловив думки, які дехто назвав «примітивними», зокрема щодо культури та мови.

Незважаючи на суперечливі моменти, Олег залишається активним захисником української ідентичності. У 2024 році він заявив, що «чим більше ми матюкаємося, тим більше стаємо схожими на росіян», закликаючи до збереження чистоти української мови.

Підсумок

Олег Скрипка – це більше, ніж просто музикант. Він – культурний діяч, який своєю творчістю та енергією змінює уявлення про українську музику та ідентичність. Від панк-року 80-х до етнофестивалів XXI століття, від Франції до України – його шлях сповнений пристрасті, експериментів і боротьби за свою країну. 

Незважаючи на суперечливі моменти, Скрипка залишається символом українського духу, який надихає мільйони. Його музика, як і він сам, – це вибух емоцій, що не залишає байдужим нікого.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”